Главная » Каталог лекарств

Зарсио 48 мо/0,5 мл №5 шприц

Аналоги в наличии:

• Неуластим 6мг/0,6мл №1 шприц
• Нейпоген 48млн од 0.5мл №5 шприц_тюбик
• Нейпоген 30млн од 0.6мг/мл №5 шприц
• Лонквекс 6мг 0.6мл №1
• Пегстим 6мг /0,6мл (пегфилграстрим)
• Неуластим (пэгфилграстим) 6мг 0,6мл р-р для п/к введения шпр.
• Нейпоген (филграстим) р-р д/ин. 48 млн ед фл. 0,5 мл №5
• Нейпоген (филграстим) р-р д/ин. 48 млн ед фл. 0,5 мл №1
• Нейпоген (филграстим) р-р д/ин. 30 млн ед фл. 0,5 мл №5
• Нейпоген (филграстим) р-р д/ин. 30 млн ед фл. 0,5 мл №1
• Лонквекс (липэгфилграстим) 6мг 0,6мл шприц №1
• Неуластим (пэгфилграстим) 6мг 0,6мл р-р для п/к введения шпр.
• Нейпоген (филграстим) р-р д/ин. 48 млн ед фл. 0,5 мл №5
• Нейпоген (филграстим) р-р д/ин. 48 млн ед фл. 0,5 мл №1
• Нейпоген (филграстим) р-р д/ин. 30 млн ед фл. 0,5 мл №5
• Нейпоген (филграстим) р-р д/ин. 30 млн ед фл. 0,5 мл №1
• Лонквекс (липэгфилграстим) 6мг 0,6мл шприц №1

Фармакологічна дія

 

Активною речовиною препарату є філграстим - рекомбінантний людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ) Філграстим має таку ж біологічну активність, як і ендогенний людський Г-КСФ, і від останнього відрізняється тим, що являє собою неглікозильований білок з додатковим залишком метіоніну. одержують за технологією рекомбінантної ДНК, виділяють із клітин бактерії Esherichia coli, до складу генетичного апарату яких введений ген, що кодує білок Г-КСФ.

Людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор – глікопротеїн – регулює функціонально активних нейтрофілів та їх вихід у кров із кісткового мозку. Філграстим значно збільшує кількість нейтрофілів у периферичній крові вже протягом перших 24 годин після введення та одночасно призводить до деякого збільшення кількості моноцитів. Збільшення кількості нейтрофілів при застосуванні препарату в діапазоні доз, що рекомендуються, залежить від величини дози. Їхні функціональні властивості нормальні або посилені, про що свідчать результати дослідження хемотаксису та фагоцитозу. Після закінчення лікування кількість нейтрофілів у периферичній крові знижується на 50% протягом 1-2 днів та до нормального рівня – протягом 1-7 днів.

Застосування філграстиму значно зменшує частоту, тяжкість та тривалість нейтропенії у хворих після хіміотерапії цитостатиками або мієлоаблативної терапії з наступною пересадкою кісткового мозку. Застосування філграстиму як первинне, так і після хіміотерапії активує клітини-попередники гемоцитів периферичної крові (КПГПК). Ці аутологічні КПГПК можна забирати у хворого та вводити йому після лікування цитостатиками у високих дозах замість пересадки кісткового мозку або як доповнення до неї. Введення КПГПК прискорює відновлення кровотворення, зменшує небезпеку геморагічних ускладнень та потребу у переливанні тромбоцитарної маси. У дітей та дорослих з ТХН філграстим стабільно збільшує кількість нейтрофілів у периферичній крові та знижує частоту інфекційних ускладнень.

 

Фармакокінетика

 

Як при так і при підшкірному введенні препарату спостерігається позитивна лінійна залежність його концентрації в плазмі крові від дози. Після підшкірного введення рекомендованих доз препарату концентрація у сироватці перевищує 10 нг/мл протягом 8-16 годин; обсяг розподілу у крові становить близько 150 мл/кг. Як після підшкірного, так і після введення препарату елімінація з організму відповідає кінетиці 1-го порядку. Середнє значення періоду напіввиведення філграстиму із сироватки крові становить близько 3,5 годин, а швидкість кліренсу становить близько 0,6 мл/хв на 1 кг. Безперервне введення шляхом інфузії протягом 28 днів хворим, які одужують після аутологічної пересадки кісткового мозку, не супроводжувалося ознаками кумуляції та збільшення періоду напіввиведення препарату.

 

Показання

 

Зменшення тривалості та тяжкості нейтропенії у пацієнтів, які отримують інтенсивну мієлосупресивну хіміотерапію цитотоксичними препаратами з приводу злоякісних новоутворень (за винятком хронічного мієлолейкозу та МДС) та зменшення тривалості нейтропенії у хворих, що отримують високодоз наступною аутологічною або алогенною трансплантацією кісткового мозку.

Безпека та ефективність застосування філграстиму подібні у дорослих та дітей, які отримують хіміотерапію цитотоксичними засобами.

• Препарат показаний з метою мобілізації периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК).

