Віванат Ромфарм р-н д/ін.3мг/3мл шприц №1

Код товара: 253258
Производитель: Ромфарм Компані Грузія ТОВ
Срок годности: до 01.04.26
Наличие: нет в наличии
Уточнить наличие по тел: +38 (063) 595 80 08

Аналоги в наличии:

Фармакодинамика

Механізм дії

Ібандронова кислота є високоактивним бісфосфонатом, що належить до групи азотовмісних бісфосфонатів та селективно діє на кісткову тканину і специфічно пригнічує активність остеокластів, не має прямого впливу на формування кісткової тканини. Препарат не впливає на процес поповнення пулу остеокластів. У жінок у період постменопаузи ібандронова кислота знижує підвищену швидкість оновлення кісткової тканини до рівня пременопаузи, що призводить до прогресивного збільшення кісткової маси і зниження частоти переломів.

Фармакодинамічні ефекти

Фармакодинамічною дією ібандронової кислоти є пригнічення кісткової резорбції. In vivo ібандронова кислота попереджає кісткову деструкцію, спричинену експериментально блокадою функції статевих залоз ретиноїдами, пухлинами та екстрактами пухлин. У молодих (швидко зростаючих) щурів також спостерігалося пригнічення ендогенної резорбції кісток, що призводило до збільшення нормальної кісткової маси порівняно з тваринами, які не отримували лікування.

Тваринні моделі підтверджують, що ібандронова кислота є високоактивним інгібітором активності остеокластів. У щурів, які ростуть, не спостерігалося ознак порушення мінералізації навіть при застосуванні доз, що більше ніж у 5000 разів перевищують дозу, необхідну для лікування остеопорозу.

Тривале щоденне застосування і періодичне застосування (через великі інтервали) протягом тривалого часу у щурів, собак і мавп асоціювалося з утворенням нової кістки нормальної якості зі збереженням або підвищеною механічною силою, навіть при застосуванні у токсичному діапазоні. Ефективність щоденного та періодичного введення ібандронової кислоти з інтервалом між дозами 9-10 тижнів була підтверджена у клінічному дослідженні за участю людей. Ібандронова кислота продемонструвала ефективність щодо попередження виникнення переломів.

У тваринних моделях ібандронова кислота призводила до біохімічних змін, що свідчить про дозозалежне пригнічення резорбції кісткової тканини, включаючи зниження рівня біохімічних маркерів деградації кісткового колагену в сечі (таких як дезоксипіридинолін та перехресно зшитий N-телопептид колагену I типу (NTX)).

Щоденне та періодичне застосування (з інтервалом між дозами 9-10 тижнів, поквартально) ібандронової кислоти перорально або внутрішньовенно жінкам у період постменопаузи призводило до біохімічних змін, що свідчать про дозозалежне пригнічення кісткової резорбції.

Внутрішньовенне введення ібандронату призводило до зниження рівнів сироваткового С-телопептиду альфа-ланцюга колагену типу І (CTX) протягом 3-7 днів від початку лікування та до зниження рівнів остеокальцину протягом 3 місяців.

Після припинення лікування спостерігається повернення до патологічних рівнів підвищеної кісткової резорбції, які спостерігалися до початку лікування, асоційованих із постменопаузальним остеопорозом.

Гістологічний аналіз зразків, отриманих при біопсії кістки через 2 та 3 роки лікування жінок у постменопаузальний період ібандроновою кислотою перорально у дозі 2,5 мг щоденно і внутрішньовенно періодично у дозі до 1 мг кожні 3 місяці, показав нормальний стан кісткової тканини без ознак порушення мінералізації. Через 2 роки лікування ін'єкціями препарату ібандронової кислоти у дозі 3 мг спостерігалося очікуване зниження кісткового метаболізму, а також нормальна якість кісткової тканини та відсутність порушень мінералізації.

Фармакокинетика

Як продемонстровано у різних дослідженнях у тварин і людини, первинний фармакологічний вплив ібандронової кислоти на кістки не має прямого відношення до фактичних концентрацій у плазмі крові.

