Главная » Каталог лекарств

Заведос 5мг №1

Аналоги в наличии:

• Заведос (идарубицин) по 5 мг №1 у фла
• Идаруб (идарубицин) 20мг 20мл фл. №1
• Идаруб (идарубицин) 10мг 10мл фл. №1
• Идамен (идарубицин) 20мг 20мл фл. №1
• Идамен (идарубицин) 10мг 10мл фл. №1
• Заведос (идарубицин) 5 мг фл., №1
• Заведос (zavedos) идарубицин 10 мг. флак

Склад

діюча речовина: idarubicin;

1 мл концентрату містить 1 мг ідарубіцину гідрохлориду;

допоміжні речовини: гліцерин (100 %), хлористоводнева кислота розведена, натрію гідроксид, вода для ін?єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозрачний розчин від червоного до помаранчевого кольору, який не містить часток.

Фармакотерапевтична група

Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати. Антрацикліни та споріднені сполуки. Код ATX L01D B06.

Фармакологічні властивості

Механізм дії.

Ідарубіцин – це антрациклін, який вбудовується між нитками ДНК, взаємодіє з ферментом топоізомеразою ІІ та пригнічує синтез нуклеїнових кислот.

Ідарубіцин демонструє протиопухлинну активність при лікуванні лейкемії та лімфоми у мишей при внутрішньовенному та пероральному введенні. Дослідження in vitro на стійких до впливу антрациклінів клітинах мишей та людини показали, що для ідарубіцину характерні низькі рівні перехресної резистентності.

Фармакодинамика.

Модифікація молекули антрацикліну в 4-му положенні надає сполуці високу ліпофільність, що призводить до підвищення частоти захоплення молекули клітиною порівняно з доксорубіцином та даунорубіцином.

Було показано, що ідарубіцин має більш високу активність порівняно з даунорубіцином та є ефективним препаратом для лікування лейкемії та лімфоми у мишей при внутрішньовенному та пероральному введенні. Дослідження in vitro на стійких до впливу антрациклінів клітинах мишей та людини показали, що для ідарубіцину характерні менш високі рівні перехресної резистентності порівняно з доксорубіцином та даунорубіцином.

Результати досліджень кардіотоксичності на тваринах свідчать, що для ідарубіцину характерний більш високий терапевтичний індекс, ніж для даунорубіцину та доксорубіцину. В експериментальних моделях in vitro та in vivo було показано протиопухлинну активність основного метаболіту препарату – ідарубіцинолу. Введення щурам ідарубіцинолу в дозах, еквівалентних дозам незміненого препарату, супроводжувалося явно меншою кардіотоксичністю порівняно з аналогічними дозами ідарубіцину.

Фармакокінетика.

Розподіл

Дослідження розподілу ідарубіцину (в ядровмісних клітинах крові та кісткового мозку) у хворих на лейкоз показали, що пікова концентрація ідарубіцину в клітинах досягається через кілька хвилин після ін'єкції. У зв'язку з високою ліпофільністю препарат значним чином зв'язується з білками плазми (97% ідарубіцину, 94% ідарубіцинолу) та розподіляється у тканинах, у тому числі опухолях. Концентрації ідарубіцину та ідарубіцинолу в ядровмісних клітинах крові та кісткового мозку у сотні разів вищі за концентрації у плазмі.

Об'єм розподілу становить приблизно 1500 л/м 2  або, якщо середня площа поверхні дорівнює 1,7 м 2 , а маса тіла - 70 кг, об'єм розподілу становить 13 л/кг.

Метаболізм

Ідарубіцин метаболізується в активний метаболіт ідарубіцинол за допомогою ферментів CYP2C9 та CYP2D6, що присутні у печінці та інших тканинах.

Виведення

Після внутрішньовенного введення у хворих з нормальною функцією нірок та печінки ідарубіцин виводиться з системи циркуляції з кінцевим періодом напіввиведення (Т½ ) з плазми 11 - 25 годин. Кінцевий період напіввиведення активного метаболіту Т  ½  знаходиться в діапазоні 41 - 69 годин.

Зниження рівня ідарубіцину в плазмі та клітинах майже дорівнює кінцевому періоду напіврозпаду і триває приблизно 15 годин. Кінцевий період напіврозпаду ідарубіцинолу у клітинах становив близько 72 годин.