• Тривале застосування показано дітям та дорослим з тяжкою вродженою, циклічною або ідіопатичною нейтропенією та нейтропенією з абсолютною кількістю нейтрофілів <0,5×109/л з метою збільшення кількості нейтрофілів та зменшення частоти інфекцій.

• Лікування стійкої нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів ≤1,0×109/л) у пацієнтів із розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції для зниження ризику бактеріальних інфекцій, коли інші методи лікування нейтропенії недоречні.

 

 

 

Протипоказання

 

Підвищена чутливість до філграстиму, колонієстимулюючий фактор, Escherichia coli або до будь-яких допоміжних речовин.

 

• Тяжка спадкова нейтропенія (синдром Костмана) з цитогенетичними порушеннями та аутоімунна нейтропенія.

• Термінальна стадія хронічної ниркової недостатності (ХНН).

• Хронічний мієлолейкоз та мієлодиспластичний синдром.

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

 

Безпека та ефективність введення препарату Зарсіо у той же день, що й мієлосупресивних цитотоксичних хіміопрепаратів, не встановлені. Через чутливість мієлоїдних клітин, що швидко діляться, в мієлосупресивній цитотоксичній хіміотерапії призначати Зарсіо® в інтервалі 24 години до або після введення цих препаратів не рекомендується.

При одночасному призначенні препарату Зарсіо® та 5-фторурацилу тяжкість нейтропенії може посилитися. Взаємодія з іншими гемопоетичними факторами росту та цитокінами невідома.

Оскільки літій стимулює вивільнення нейтрофілів, можливе посилення дії препарату Зарсіо при комбінованому введенні, але таких досліджень не проводили.

Враховуючи фармацевтичну несумісність, не можна змішувати препарат із 0,9% розчином натрію хлориду.

 

 

Особливості застосування

Препарат Зарсіо® містить сорбіт, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід застосовувати цей препарат.

Препарат Зарсіо® не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою вродженою нейтропенією, у яких розвинений лейкоз, та хворим, які мають ознаки лейкемічної трансформації.

Реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції, що спостерігалися на початку або під час лікування, зафіксовані у пацієнтів, які приймали філграстим. Слід припинити прийом препарату Зарсіо® пацієнтам із клінічно значущими реакціями гіперчутливості.

Не слід застосовувати препарат Зарсіо® пацієнтам з підвищеною чутливістю до філграстиму або пегфілграстиму в анамнезі.

Як і при застосуванні всіх терапевтичних білків, існує можливість розвитку імуногенності. Швидкість виникнення антитіл до філграстиму зазвичай низька. Зв'язувальні антитіла було виявлено, як і при застосуванні всіх біопрепаратів; проте поки що вони не асоціюються з нейтралізуючою дією.

Нейтропенія у хворих, які одержують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань

Оскільки відомо, що Колонієстимулюючі фактори гранулоцитів (Г-КСФ) сприяють зростанню мієлоїдних клітин in vitro, аналогічні ефекти можуть спостерігатися in vivo.

Безпека та ефективність застосування препарату Зарсіо® хворим з мієлодиспластичним синдромом та хронічним мієлолейкозом не встановлені, тому при цих захворюваннях застосування препарату не показано. Особливої ??уваги вимагає проведення диференціального діагнозу між бласт-трансформацією хронічного мієлолейкозу та гострим мієлолейкозом.

Оскільки дані щодо безпеки та ефективності препарату Зарсіо® для хворих з вторинним гострим мієлоцитарним лейкозом (ОМЛ) обмежені, препарат слід призначати з обережністю.

Безпека та ефективність введення філграстиму у de novo хворих на ОМЛ у віці <55 років із сприятливим цитогенетичним прогнозом [t(8; 21), t(15; 17), та inv(16)] не встановлені.

Особливі застереження щодо хворих на злоякісні новоутворення

Після прийому філграстиму рідко спостерігалися випадки спленомегалії та розриву селезінки. Деякі випадки розриву селезінки були летальними. Пацієнтів, які приймають філграстим та скаржаться на біль у верхній лівій частині живота та/або у лівому плечі, слід перевірити на наявність збільшення розмірів селезінки або розриву селезінки.

Лейкоцитоз

Кількість лейкоцитів у крові досягає або перевищує 100×109/л менше, ніж у 5% хворих, які отримують дозу препарату більше 0300000 ОД/кг (3 мкг/кг) маси тіла. Немає відомостей про будь-які побічні дії, безпосередньо зумовлені розвитком лейкоцитозу такого ступеня тяжкості. Однак, враховуючи можливий ризик, пов'язаний із тяжким лейкоцитозом, під час лікування Зарсіо® необхідно регулярно контролювати кількість лейкоцитів. Якщо кількість лейкоцитів перевищить 50×109/л після досягнення очікуваного рівня, слід негайно відмінити препарат. У разі застосування препарату для мобілізації ПСКК його необхідно відмінити або зробити корекцію дози зі збільшенням кількості лейкоцитів до 70×109/л.