Концентрація ібандронової кислоти у плазмі зростає пропорційно до дози після внутрішньовенного введення 0,5?6 мг.

Розподіл

Після первинної системної експозиції ібандронова кислота швидко зв'язується з кістковою тканиною або виділяється із сечею. У людини очевидний кінцевий об'єм розподілу становить щонайменше 90 л і приблизно 40-50 % від кількості препарату, що циркулює у крові, проникає у кісткову тканину. З білками плазми зв'язується близько 85?87 % (визначено в умовах in vitro при застосуванні ібандронової кислоти у терапевтичних концентраціях), отже, через заміщення спостерігається низький потенціал взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Біотрансформація

Відсутні докази того, що ібандронова кислота метаболізується в організмі людини або тварин.

Виведення

Ібандронова кислота видаляється з кровоносного русла шляхом кісткової абсорбції (приблизно 40?50 % у жінок у постменопаузальний період), решта виводиться у незміненому вигляді нирками.

Діапазон очевидного періоду напіввиведення широкий і зазвичай становить 10-72 години. Оскільки розраховані значення значною мірою залежать від тривалості дослідження, застосованої дози та чутливості методу аналізу, кінцевий період напіввиведення, імовірно, є суттєво довшим, як і у інших бісфосфонатів. Початкові рівні препарату у плазмі крові швидко знижуються і досягають 10 % від максимальних значень впродовж періоду 3 та 8 годин після внутрішньовенного введення або перорального застосування відповідно.

Загальний кліренс ібандронової кислоти низький та в середньому становить 84-160 мл/хв. Нирковий кліренс (близько 60 мл/хв у здорових жінок у період постменопаузи) становить 50-60% від загального кліренсу і залежить від кліренсу креатиніну. Різниця між очевидним, загальним і нирковим кліренсом відображає поглинання препарату кістковою тканиною.

Шляхи секреції, імовірно, не включають відомі системи транспортування кислот та основ, залучені у виділення інших діючих речовин. Крім того, ібандронова кислота не пригнічує основні печінкові ізоферменти P450 у людини і не індукує систему цитохрому P450 печінки у щурів.

Фармакокінетика в особливих випадках

Стать

Фармакокінетика ібандронової кислоти у чоловіків і жінок подібна.

Раса

Немає даних про клінічно значущу міжетнічну різницю між пацієнтами азіатської та європеоїдної раси щодо розподілу ібандронової кислоти. Дані щодо пацієнтів негроїдної раси обмежені.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Нирковий кліренс ібандронової кислоти у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок лінійно залежить від кліренсу креатиніну (КлКр).

Пацієнтам з легким та помірним порушенням функції нирок (КлКр ? 30 мл/хв) дозу препарату коригувати не потрібно.

У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КлКр < 30 мл/хв), які отримували ібандронову кислоту перорально у дозі 10 мг впродовж 21 дня, концентрація у плазмі крові була у 2-3 рази вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, загальний кліренс ібандронової кислоти становив 44 мл/хв. Після внутрішньовенного введення 0,5 мг ібандронової кислоти пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок загальний, нирковий та ненирковий кліренси знижувалися на 67 %, 77 % та 50 % відповідно, але зниження переносимості препарату внаслідок зростання експозиції не спостерігалося. Через обмежений клінічний досвід застосування препарат Віванат Ромфарм не рекомендований пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»). Фармакокінетика ібандронової кислоти у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності оцінювалася лише у невеликої кількості пацієнтів, які перебували на гемодіалізі, тому фармакокінетика ібандронової кислоти у пацієнтів, які не перебувають на діалізі, невідома. Через обмеженість даних ібандронову кислоту не слід застосовувати пацієнтам з термінальною стадією ниркової недостатності.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Дані щодо фармакокінетики ібандронової кислоти у пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні. Печінка не бере значної участі у кліренсі ібандронової кислоти, яка не метаболізується, а виводиться нирками і шляхом поглинання кістковою тканиною. Таким чином, пацієнтам із порушенням функції печінки корекція дози препарату не потрібна.