Препарат виводиться з жовчю та почками (менше 10% препарату та метаболітів виводиться почками), головним чином, у формі ідарубіцинолу.

Діти

Середня величина кінцевого періоду напіввиведення ідарубіцину в ході фармакокінетичних досліджень у 7 дітей, які отримували ідарубіцин внутрішньовенно в дозах в режимі 15 - 40 мг/м 2  протягом 3 днів, становила 8,5 години (діапазон 3,6 - 26,4 год). Середня величина кінцевого періоду напіввиведення активного метаболіту ідарубіцинолу, накопиченого протягом 3 днів лікування, становила 43,7 години (діапазон: 27,8-131 рік). В окремому дослідженні фармакокінетичних показників максимальна плазмова концентрація ідарубіцину у 15 дітей, які отримували ідарубіцин перорально у дозах 30 - 50 мг/м 2  протягом 3 днів, становила 10,6 нг/мл (діапазон 2,7 - 16,7 нг застосування препарату в дозі 40 мг/м). Кінцевий період напіввиведення ідарубіцину в середньому складав 9,2 години (діапазон 6,4 рік).

Значне накопичення ідарубіцинолу спостерігалось через 3 дні лікування. У дітей кінець періоду напіввиведення ідарубіцину після внутрішньовенного застосування майже дорівнює кінцевому періоду напіввиведення після перорального застосування.

У дорослих після перорального застосування ідарубіцину у дози 10 - 60 мг/м 2  спостерігалася швидка абсорбція ідарубіцину. При цьому максимальна концентрація у плазмі крові 4 – 12,65 нг/мл досягалася через 1 – 4 години після застосування. Період напіввиведення становив 12,7±6,0 рік. (Середнє ± стандартне відхилення). Після внутрішньовенного застосування ідарубіцину у дорослих кінцевий період напіввиведення становив 13,9±5,9 рік, подібний показник спостерігався і після перорального застосування.

У дітей та дорослих після перорального застосування відмічалася однакова максимальна концентрація ідарубіцину. Не було різниці між показниками абсорбції у дітей та дорослих.

Після перорального та внутрішньовенного застосування ідарубіцину у дітей та дорослих спостерігалися різні показники періоду напіввиведення.

Повідомлялося, що показники загального кліренсу ідарубіцину у дорослих (30-107,9 л/рік/м 2 ) були вищими, ніж у дітей (18-33 л/рік/м 2 ). Дуже великий об'єм розподілу ідарубіцину у дітей та дорослих, що свідчить про те, що значна частина препарату накопичується в тканинах, нижчий показник об'єму розподілу недостатньою мірою пояснює більш короткий період напіввиведення та низький рівень загального кліренсу у дітей та дорослих.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції нірок або печінки може призвести до підвищення концентрації ідарубіцину у плазмі крові.

Доклінічні дослідження з безпеки

Після одноразового внутрішньовенного введення мишам, щурам та собакам повідомлялося про найбільше вплив на гематологічні показники, а у собак – також і на шлунково-кишковий тракт.

Протягом 13 тижнів щурам та собакам внутрішньовенно вводили одноразові дози 0,4 мг/кг та 0,3 мг/кг 3 дні підряд. При цьому спостерігався вплив препарату на такі органи: гемолімфопоетична система (зниження рівня лейкоцитів, еритроцитів та тромбоцитів; атрофія та інволюція селезінки та тимусу), шлунково-кишковий тракт (запалення кишечнику та/або виникнення ерозій), печінка (некроз, стеат) (дегенерація або атрофія канальців), яєчка (пригнічення сперматогенезу).

Ідарубіцин виявляє мутагенні властивості. Препарат спричиняє генні та хромосомні мутації у серії системних тестів.

Ідарубіцин виявив тератогенний та ембріотоксичний вплив у щурів, проте не у кролів.

Ідарубіцин виявив канцерогенний вплив у щурів, навіть після одноразового внутрішньовенного введення.

У ході дослідження місцевої подразнювальної дії у собак після попадання цитостатики у тканини, прилеглі до місця введення, спостерігався некроз тканин.

Показання

Для лікування гострої мієлоїдної лейкемії у дорослих, для індукції ремісії у пацієнтів, які раніше не отримували лікування, або у пацієнтів з рецидивами або рефрактерним перебігом захворювання. Як препарат другої лінії для лікування рецидивів гострої лімфобластної лейкемії у дорослих та дітей.