Ризик, пов'язаний із підвищенням дози хіміотерапії.

Слід дотримуватися особливої ??обережності при лікуванні хворих зі злоякісними новоутвореннями, які отримують високі дози цитостатиків, оскільки в цих випадках результативність лікування не встановлена. .

Монотерапія препаратом Зарсіо® не запобігає розвитку тромбоцитопенії та анемії, зумовлених мієлосупресивною хіміотерапією. У разі застосування більш високих доз хіміопрепаратів (наприклад, повні дози відповідно до призначених схем) ризик тяжкої тромбоцитопенії та анемії підвищується.

Рекомендується регулярно контролювати такі показники клінічного аналізу крові як гематокрит та кількість тромбоцитів. Слід дотримуватись особливої ??обережності при застосуванні однокомпонентних або комбінованих хіміотерапевтичних препаратів, які можуть спричинити тяжку тромбоцитопенію.

При застосуванні препарату Зарсіо для мобілізації ПСКК було виявлено зменшення ступеня тяжкості та тривалості тромбоцитопенії, обумовленої мієлосупресивною або мієлоаблативною хіміотерапією.

Інші заходи безпеки

Ефективність препарату для хворих із значно зниженою кількістю мієлоїдних клітин-попередників не вивчалась. Зарсіо® підвищує кількість нейтрофілів шляхом впливу насамперед на клітини-попередники нейтрофілів. Тому у хворих зі зниженою кількістю клітин-попередників (наприклад, в результаті інтенсивної променевої терапії, хіміотерапії або в результаті інфільтрації кісткового мозку пухлинними клітинами) кількість нейтрофілів, що створюються, може бути знижена.

Іноді у хворих, які отримували високодозну хіміотерапію з подальшою трансплантацією аутологічного кісткового мозку, відзначали судинні порушення, наприклад оклюзії вен і порушення водного обміну.

Існують дані щодо розвитку реакції «трансплантат проти господаря» та летальних наслідків у хворих, які отримують Г-КСФ після алогенної трансплантації кісткового мозку.

Посилення гемопоезу у кістковому мозку у відповідь терапію ростовими чинниками асоціюється з появою минучих патологічних змін, виявлених при остеосцинтиграфії. Це слід враховувати під час тлумачення діагностичних зображень кісток.

Мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК)

Немає жодного рандомізованого порівняння двох рекомендованих методів мобілізації (філграстим окремо, або у поєднанні з мієлосупресивною хіміотерапією) у межах однієї популяції пацієнтів. Ступінь варіації між окремими пацієнтами та між лабораторними аналізами CD34+ клітин означає, що безпосереднє порівняння різних досліджень утруднене. Тому важко рекомендувати оптимальний метод. Вибір методу мобілізації слід розглядати у зв'язку із загальними цілями лікування для окремого пацієнта. 

Попереднє лікування цитотоксичними засобами

У хворих, яким раніше проводили інтенсивну мієлосупресивну терапію, на фоні застосування препарату Зарсіо® для мобілізації ПСКК може не відбуватися збільшення кількості ПСКК до мінімального рівня, що рекомендується (≥2,0×106 CD34 + клітин/кг) або підвищення швидкості оновлення тромбоцитів.

Деякі цитотоксичні засоби виявляють особливу токсичність щодо клітин-попередників гемопоезу та негативно впливають на їх мобілізацію. Тривале застосування препаратів мелфалан, карбоплатин або кармустин (BCNU) перед мобілізацією клітин-попередників може призвести до погіршення результатів. Однак одночасне застосування мелфалану, карбоплатину або BCNU з філграстимом є ефективним при мобілізації ПСКК. Якщо планується трансплантація ГСКК, рекомендується провести мобілізацію стовбурових клітин на ранній стадії лікування хворого. Особливу увагу слід привернути до себе кількість клітин-попередників, активованих у таких хворих до застосування препаратів хіміотерапії у високих дозах. Якщо результати мобілізації відповідно до вищенаведених критеріїв, слід розглянути застосування альтернативних методів лікування, які не вимагають використання клітин-попередників.

Оцінка кількості мобілізованих периферичних стовбурових клітин крові

При проведенні оцінки кількості ПСКК, мобілізованих у хворих, які отримали терапію із застосуванням філграстиму, особливу увагу слід приділяти методу кількісного визначення. Результати проточного цитометричного аналізу кількості CD34+ клітин значно відрізняються залежно від застосованої методології визначення, отже слід з обережністю ставитися до результатів визначення їх кількості, отриманих в інших лабораторіях.

Результати статистичного аналізу взаємозв'язку кількості введених CD34+ клітин та швидкості нормалізації кількості тромбоцитів після проведення хіміотерапії із застосуванням високих доз хіміопрепаратів свідчать про складну, але постійну залежність. Рекомендації щодо забезпечення мінімального вмісту на рівні ≥ 2,0×10 6 CD34 + клітин/кг ґрунтуються на опублікованих даних про досвід адекватного відновлення гематологічних показників. При рівні, що перевищує мінімальний рекомендований, спостерігається швидка нормалізація, при рівні нижче рекомендованого - триваліше.