Пацієнти літнього віку

У багатовимірному аналізі не було встановлено, що вік є незалежним фактором для будь-якого з досліджуваних фармакокінетичних параметрів. Оскільки функція нирок погіршується з віком, це єдиний фактор, який слід брати до уваги (див. розділ «Пацієнти з порушенням функції нирок»).

Показания

Лікування остеопорозу у жінок у постменопаузальний період з підвищеним ризиком переломів. Продемонстровано зниження ризику вертебральних переломів, ефективність щодо запобігання переломам шийки стегна не встановлена.

Противопоказания

Підвищена чутливість до ібандронової кислоти або до будь-якої з допоміжних речовин.

Гіпокальціємія.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Метаболічні взаємодії не вважаються вірогідними, оскільки ібандронова кислота не пригнічує основні печінкові ізоферменти Р450 у людини та не індукує систему печінкового цитохрому Р450 у щурів (див. розділ «Фармакокінетика»). Ібандронова кислота виводиться тільки шляхом ниркової екскреції і не підлягає процесам біотрансформації.

Способы применения

Дозування

Рекомендована доза ібандронової кислоти становить 3 мг у вигляді внутрішньовенної ін'єкції тривалістю 15?30 секунд, кожні 3 місяці.

Слід суворо дотримуватися внутрішньовенного шляху введення (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтам необхідно додатково приймати кальцій та вітамін D (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі пропуску дози ін'єкцію препарату слід зробити одразу, як тільки це буде можливо. У подальшому ін'єкції слід виконувати кожні 3 місяці з моменту останнього введення препарату.

Оптимальна тривалість лікування остеопорозу бісфосфонатами не встановлена. Слід періодично переглядати питання щодо необхідності продовження лікування з урахуванням користі та потенційних ризиків застосування препарату Віванат Ромфарм для кожного пацієнта окремо, особливо після 5 або більше років застосування препарату.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок

Ін'єкції препарату Віванат Ромфарм не рекомендовані пацієнтам, у яких сироватковий рівень креатиніну перевищує 200 мкмоль/л (2,3 мг/дл) або кліренс креатиніну (визначений або розрахований) нижче 30 мл/хв, оскільки дані клінічних досліджень, у тому числі щодо пацієнтів цієї групи, обмежені.

Корекція дози не потрібна пацієнтам з легким або помірним порушенням функції нирок, у яких сироватковий рівень креатиніну дорівнює або нижче 200 мкмоль/л (2,3 мг/дл) або кліренс креатиніну (визначений або розрахований) дорівнює або перевищує 30 мл/хв.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти літнього віку (>65 років)

Корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Особливі вказівки щодо застосування

Якщо лікарський засіб вводиться в існуючу інфузійну систему для внутрішньовенного введення, інфузатом має бути тільки ізотонічний розчин або 5 % розчин глюкози (50 мг/мл). Це також стосується розчинів, які застосовують для промивання катетера та інших приладів.

Будь-який невикористаний розчин для ін'єкції, шприц та голку для ін'єкцій слід утилізувати відповідно до місцевих вимог. Надходження лікарських засобів у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму.

Слід строго дотримуватися нижчезазначеного щодо застосування і утилізації шприців та інших колючих та ріжучих інструментів:

Голки та шприци ніколи не слід застосовувати повторно.

Помістити всі використані голки та шприци у контейнер для колючих та ріжучих інструментів (проколостійкий контейнер для одноразового застосування).

Цей контейнер має знаходитися у недоступному для дітей місці.

Не слід викидати контейнер для колючих та ріжучих інструментів у побутове сміття.

Наповнений контейнер слід утилізувати згідно з локальними вимогами або згідно з інструкціями лікаря.

Передозировка

Специфічної інформації про лікування передозування ібандроновою кислотою немає.

З огляду на наявні знання про цей клас сполук, передозування при внутрішньовенному введенні може призвести до гіпокальціємії, гіпофосфатемії та гіпомагніємії. Клінічно значущі зниження сироваткових рівнів кальцію, фосфору та магнію слід коригувати внутрішньовенним введенням кальцію глюконату, фосфату калію чи натрію та сульфату магнію відповідно.