Для лікування гострої мієлоїдної лейкемії у поєднанні з цитарабіном для індукції ремісії як препарат першої лінії терапії у дітей.

Ідарубіцин ЕБЕВЕ® можна  застосовувати у складі комбінованого лікування з іншими цитотоксичними препаратами.

Протипоказання

• Реакції гіперчутливості до ідарубіцину або інших компонентів препарату, інших антрациклінів та

антрацендіонів.

• Тяжке порушення функції печінки.
• Тяжке порушення функції нірок.
• Інфекції, що не піддаються контролю.
• Тяжка кардіоміопатія.
• Болезнь міокарда запального характеру у стадії загострення.
• Тяжка міокардіальна недостатність.
• Останній інфаркт міокарда.
• Тяжкі аритмії.
• Персистуюча мієлосупресія.
• Попереднє лікування максимальними кумулятивними дозами ідарубіцину та/або іншими антрациклінами та антрацендіонами.
• Геморрагічний діатез.
• Стоматит.
• Годування груддю.
• Одночасне застосування з вакциною проти жовтої лихоманки.

Особливі заходи безпеки

У зв'язку з токсичною природою ідарубіцину сформульовані такі рекомендації:

• З препаратом повинні працювати виключно співробітники, які пройшли навчання з безпечного поводження з подібними речовинами.
• Слід відсторонити вагітних співробітниць від роботи з цим препаратом.
• Персоналові, який працює з Ідарубіцином ЄБЕВЕ® , необхідно надягати маску та захисний одяг (окуляри, халат, одноразові рукавички).
• Усі маніпуляції з препаратом слід проводити у спеціально відведеному приміщенні чи ізоляторі.
• Робоча поверхня має бути покрита абсорбуючою прокладкою з одноразовою вологонепроникною

плівкою.

• Усі матеріали, що використовувалися під час введення препарату або прибирання (включаючи перчатки), необхідно помістити у пакети для утилізації особливо небезпечних відходів шляхом спалювання при високих температурах.
• У разі протікання препарату поверхню спочатку слід обробити розведеним розчином гіпохлориту натрію (1 % вільного хлору), бажано шляхом змочування, а потім водою. Зміна забарвлення вказує на втрату цитостатичних властивостей.
• Усі матеріали, що використовувалися для очищення, необхідно утилізувати, як зазначено вище.
• При випадковому контакті зі шкірою та очима слід негайно промити ділянку контакту великою

кількістю води або розчину бікарбонату натрію та звернутися за медичною допомогою.

• Невикористані залишки розчину слід викинути.
• Концентрат для розчину Ідарубіцин ЄБЕВЕ® призначений  лише для одноразового застосування!
• Необхідно застосовувати лише прозрачний розчин.
• Перед застосуванням розчину слід привести до кімнатної температури.
• Розчин Ідарубіцину слід готувати не раніше ніж за 24 години до введення.
• При операціях з розчином необхідно враховувати ризик бактериального зараження.

Утилізація

Залишки препарату та також всі матеріали, які використовувалися для відновлення, розчинення та введення розчину, слід знищити відповідно до місцевих стандартних процедур, що стосуються цитотоксичних речовин та діючого законодавства щодо утилізації шкідливих відходів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Ідарубіцин є потужним мієлосупресором, тому комбінована хіміотерапія, до складу якої входять інші препарати з аналогічним механізмом дії, може мати адитивний ефект щодо пригнічення функцій кісткового мозку.

Застосування ідарубіцину в комбінованих курсах хіміотерапії одночасно з іншими потенційно кардіотоксичними препаратами, а також застосування одночасно з ідарубіцином інших препаратів, що впливають на функцію серця (наприклад, блокаторів кальцієвих каналів), потребує моніторингу функцій серця протягом курсу лікування.

Зміни функції печінки або нірок, спричинені супутніми лікарськими засобами, можуть впливати на метаболізм, фармакокінетику, терапевтичну ефективність та/або токсичність ідарубіцину.

У разі проведення лучової терапії одночасно з курсом лікування ідарубіцином або за 2-3 тижні до початку курсу лікування цим препаратом можлива адитивність мієлосупресивного ефекту.

Не рекомендується одночасно з ідарубіцином вводити живі атенуйовані вакцини (наприклад, вакцину проти жовтої лихоманки) через ризик системної патології з потенційно летальним наслідком. Цей ризик збільшується, якщо у пацієнтів вже існує пригнічення імунної системи, спричинене основними захворюваннями.