Особливі заходи безпеки для здорових донорів, які проходять мобілізацію ПСКК

Мобілізація ПСКК здорових донорів впливає на стан їхнього здоров'я і застосовується виключно для отримання алогенних стовбурових клітин для трансплантації.

Донори, яким проводять мобілізацію ПСКК для трансплантації, повинні відповідати стандартним вимогам за клінічними показаннями та результатами лабораторних аналізів, які пред'являються донорам стовбурових клітин. Особливу увагу слід звертати на показники аналізів крові та наявність інфекційних захворювань. Безпека та ефективність введення філграстиму здоровим донорам до 16 та від 60 років не оцінювалися.

Найчастіше спостерігалася тромбоцитопенія у пацієнтів, які приймали препарат Зарсіо®. Тому слід ретельно контролювати кількість тромбоцитів.

Транзиторна тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів <100х109/л) після введення філграстиму та лейкаферезу спостерігалася у 35% пацієнтів. Серед них два випадки зниження кількості тромбоцитів <50х109/л було повідомлено та віднесено до процедури лейкаферезу.

При необхідності проведення більш ніж однієї процедури лейкаферезу особливу увагу слід приділяти донорам, вміст тромбоцитів у яких до початку лейкаферезу становить <100×109/л; як правило, проведення лейкаферезу не рекомендується при вмісті тромбоцитів <75×109/ л.

Лейкаферез не слід проводити донорам, які потребують антикоагулянтної терапії або з порушеннями гемостазу.

Подальше введення філграстиму слід відмінити або зменшити дозу у випадках зростання лейкоцитів до рівня, що перевищує 70×109/л.

Моніторинг стану донорів, які отримують ГКСФ для мобілізації ПСКК, слід продовжувати до нормалізації гематологічних показників.

У здорових донорів після введення Г-КСФ спостерігалися тимчасові цитогенні зміни.

Визначення довготривалої безпеки препарату при введенні донорам продовжується. Ризик сприяння утворенню злоякісних клонів мієлоїдних клітин не виключено. Центрам аферезу рекомендується проводити систематичні обстеження донорів стовбурових клітин у період не менше 10 років для забезпечення моніторингу показників довготривалої безпеки.

Непоодинокі випадки безсимптомної спленомегалії. Випадки розриву селезінки у здорових донорів та пацієнтів унаслідок введення Г-КСФ спостерігались дуже рідко. Зафіксовано кілька випадків летального розриву селезінки. Отже, необхідно ретельний моніторинг розміру селезінки (клінічне та ультразвукове обстеження). Слід виключити діагноз розриву селезінки у донорів та/або пацієнтів, які скаржаться на біль у лівій верхній частині живота або у лівому плечі.

У період постмаркетингових досліджень надходили повідомлення про дуже рідкісні випадки побічних явищ з боку легень (кровохаркання, легеневі кровотечі, інфільтрація легень, задишка та киснева недостатність). допомога.

У здорових донорів зазвичай відзначалося задишка та інші побічні реакції з боку дихальної системи (кровохаркання, легенева кровотеча, інфільтрати в легенях та гіпоксія), які реєструвалися досить рідко. У разі передбачуваних або підтверджених побічних ефектів слід припинити лікування філграстимом та надати необхідну медичну допомогу.

Трансплантація алогенних ПСКК, мобілізованих запровадженням філграстиму

Дані свідчать про те, що імунологічній взаємодії алогенних ПСКК та реципієнта властивий великий ступінь ризику розвитку гострої та хронічної реакції «трансплантат проти господаря» порівняно з трансплантацією кісткового мозку.

Особливі заходи безпеки для пацієнтів із ТХН

Дослідження складу крові

Необхідний ретельний моніторинг кількості тромбоцитів, особливо протягом перших тижнів терапії із застосуванням філграстиму. При розвитку тромбоцитопенії у пацієнтів, тобто стійкого зниження вмісту тромбоцитів до < 100000/мм 3 , подальшу терапію із застосуванням філграстиму слід тимчасово відмінити або знизити дозу.

Можливі й інші зміни формули крові, у тому числі анемія та тимчасове підвищення вмісту мієлоїдних клітин-попередників; потрібний ретельний моніторинг формули крові.

Трансформація в лейкоз чи передлейкоз

Особлива обережність необхідна при діагностиці тяжкої хронічної нейтропенії, щоб диференціювати її від інших гематологічних захворювань, таких як апластична анемія, мієлодисплазія та мієлолейкоз. До початку лікування слід провести розгорнутий аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів, а також визначити морфологічну картину кісткового мозку та каріотип.

