Главная » Каталог лекарств

Вектибикс 20мг/мл 20мл №1 конц.

Аналоги в наличии:

• Вектибикс 20мг/мл 1мл №1 конц.
• Вектибикс 100 (панитумумаб) 20 мг/мл по 5 мл №1 у флак.
• Вектибикс (панитумумаб) 20 мг/мл по 5 мл фл
• Вектибикс (панитумумаб) 20 мг/мл по 20 мл

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ВЕКТИБІКС

(VECTIBIX®)

 

Склад:

діюча речовина: panitumumab;

1 мл концентрату містить 20 мг панітумумабу;

допоміжні речовини: натрію хлорид; натрію ацетат, тригідрат; кислота оцтова льодяна; вода для ін'єкцій.

 

Лікарська форма.  Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна рідина, яка може містити аморфні білкові частинки від прозрачних до білого кольору.

 

Фармакотерапевтична група.   Антинеопластичні та імуномодулюючі засоби. Антинеопластичні засоби. Моноклональні антитіла та кон'югати антитіла з лікарським засобом. Інгібітори EGFR (рецептор епідермального фактора зростання). Панітумумаб. Код ATX L01FE02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинамика.

Механізм дії

Панітумумаб - це рекомбінантне повністю людське IgG2 моноклональне антитіло, що зв'язується з високою спорідненістю та специфічністю з людським рецептором епідермального фактора росту (EGFR). EGFR - це трансмембранний глікопротеїн, що входить до підсімейства типу І рецептора тирозинкінази, включаючи EGFR (HER1/c-ErbB-1), HER2, HER3 та HER4. EGFR сприяє росту клітин у нормальній епітеліальній тканині, включаючи шкіру та фолікулі волосся, та експресується на багатьох опухлинних клітинах.

Панітумумаб зв'язується з лігандною ділянкою зв'язування EGFR та інгібує аутофосфорилювання рецептора, спричинене всіма відомими лігандами EGFR. Зв'язування панітумумабу з EGFR призводить до інтерналізації рецептора, інгібування росту клітин, індукції апоптозу та зниження продукування інтерлейкіну 8 та судинного ендотеліального фактора росту.

ГеніKRAS (вірусний онкогенний гомолог саркоми щурів 2 Кірстена) таNRAS (вірусний онкогенний гомолог нейробластоміRAS) є тісно пов'язаними частинами батьківщини онкогенівRAS.KRAS таNRAS кодують невеликі, GTP-зв'язуючі білки, що беруть участь у трансдукції. Певна кількість подразників, включаючи подразник від EGFR, активують KRASта NRAS, які, у свою чергу, стимулюють інші внутрішньоклітинні білки, що сприяє проліферації клітин, виживанню клітин та ангіогенезу.

Активація мутацій у генів RAS часто відбувається у різних опухолях людини та бере участь як в онкогенезі, так і в прогресуванні опухоли.

Фармакодинамічні ефекти

Дослідження in vitro та дослідження на тваринах in vivo показали, що панітумумаб інгібує ріст та виживання опухлинних клітин, що експресують EGFR. Протиопухлинний ефект панітумумабу не спостерігався на ксенотрансплантатах людської опухоли, що не мають експресії EGFR. Додавання панітумумабу при лікуванні разом із радіаційною терапією, хіміотерапією або з іншими цільовими терапевтичними засобами у дослідженнях на тваринах призводило до підвищення протиопухлинного ефекту порівняно із лікуванням тільки радіаційною терапією, хіміотерапією або іншими цільовими терапевтичними засобами.