У разі можливості слід використовувати інактивовані вакцини.

При одночасному призначенні пероральних антикоагулянтів та препаратів для протипухлинної хіміотерапії рекомендовано контролювати показники МНС (міжнародного нормалізованого співвідношення) частіше, ніж зазвичай, у зв'язку з неможливістю виключення ризику взаємодії препаратів.

Циклоспорин A: Комбіноване застосування циклоспорину A у вигляді окремого хемосенсибілізатора у пацієнтів з гострим лейкозом призводить до значного підвищення AUC ідарубіцину (у 1,78 раза) та ідарубіцинолу (у 2,46 раза). Клінічне значення цієї взаємодії невідоме. Деякі пацієнти можуть потребувати корекції дози препарату.

Особливості щодо застосування

Загальні рекомендації

Ідарубіцин слід вводити лише під наглядом лікарів, які мають досвід проведення цитотоксичної хіміотерапії.

Це гарантує можливість проведення невідкладного та ефективного лікування тяжких ускладнень захворювання та/або побічних реакцій (таких як кровотеча, генералізовані інфекції).

Перед тим як розпочинати лікування ідарубіцином, пацієнт повинен вилікуватись після токсичних наслідків попереднього циклу хіміотерапії (таких як стоматит, нейтропенія, тромбоцитопенія та генералізовані інфекції).

Відповідні заходи для боротьби з будь-якими системними інфекціями слід вжити до початку лікування ідарубіцином.

Вплив на функцію серця

Лікування антрациклінами супроводжується ризиком розвитку кардіотоксичності, яка може виявлятися у вигляді ранніх (гостра токсичність) або пізніх (відстрочена токсичність) проявів.

Ранні прояви (гостра токсичність).  До ранніх проявів кардіотоксичності ідарубіцину відносять переважно синусову тахікардію та/або зміни на ЕКГ (наприклад, неспецифічні зміни сегмента ST та зубця Т). Також повідомлялося про випадки розвитку тахіаритмії (у тому числі шлуночкових екстрасистол та шлуночкової тахікардії), брадикардії, атріовентрикулярної блокади та блокади ніжки пучка Гіса. Ці явища зазвичай не є передвісниками подальшого розвитку проявів пізньої токсичності, рідко є важливими з клінічної точки зору та, як правило, не є причиною відміни лікування ідарубіцином.

Пізні прояви (відстрочена токсичність).  Прояви відстроченої кардіотоксичності виникають зазвичай наприкінці циклу лікування або в межах 2–3 місяців після закінчення циклу; однак також були описані випадки розвитку проявів токсичності через кілька місяців чи навіть років після завершення лікування. Відстрочена кардіоміопатія виявляється у вигляді зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) та/або таких ознак та симптомів застійної серцевої недостатності (ЗСН), як задишка, набряк легень, постуральні набряки, кардіомегалія, гепатомегалія, олігур та галопу. Також повідомлялося про підгострі явища (перикардит/міокардит). Застійна сердечна недостатність, що загрожує життю, є найтяжчою формою кардіоміопатії, викликаної дією антрациклінів, та ілюструє кумулятивну дозолімітуючу токсичність препарату. Межі кумулятивної дози для ідарубіцину при пероральному або внутрішньовенному введенні не визначені. Водночас у 5 % пацієнтів, які отримували препарат внутрішньовенно у кумулятивних дозах від 150 до 290 мг/м 2 , був описаний розвиток кардіоміопатії, пов'язаної із застосуванням ідарубіцину. Наявні дані щодо пацієнтів, які отримували лікування ідарубіцином перорально у загальних кумулятивних дозах до 400 мг/м 2 , свідчать про низьку імовірність розвитку кардіотоксичності.

З метою зведення до мінімуму ризику тяжкого ураження серця перед початком лікування ідарубіцином слід провести оцінку функцій серця та контролювати їх протягом курсу лікування. Ризик можна зменшити шляхом регулярного контролю значень ФВЛШ протягом курсу лікування та негайного припинення лікування ідарубіцином за перших ознак порушення функції серця. Придатним кількісним методом для багаторазової оцінки функцій серця (оцінка ФВЛШ) може бути метод радіоізотопної вентрикулографії (РІВГ) або ехокардіографії (ехоКГ). У пацієнтів з фактором ризику розвитку кардіотоксичності початкову оцінку функції серця рекомендовано проводити за допомогою ЕКГ та одного з двох методів – РІВГ або ехоКГ. Необхідно проводити повторні визначення ФВЛШ за допомогою РІВГ або ехоКГ, особливо в разі застосування більш високих кумулятивних доз антрацикліну. Для обстеження пацієнтів необхідно протягом години протягом періоду спостереження використовувати одну й ту саму методику.