Виникнення МДС (МДС) або лейкемії у пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією, які брали участь у клінічних дослідженнях, результатів застосування філграстиму спостерігається рідко (приблизно в 3% випадків). Зазначені порушення спостерігалися лише у пацієнтів із вродженою нейтропенією. МДС та лейкоз є частими ускладненнями захворювання, їх зв'язок з терапією із застосуванням філграстиму є невизначеним. Приблизно у 12% пацієнтів (без цитогенетичних порушень до початку терапії) за результатами наступних аналізів спостерігалися відхилення, у тому числі моносемія 7. У випадках виникнення у пацієнта з тяжкою хронічною нейтропенією цитогенетичних порушень слід уважно зважити співвідношення користі та ризику подальшого застосування. Подальше введення філграстиму пацієнтам у разі розвитку МДС або лейкемії слід відмінити. Невідомо, чи підвищує довготривала терапія із застосуванням філграстиму у пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією ризик цитогенетичних порушень, МДС або трансформації захворювання на лейкемію. Морфологічне та ультразвукове обстеження кісткового мозку пацієнтів слід проводити регулярно, з інтервалом приблизно кожні 12 місяців.

Інші особливі запобіжні заходи

Слід виключити інші причини виникнення нейтропенії, наприклад, вірусні інфекції.

Збільшення селезінки є прямим наслідком введення філграстиму. У 31% пацієнтів, які брали участь у дослідженні, спостерігалася спленомегалія, визначена за результатами пальпації. Збільшення обсягу, визначене за результатами радіографічного обстеження, відбувається на початку терапії із застосуванням філграстиму, без подальшого зростання. Зниження дози гальмує або зупиняє прогресування збільшення селезінки, 3% пацієнтів потрібна була спленектомія. Обстеження визначення розмірів селезінки слід проводити регулярно. Пальпація живота є достатнім методом визначення аномального збільшення обсягу селезінки.

Гематурія/протеїнурія спостерігалася у невеликої кількості пацієнтів. Для своєчасного визначення цих явищ потрібне регулярне проведення аналізу сечі.

Показники безпеки та ефективності при застосуванні новонародженим та пацієнтам з аутоімунною нейтропенією не визначено.

ВІЛ-інфекція

Відзначалися часті випадки спленомегалії після застосування філграстиму. Тому пацієнтів, які отримували філграстим та почали скаржитися на біль у лівій верхній частині живота та/або плечі потрібно обстежити на рахунок збільшення чи розриву селезінки.

 Формула крові

Необхідний ретельний моніторинг значення абсолютної кількості нейтрофілів (АНК), особливо під час перших тижнів терапії із застосуванням філграстиму. У деяких пацієнтів спостерігається дуже швидка реакція із значним збільшенням кількості нейтрофілів у відповідь на першу дозу філграстиму. Рекомендується щоденне визначення АНК протягом перших 2-3 днів запровадження філграстиму. Надалі, протягом перших 2 тижнів, визначення АНК рекомендується проводити щонайменше 2 рази на тиждень, надалі - 1 раз на тиждень і через кожні 2 тижні під час проведення підтримуючої терапії. У період чергового введення філграстиму індивідуально визначеною дозою та дозою 30 млн ОД/добу (300 мкг/добу) можливі великі коливання значення АНК пацієнта. Для визначення мінімальних (низьких значень АНК) рекомендується отримувати зразки крові пацієнта для аналізу вмісту АНК перед плановим введенням філграстиму.

Ризик, зумовлений застосуванням лікарських препаратів мієлосупресивної дії підвищеними дозами

Введення філграстиму ізольовано не виключає можливості виникнення тромбоцитопенії та анемії, зумовлених мієлосупресивною хіміотерапією. Внаслідок отримання хіміопрепаратів у великих дозах або застосування більшої кількості таких препаратів у поєднанні з філграстимом ризик розвитку тромбоцитопенії та анемії у пацієнта може зростати. Рекомендується регулярно контролювати показники формули крові.

Інфекційні та злоякісні захворювання, які викликають мієлосупресію

Розвиток нейтропенії може бути наслідком інфільтрації в кістковий мозок збудників опортуністичних інфекцій, таких як представники бактерій Mycobacterium avium або враження його злоякісними новоутвореннями, наприклад лімфомою. У разі наявності у пацієнта інфекційних захворювань або злоякісних новоутворень, що вражають кістковий мозок, для усунення нейтропенії, крім введення філграстиму, необхідно провести відповідну терапію для лікування захворювання. Вплив філграстиму на усунення нейтропенії, викликаної інфекційними захворюваннями або злоякісними новоутвореннями, що вражають кістковий мозок, не визначався. 

Інші запобіжні заходи.

Необхідно виключити такі причини минущої нейтропенії як вірусні інфекції. Збільшення селезінки є ймовірним ефектом, пов'язаним із лікуванням Зарсіо®. Під час клінічних досліджень у 31% хворих під час пальпації виявляли спленомегалію. При рентгенографії збільшення розмірів селезінки виявляється відразу після початку лікування філграстимом та має тенденцію до стабілізації. Було зазначено, що зменшення дози Зарсіо® уповільнює або зупиняє збільшення розміру селезінки; у 3% хворих може виникнути необхідність спленектомії. Необхідно регулярно контролювати розміри селезінки під час клінічного огляду.

У невеликої кількості хворих спостерігалися гематурія/протеїнурія. Для виключення цих проявів слід регулярно проводити контроль загального аналізу сечі.

Безпека та ефективність застосування препарату новонародженим та хворим з аутоімунною нейтропенією не встановлені.

Зниження ризику бактеріальних інфекцій та лікування стійкої нейтропенії у пацієнтів з розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції

Кількість клітин крові

Необхідно ретельно контролювати абсолютну кількість нейтрофілів (АКН), особливо протягом перших тижнів терапії препаратом Зарсіо®. У деяких хворих може спостерігатися дуже швидке та значне збільшення АКН при початковій дозі Зарсіо®. Протягом перших 2-3 діб застосування препарату рекомендується щоденно визначати АКН. Надалі АКН слід перевіряти мінімум 2 рази на тиждень протягом перших 2 тижнів і потім щотижня або через тиждень протягом усього курсу підтримуючої терапії. У разі перерви у прийомі препарату Зарсіо у дозі 30 млн ОД/добу (300 мкг/добу) у хворих під час лікування може спостерігатися значне коливання АКН. Для визначення мінімального рівня АКН (надиру) рекомендується проводити контроль загального аналізу крові перед кожним введенням препарату Зарсіо®.

Ризик, зумовлений застосуванням високих доз мієлосупресивних лікарських засобів.

Монотерапії препаратом Зарсіо® не застосовувати для запобігання розвитку тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому мієлосупресивних препаратів. У разі застосування більш високих доз або одночасно кількох мієлосупресивних лікарських засобів у поєднанні з терапією Зарсіо® ризик розвитку тромбоцитопенії та анемії підвищується. Рекомендовано регулярний контроль загального аналізу крові.

Розвиток мієлосупресії внаслідок інфекцій або пухлинних новоутворень 

Нейтропенія може бути обумовлена ??ураженням кісткового мозку при опортуністичних інфекціях, викликаних збудниками Mycobacterium avium complex або злоякісними новоутвореннями, наприклад лімфомою. При виявленні інфільтративного ураження кісткового мозку запального походження або злоякісного новоутворення одночасно із застосуванням препарату Зарсіо для лікування нейтропенії необхідно призначити відповідну терапію діагностованих захворювань. Ефективність застосування Зарсіо при лікуванні нейтропенії, обумовленої ураженням кісткового мозку інфекційного генезу або пухлинними новоутвореннями, не встановлена.

Інші запобіжні заходи

Є дані про рідкісні випадки небажаного впливу на органи дихання, зокрема щодо розвитку інтерстиціальної пневмонії на фоні застосування Г-КСФ. Хворі, які нещодавно перенесли інфільтративне захворювання легень чи пневмонію, можуть мати високий ризик. Поява таких симптомів як кашель, підвищення температури тіла та задишка у поєднанні з виявленим інфільтративним ураженням легень при рентгенологічному дослідженні та ознаками прогресуючої дихальної недостатності дозволяють припустити наявність респіраторного дистрес-синдрому дорослих (РДСВ). У разі виявлення РДСВ застосування препарату Зарсіо® слід припинити та призначити відповідне лікування.

У хворих із супутньою кістковою патологією та остеопорозом при тривалому (більше 6 місяців) застосуванні препарату Зарсіо® рекомендується регулярно контролювати щільність кісткової тканини.

Пацієнти, які є носіями «серповидних клітин», та пацієнти з серповидно-клітинною анемією

У хворих з серповидно-клітинною анемією відзначаються випадки розвитку гострого гемолітичного кризу (збільшення кількості змінених клітин), іноді з летальним кінцем. Таким хворим необхідно з обережністю призначати препарат Зарсіо® та під час терапії ретельно контролювати відповідні клінічні та лабораторні показники, звертаючи особливу увагу на можливе збільшення селезінки та розвиток тромбозу кровоносних судин.

При рентгенографії кісткової тканини в динаміці виявлено підвищення гемопоетичної активності кісткового мозку у відповідь на терапію фактором зростання. Ці дані слід враховувати під час аналізу результатів рентгенографії кісток.

Повідомлялося про випадки синдрому підвищеної проникності капілярів після застосування Г-КСФ, що характеризується гіпотонією, гіпоальбумінемією, набряками та гемоконцентрацією. Пацієнти, які мають ознаки синдрому підвищеної проникності капілярів, потребують ретельного спостереження, симптоматичної терапії, включаючи реанімаційні заходи.

Гломерулонефрит був зареєстрований у пацієнтів, які отримують філграстим. Як правило, гломерулонефрит проходить після зниження дози або відміни філграстиму. Рекомендується періодично проводити аналіз сечі.

З метою покращення простежуваності Г-КСФ, назва лікарського засобу, що вводиться, має бути чітко вказана у файлі пацієнта.

Пацієнти з підвищеною чутливістю до латексу.

Захисний копачок містить похідне натурального каучукового латексу. Хоча в самому лікарському засобі немає натурального каучукового латексу. Безпека застосування продукту у пацієнтів, чутливих до латексу, не проводилася.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи роботі з механізмами

Дослідження щодо впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводилося.