До факторів ризику розвитку кардіологічної токсичності належать захворювання серцево-судинної системи активного чи латентного перебігу, лучева терапія ділянки середостіння або навколосерцевої ділянки в анамнезі або проведення такої променевої терапії одночасно з лікуванням препаратом Ідарубіцин ЕБЕВЕ ® також одночасно застосування препаратів, які можуть пригнічувати скоротливу здатність серця, чи кардіотоксичних препаратів (наприклад, трастузумабу). Антрацикліни, в тому числі ідарубіцин, можна назначати у комбінації з іншими кардіотоксичними препаратами лише за умови ретельного контролю функції серця. У пацієнтів, які приймають антрацикліни після завершення курсу лікування іншими кардіотоксичними препаратами, особливо препаратами з тривалим періодом напіввиведення (таким як трастузумаб), також може зберігатися підвищений ризик розвитку кардіотоксичності. Період напіввиведення трастузумабу становить приблизно 28,5 дні. Цей препарат може залишатися у системі кровообігу до 24 тижнів. Таким чином, у разі можливості слід уникнути призначення курсів лікування на основі антрациклінів протягом перших 24 тижнів після закінчення курсу лікування трастузумабом. У разі більш раннього призначення антрациклінів рекомендується проводити дбайливий моніторинг функції серця.

Особливо ретельно слід контролювати показники діяльності серця у пацієнтів, яким призначено високі кумулятивні дози препарату, а також у пацієнтів із наявними факторами ризику.

Водночас розвиток кардіотоксичності можливий і при менш високих кумулятивних дозах незалежно від наявності чи відсутності факторів ризику.

Діти

Діти, зокрема немовлята більш чутливі до токсичного впливу антрациклінів на діяльність серця, тому для пацієнтів цих вікових груп необхідно здійснювати періодичну оцінку функції серця протягом тривалих періодів години. Можливо, токсичність ідарубіцину та інших антрациклінів чи антрацендіонів здатна до сумації.

Гематологічна токсичність

Ідарубіцин є потужним супресором кісткового мозку. У всіх пацієнтів, які отримують терапевтичні дози цього препарату, буде розвиватися тяжка мієлосупресія.

Перед початком та протягом шкірного циклу лікування ідарубіцином слід проводити оцінку показників системи крові, у тому числі визначати розгорнуту лейкоцитарну формулу.

Токсичний вплив ідарубіцину на систему крові переважно проявляється у вигляді дозозалежної оборотної лейкопенії та/або гранулоцитопенії (нейтропенії). нейтрофілів та тромбоцитів сягає мінімуму зазвичай через 10–14 днів після введення препарату, але протягом третьої тижня ці показники зазвичай повертаються до норми. температури тіла, інфекції, сепсис або септицемія, септичний шок, кровотеча, тканинна гіпоксія або летальний наслідок.

Вторинний лейкоз

У пацієнтів, які отримували лікування антрациклінами (у тому числі ідарубіцином), були описані випадки розвитку вторинного лейкозу (з передлейкозною фазою або без неї). коли пацієнти отримують інтенсивний попередній курс лікування цитотоксичними препаратами, або в разі підвищення дози антрациклінів. Латентний період розвитку такої лейкемії може становити від 1 до 3 років.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

Ідарубіцин викликає блювання. На ранніх етапах після введення препарату часто розвивається мукозит (переважно у формі стоматиту, езофагіт є менш поширеним). У разі тяжкого перебігу мукозит може за кілька днів прогресувати до виразок слизової оболочки. У більшості пацієнтів це небажане явище зникає до початку третьої тижні лікування.

У пацієнтів, які перенесли гострий лейкоз, пацієнтів з іншими захворюваннями в анамнезі або пацієнтів, які приймали препарати з відомою здатністю спричиняти ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, на тлі прийому ідарубіцину іноді виникали серйозні явища з боку шлунково-кишкового тракту (такі як перфорація чи кровотеча). Для пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту активного перебігу, які супроводжуються підвищеним ризиком кровотечі та/або перфорації, лікар повинен зважити на користь від перорального лікування ідарубіцином та ризики, з якими пов'язане таке лікування.