 

 

Застосування у період вагітності або годування груддю

 

Безпека філграстиму для вагітних не встановлена. Існують дані про проникнення філграстиму через плацентарний бар'єр.

Препарат Зарсіо® не рекомендується застосовувати під час вагітності.

Невідомо, чи проникає філграстим та його метаболіти у грудне молоко, отже ризик для немовлят не можна виключити. Тому необхідно ухвалити рішення про припинення грудного вигодовування або застосування філграстиму з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та користі терапії для жінки.

У дослідженнях на тварин встановлено, що філграстим не впливає на їхню репродуктивну систему або фертильність.

 

 

Спосіб застосування та дози

Терапію Зарсіо® можна проводити у лікувальних закладах, де є необхідне діагностичне обладнання. Лікарі повинні мати досвід застосування лікарських засобів, що містять гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ) та лікування хворих на гематологічні захворювання.

Процедури мобілізації та аферезу слід проводити при взаємодії з лікарями, які мають відповідний досвід та можливість необхідного моніторингу клітин-попередників гемопоезу.

Нейтропенія у хворих, які одержують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань.

Добова доза, що рекомендується, становить 0500000 ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла 1 раз на добу. Першу дозу препарату слід вводити не раніше, ніж через 24 години після курсу цитотоксичної хіміотерапії. Препарат застосовувати, доки загальна кількість нейтрофілів у клінічному аналізі крові не перевищить очікуваний рівень і не досягне норми. Після хіміотерапії з приводу солідних пухлин, лімфом та лімфолейкозу тривалість лікування до досягнення зазначених значень становить до 14 днів. Після індукційної та консолідаційної терапії гострого мієлоїдного лейкозу тривалість лікування може бути значно збільшена (до 38 днів) залежно від виду, дози та схеми застосованої цитотоксичної хіміотерапії.

У пацієнтів, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, скорочене збільшення кількості нейтрофілів зазвичай спостерігається через 1-2 доби після початку лікування Зарсіо®. Але для досягнення стабільного терапевтичного ефекту необхідно продовжувати терапію, поки кількість нейтрофілів не перевищить очікуваний мінімум і не досягне норми. Не рекомендується передчасно скасовувати лікування до переходу кількості нейтрофілів через очікуваний мінімум.

Спосіб введення

Препарат Зарсіо® застосовувати у вигляді підшкірних ін'єкцій або інфузій протягом 30 хвилин 1 раз на добу. Найчастіше переважає підшкірний шлях введення. При внутрішньовенному введенні одноразової дози тривалість ефекту препарату може скорочуватись. Клінічна значимість цих даних щодо застосування багаторазових доз препарату не встановлена. Вибір способу введення залежить від особливостей конкретної клінічної ситуації та визначається для кожного хворого окремо.

Хворі, які одержують мієлоаблативну терапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку.

Рекомендована початкова доза препарату Зарсіо - 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу. Першу дозу слід вводити не раніше, ніж через 24 години після проведення цитотоксичної хіміотерапії, і не пізніше ніж через 24 години після трансплантації кісткового мозку.

 

Після максимального зниження кількості нейтрофілів (надиру) добову дозу Зарсіо® необхідно скоригувати залежно від зміни кількості нейтрофілів (див. Таблицю).

Підбір дози Зарсіо® у відповідь на досягнення надиру.

 

Абсолютна кількість нейтрофілів (АКН)

Коригування дози Зарсіо®

АКН > 1 × 109/л протягом 3 діб поспіль

Зниження дози до 0500000 ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу

АКН > 1 × 109/л протягом наступних 3 діб поспіль

Скасування препарату

Якщо під час лікування АКН знижується до рівня <1 × 109/л, дозу Зарсіо® збільшувати відповідно до вищезгаданої схеми.

 

Спосіб введення

Препарат розчиняють у 20 мл 5% розчину глюкози та застосовують у вигляді короткої інфузії протягом 30 хвилин тривалої підшкірної або внутрішньовенної інфузії протягом 24 годин.

Мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) у пацієнтів, які отримують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з подальшою аутологічною трансфузією ПСКК

Хворі, які отримують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з подальшою аутологічною трансплантацією ГСКК.

Для мобілізації ПСКК при застосуванні препарату Зарсіо як монотерапії рекомендована доза становить 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу протягом 5-7 діб поспіль у вигляді тривалої підшкірної інфузії протягом 24 годин. Проводити 1-2 сеанси лейкаферезу на 5-ту та 6-ту добу. У деяких випадках додатково проводити 1 сеанс лейкаферезу. Не слід змінювати дозу препарату до завершального лейкаферезу.

Для мобілізації ПСКК після мієлосупресивної хіміотерапії рекомендована доза Зарсіо® становить 0500000 ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу щодня, починаючи з першого дня після завершення курсу хіміотерапії доки кількість нейтрофілів перейде до очікуваного мінімуму. Лейкаферез слід проводити протягом періоду зростання АКН з <0,5×109/л до >5×109/л. Хворим, які не отримували інтенсивної хіміотерапії, проводити 1 сеанс лейкаферезу. В окремих випадках рекомендується проводити додаткові сеанси лейкаферезу.

Мобілізація ПСКК у здорових донорів перед алогенною трансплантацією ПСКК.

Для мобілізації ПСКК перед алогенною трансплантацією ПСКК для здорових донорів рекомендована доза Зарсіо становить 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу протягом 4-5 діб поспіль. Лейкаферез проводити з 5 діб у разі потреби продовжувати до 6 діб з метою отримання 4×10 6 CD34 + клітин/кг маси тіла реципієнта.

Спосіб введення

Перед інфузією препарат розчиняють у 20 мл 5% розчину глюкози.

Тривала терапія для збільшення кількості нейтрофілів та зменшення частоти та тривалості інфекційних ускладнень у дітей та дорослих з тяжкою спадковою, періодичною або ідіопатичною нейтропенією (ТХН)

Спадкова нейтропенія

Рекомендована початкова доза – 1200000 ОД/кг (12 мкг/кг) маси тіла на добу шляхом одноразового введення препарату або дрібними дозами.

Ідіопатична та періодична нейтропенія

Рекомендована початкова доза - 0,500000 ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу одноразово або дрібними дозами.

Добір дози

Препарат Зарсіо® вводити щодня до досягнення та стабільного перевищення показника кількості нейтрофілів 1,5×109/л. Після досягнення терапевтичного ефекту визначати мінімальну ефективну дозу підтримки цього рівня. Для підтримки необхідної кількості нейтрофілів потрібне тривале щоденне введення препарату. Через 1-2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або зменшити наполовину в залежності від ефективності терапії. Надалі кожні 1-2 тижні проводити індивідуальну корекцію дози для стабілізації середньої кількості нейтрофілів у діапазоні від 1,5×109/л до 10×109/л. Хворим з тяжкими інфекціями можна застосувати схему із швидшим збільшенням дози. Безпека застосування філграстиму при тривалому лікуванні хворих на дози Зарсіо®, вище 2400000 ОД (24 мкг/кг) на добу, не встановлена.

Зниження ризику бактеріальних інфекцій та лікування стійкої нейтропенії у пацієнтів із розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції.

Відновлення числа нейтрофілів

Рекомендована початкова доза препарату - 0100000 ОД/кг (1 мкг/кг) маси тіла на добу зі збільшенням дози до 0400000 ОД (4 мкг/кг) маси тіла на добу шляхом одноразового введення препарату до нормалізації кількості нейтрофілів (АКН>2,0× 109/л). Нормалізація кількості нейтрофілів зазвичай настає через 2 доби. У поодиноких випадках (<1% пацієнтів) для відновлення числа нейтрофілів доза препарату може бути збільшена до 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг маси тіла на добу).

Підтримання нормальної кількості нейтрофілів

Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуюча доза становить 300 мкг/добу 2-3 рази на тиждень за альтернативною схемою (через день). Надалі може бути необхідна індивідуальна корекція дози та тривале застосування препарату для підтримки середньої кількості нейтрофілів >2×109/л.

Особливі категорії хворих

Корекція дози не потрібна пацієнтам з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, оскільки ні фармакокінетичні та фармакодинамічні показники виявилися подібними до здорових добровольців.

Особливих рекомендацій щодо застосування препарату Зарсіо® пацієнтам похилого віку немає.

Рекомендації перед застосуванням

Перед застосуванням препарату проводити візуальний контроль вмісту попередньо заповненого шприца. Розчин повинен бути прозорим, без часток. шприц призначений тільки для одноразового застосування. амбулаторного використання можна отримати засіб з холодильника і зберігати при кімнатній температурі (не вище 25°C) одноразово протягом 72 годин. Після цього часу не слід знову ставити в холодильник, а необхідно знищити.

Рекомендації щодо розведення препарату.

Препарат Зарсіо® можна вводити у розведеному вигляді у 5% розчині глюкози. Розведення в концентрації менше 0200000 ОД/мл (2 мкг/мл) не рекомендується. При розведенні у концентрації 1500000 ОД/мл (15 мкг/мл) необхідно додатково ввести людський альбумін до досягнення концентрації 2 мг/мл. Наприклад, для досягнення об'єму розчину 20 мл та загальної дози Зарсіо® 30 млн ОД (300 мкг/мл) необхідне додаткове введення розчину альбуміну в об'ємі 0,2 мл (20% розчин).

При розведенні в розчині глюкози препарат поглинається склом та іншими матеріалами для інфузії. Заборонено використовувати розчин натрію хлориду для розведення препарату.

 

Діти

При застосуванні в дитячій практиці хворим на ТХН та онкологічними захворюваннями профіль безпеки Зарсіо® не відрізнявся від таких у дорослих. Безпека та ефективність застосування препарату новонародженим не встановлено.

Рекомендації щодо дозування для хворих дитячого віку такі ж, як для дорослих, які отримують мієлосупресивну цитотоксичну хіміотерапію.

*Все результаты индивидуальны и зависят от Вашего состояния здоровья