Вплив на функцію печінки та нірок

Оскільки робота печінки та/або нірок може впливати на розподіл ідарубіцину, необхідно до початку та протягом лікування проводити стандартні клінічні лабораторні аналізи для оцінки функції печінки та нірок (використовуючи як індикатори рівні білірубіну та креатиніну у сироватці крові). У ряді досліджень ІІІ фази лікування було протипоказане, оскільки рівні білірубіну та/або креатиніну у сироватці крові перевищували 2,0 мг/дл. Дози інших антрациклінів зазвичай зменшують на 50 %, якщо рівні білірубіну перебувають у діапазоні 1,2–2,0 мг/дл.

Ускладнення в місці ін'єкції

У результаті ін'єкції у дрібний судин або багатократних ін'єкцій в один і той самий сосуд може розвинутись флебосклероз.

Екстравазація

Потрапляння ідарубіцину за межі судин під час внутрішньовенного введення може призвести до виникнення місцевого болю, тяжкого ураження місцевих тканин (утворення пухірів, тяжкого запалення підшкірної клітковини) та некрозу. У разі появи ознак чи симптомів екстравазації під час внутрішньовенного введення ідарубіцину слід негайно припинити введення препарату.

Для профілактики чи зменшення площі ураження тканин при екстравазації можна застосовувати дексразоксан.

Синдром лізису опухоли

Ідарубіцин може спровокувати гіперурикемію внаслідок інтенсивного катаболізму пуринів, яким супроводжується швидкий лізис опухлинних клітин під впливом лікарського препарату (синдром розпаду опухоли). Після початку лікування необхідно проводити оцінку рівнів сечової кислоти, калію, фосфату кальцію та креатиніну. Гідратація пацієнта, підлужування січі та профілактика настання гіперурикемії за допомогою алопуринолу може звести до мінімуму потенційні ускладнення синдрому лізису опухоли.

Імуносупресивні ефекти/підвищена схильність до інфекцій

Введення пацієнтам з ослабленим імунітетом внаслідок впливу препаратів для хіміотерапії (у тому числі ідарубіцину) живих або живих атенуйованих вакцин (наприклад, вакцини проти жовтої лихоманки) може призвести до серйозних інфекцій та навіть до інфекцій з летальними наслідками. Слід уникати проведення вакцинації живими вакцинами пацієнтів, які приймають ідарубіцин. Дозволяється застосування вбитих або інактивованих вакцин, проте відповідь на такі вакцини може бути послабленою.

Вплив на репродуктивну систему

Чоловікам, які отримують лікування ідарубіцину гідрохлоридом, рекомендовано вживати заходів контрацепції протягом лікування, а також, у разі необхідності та за наявності такої можливості, слід проконсультуватися з приводу консервації сперми у зв'язку з можливістю настання необоротного безпліддя внаслідок лікування.

Інші

Як і при застосуванні інших цитотоксичних препаратів, застосування ідарубіцину в окремих випадках супроводжувалося розвитком тромбофлебіту та тромбоемболічних явищ, у тому числі емболії легеневої артерії.

Протягом 1-2 днів після введення препарат може спричиняти забарвлення січі у червоний колір, про що слід попередити пацієнтів.

У зв'язку з токсичною природою ідарубіцину сформульовані рекомендації щодо захисту медичного персоналу (Див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вплив на репродуктивну функцію

Ідарубіцин може індукувати пошкодження хромосом у сперматозоїдах людини З цієї причини чоловікам, які отримують лікування ідарубіцином, необхідно використовувати ефективні методи контрацепції протягом перших 3 місяців після закінчення лікування.

Перед початком лікування чоловікам слід порадитись з лікарем щодо консервування сперми. Даних про вплив препарату на репродуктивну функцію жінок немає.

Вагітність

Ембріотоксичний потенціал ідарубіцину було продемонстровано у дослідженнях in vitro та in vivo. Адекватні дані належним чином контрольованих клінічних досліджень щодо застосування препарату для лікування вагітних жінок відсутні. Жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати протягом лікування уникати вагітності та вживати відповідних заходів контрацепції, рекомендованих лікарем. Ідарубіцин у період вагітності слід назначати лише в разі, коли потенційна польза більша за потенційний ризик для плоду. Пацієнтку слід проінформувати про потенційний ризик для плода. Пацієнтам, які бажають мати дітей після завершення лікування, слід у разі необхідності та наявності такої можливості рекомендувати спочатку пройти генетичну консультацію.

Годування груддю

Невідомо, чи проникають ідарубіцин чи його метаболіти у грудні молоко людини. Під час лікування ідарубіцином гідрохлоридом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Вплив ідарубіцину на здатність керувати автотранспортом та керувати іншими механізмами системно не досліджувався. Проте існує ймовірність такого впливу на ослаблених пацієнтів.

Спосіб застосування та дози

Дозування

Винятково для внутрішньовенного застосування. Препарат не призначений для інтратекального введення. Розрахунок дози проводять за площею поверхні тіла.

Острая мієлоїдна лейкемія

Дорослі

12 мг/м 2 /добу внутрішньовенно щодня протягом 3 днів у комбінації з цитарабіном або 8 мг/м 2 /добу внутрішньовенно щоденно протягом 5 днів окремо або у комбінації з іншими препаратами.

Діти

10–12 мг/м 2  на добу внутрішньовенно протягом 3 діб у поєднанні з цитарабіном.

Острая лімфобластна лейкемія

Дорослі

При застосуванні у вигляді монотерапії рекомендована доза становить 12 мг/м 2  внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів.

Діти

При застосуванні у вигляді монотерапії рекомендована доза становить 10 мг/м 2  внутрішньовенно щоденно 3 дні.

Примітка. Дані рекомендації є узагальненими. Для визначення точного дозування необхідно враховувати дані індивідуальних протоколів лікування. 

Водночас всі ці схеми дозування повинні враховувати гематологічний статус пацієнта та дозування інших цитотоксичних препаратів у разі комбінованого застосування з іншими препаратами.

Пацієнтам, у яких розвинувся тяжкий мукозит, слід відкласти початок іншого циклу лікування до повного зникнення проявів токсичного впливу. Також рекомендовано зменшити дозу препарату на 25%.

Пацієнти з порушенням функції печінки або нірок

Пацієнтам з порушенням функції нірок або печінки може бути потрібна корекція дози.

Спосіб введення.  Внутрішньовенне введення

Ідарубіцин ЄБЕВЕ® слід  вводити лише внутрішньовенним шляхом.

Інфузійний розчин можна приготувати шляхом розчинення Ідарубіцину ЕБЕВЕ® у  0,9% розчині хлориду натрію або 5% глюкози.

Крім того, необхідний обсяг нерозчиненого препарату може бути медленно введений протягом 5 - 10 хвилин за допомогою системи для внутрішньовенних інфузій 0,9% розчину хлориду натрію або 5% розчину глюкози.

Не рекомендується вдаватися до технології direct push ін'єкції через ризик екстравазації, який може виникнути навіть в умовах існування адекватного повертання на іглу аспірації крові.

Діти.

Препарат застосовують дітям як препарат першої лінії терапії для лікування гострої мієлоїдної лейкемії у поєднанні з цитарабіном для індукції ремісії, а також для лікування рецидивів гострої лімфобластної лейкемії у дітей як препарат другої лінії лікування.

Сважається, що діти, зокрема немовлята, чутливіші до кардіотоксичної дії антрациклінів, тому вони потребують довгострокової періодичної оцінки функціонального стану серця. 

Передозування

Дуже високі дози ідарубіцину можуть спричинити розвиток гострої токсичності з боку міокарда протягом перших 24 годин та тяжкої мієлосупресії протягом 1 – 2 тижнів.

Навіть за кілька місяців після передозування антрациклінів можна спостерігати розвиток відстроченої серцевої недостатності.

Слід встановити пильний контроль за пацієнтами, у разі появи ознак серцевої недостатності лікування має здійснюватися за загальними принципами.

З огляду на показники фармакокінетики, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не можуть покращити виведення препарату з організму.

Необхідно забезпечити наявність належних засобів для контролю та лікування проявів токсичності препарату.

Побічні ефекти

Тяжка мієлосупресія і кардіотоксичність є основними побічними ефектами.

У дітей та підлітків спостерігалися подібні побічні реакції, за винятком більшої схильності дітей до розвитку кардіотоксичності, спричиненої антрациклінами.

Частота побічних реакцій, наведених у таблиці нижче, визначається згідно з MedDRA. В межах кожної групи за частотою розвитку побічні реакції подано в порядку зменшення серйозності.

Дуже часті ³1/10 Часті ³1/100 - Нечасті ³1/1000 - Поодинокі ³1/10000 - Рідкісні Невідомо Частоту не можна встановити з наявних даних Система органів Частота Побічні реакції Інфекції та інвазії Дуже часті невизначені (у тому числі кісти та поліпі) Нечасті Вторинний лейкоз (гострий мієлоїдний лейкоз та мієлодиспластичний синдром) Порушення з боку кровеносної та лімфатичної системи Порушення з боку ендокринної системи Анорексія Нечасті Зневоднення організму Метаболізм та порушення травлення Нечасті Синдром лізису опухоли Гіперурикемія Порушення з боку нервної системи Редкісні Внутрішньомозковий крововилив тахікардія Тахіаритмія Безсимптомне зниження фракції викиду лівого шлуночка Нечасті Аномалії на ЕКГ 1 Інфаркт міокарда Дуже рідкісні Міокардит Атріовентрикулярна блокада та блокада ніжки пучка Дуже рідкісні Тромбоемболія (у тому числі легенева емболія) Припливи Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часті Нудота Блювання Мукозит/стоматит Діарея Біль у животі або відчуття пекучого болю Дуже рідкісні Ерозії або виразки шлунка Гепатобіліарні розлади Часті Підвищення активності ферментів печінки та рівня білірубіну Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини Часті Висипання Свербіж Гіперчутливість опроміненої шкіри 3 Кропив'янка Запалення підшкірної клітковини 4    Некроз тканин Дуже рідкісні Акральна еритема Невідомо Місцева реакція Порушення з боку почок та сечовидільної системи Дуже часті Забарвлення сечі у червоний колір протягом 1-2 днів після введення препарату

1. Неспецифічні зміни сегмента ST

1. Див. розділ «Особливості застосування» щодо ознак та симптомів захворювання.
2. У тому числі тяжкий ентероколіт/нейтропенічний ентероколіт з перфорацією.
3. Ремісія побічних ефектів променевої терапії.
4. Ці явища можуть мати тяжкий характер.

Опис деяких побічних реакцій.

З боку системи кровотворення

Найбільш тяжкою побічною реакцією, що супроводжує лікування ідарубіцином, є виражена мієлосупресія.

Водночас цей стан є необхідним для ерадикації лейкемічних клітин.

Кардіотоксичність

Застійна серцева недостатність (ЗСН), що загрожує життю, є найтяжчою формою кардіоміопатії, що викликана дією антрациклінів та ілюструє кумулятивну дозолімітуючу токсичність препарату.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Стоматит та у тяжких випадках утворення язв слизових оболонок, дегідратація внаслідок тяжкого блювання та діареї, ризик перфорації товстої кишки тощо.

Місце введення

Флебіт/тромбофлебіт та заходи профілактики були описані в розділі «Спосіб застосування та дози».

Інші побічні реакції.  Гіперурикемія

Профілактика симптомів шляхом гідратації пацієнта, підлужування січі та застосування алопуринолу може мінімізувати потенційні ускладнення синдрому лізису опухоли.

Педіатрична популяція 

Побічні реакції схожі у дорослих та дітей за виключенням більшої чутливості дітей до токсичного впливу антрациклінів на діяльність серця.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації медичних препаратів є дуже важливим. Це дає можливість здійснювати контроль співвідношення користь/ризик лікарських засобів.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури 2-8 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Умови зберігання розведеного препарату

Хіміко-фізична стабільність готового розчину підтверджується протягом 14 днів при зберіганні при температурі 2-8 °C та 24 годин при температурі 25 °C.

З мікробіологічної точки зору продукт необхідно використовувати негайно.

Якщо розчин не був використаний негайно, користувач несе відповідальність за тривалість та умови зберігання, які не повинні перевищувати 24 годин при температурі 2-8 °C, якщо розчинення проводили в контрольованих та валідованих асептичних умовах.

Несумісність.

Даний препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, крім зазначених у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Упаковка

Флакони по 5 мл №1 або №5, по 10 мл №1 або №5, по 20 мл №1 у картонній коробці.

Категорія відпустки

За рецептом.

*Все результаты индивидуальны и зависят от Вашего состояния здоровья