Дерматологічні реакції (зокрема вплив на нігті), виявлені у хворих, яких лікували Вектібіксом або іншими інгібіторами EGFR, пов'язані з фармакологічною дією терапії (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Імуногенність

У всіх терапевтичних протеїнів існує потенціал для імуногенності. Дані щодо розвитку антипанітумумабних антитіл оцінювалися з використанням двох різних діагностичних імунологічних аналізів для визначення споріднених антипанітумумабних антитіл (ELISA, що визначає антитіла з високою спорідненістю, та біосенсорний імунологічний аналіз, що визначає антитіла як з високою, так і з низькою спорідненістю). Для пацієнтів, чиї сироватки тестувалися позитивно при будь-якому діагностичному імунологічному аналізі, біологічний аналіз in vitro виконували для виявлення нейтралізуючих антитіл.

Як монотерапія:

· Частота споріднених антитіл (без урахування введення дози та нестало?позитивних пацієнтів) була < 1 %, як виявлено кислотною дисоціацією ELISA, та 3,8 %, як виявлено аналізом Biacore;

· Частота нейтралізуючих антитіл (без урахування введення дози та нестало?позитивних пацієнтів) була < 1 %;

· Порівняно з пацієнтами, у яких не розвивалися антитіла, жодного взаємовідношення між присутністю антипанітумумабних антитіл та фармакокінетикою, ефективністю та безпекою не спостерігалося.

У комбінації з хіміотерапією на базі іринотекану або оксаліплатину:

· Частота споріднених антитіл (виключаючи позитивних пацієнтів до застосування препарату) становила 1 %, як виявлено кислотною дисоціацією ELISA, та < 1 %, як виявлено аналізом Biacore;

· частота нейтралізуючих антитіл (виключаючи позитивних пацієнтів до застосування препарату) була < 1 %;

· Ніякого свідчення зміненого профілю безпеки не знайдено для хворих, яких тестовано позитивно на антитіла до Вектібіксу.

Виявлення утворення антитіл залежить від чутливості та специфічності аналізу. На частоту визначення позитивних результатів щодо антитіл, що спостерігалася, можуть впливати кілька факторів, включаючи методологію визначення, підготовку зразка, годину відбору зразків, супутню терапію та існуючі захворювання. Отже, порівняння результатів щодо антитіл до інших продуктів може дати хибні результати.

Фармакокінетика.

Вектибікс, що застосовується як монотерапія або у комбінації з хіміотерапією, демонструє нелінійну фармакокінетику.

Після введення одноразової дози панітумумабу протягом 1 годинної інфузії площа під кривою «концентрація - година» (AUC) збільшувалася більше ніж пропорційно до дози, а кліренс (CL) панітумумабу знижувався з 30,6 до 4,6 мл/день/кг при збільшенні дози з 0,75 до 9 мг/кг. що перевищують 2 мг/кг, AUC панітумумабу збільшується пропорційно до дози.

При дотриманні рекомендованого режиму дозування (по 6 мг/кг один раз на 2 тижні протягом однодинної інфузії) концентрації панітумумабу досягали стійких рівнів на годину третьої інфузії з показником (± стандартне відхилення [SD]) максимальної та мінімальної концентрації 213 ± 59 та 39 ± 14 мкг/мл відповідно. Показники (± SD) AUC0-tau та CL становили 1306 ± 374 мкг/день/мл та 4,9 ± 1,4 мл/кг/день відповідно. Період напіввиведення становив приблизно 7,5 дні (у межах від 3,6 до 10,9 дня).

Фармакокінетичний аналіз групи пацієнтів проводився з метою дослідження потенційного впливу вибраних коваріацій на фармакокінетику панітумумабу. Отримані результати свідчать, що вік (21-88), стать, раса, функція печінки та функція нірок пацієнта, а також хіміотерапевтичні засоби, ступені окраски мембран EGFR (1+, 2+, 3+) у клітинах опухоли не мають явного впливу на фармакокінетику панітумумабу.

Клінічних досліджень фармакокінетики панітумумабу у пацієнтів із порушенням функції нірок чи печінки не проводили.

 

Клінічні характеристики

Показання.

Вектибікс назначають для лікування дорослих з метастатичним колоректальним раком (mCRC) з немутантним (диким) типом RAS:

• в першу чергу в комбінованій терапії за схемою ФОЛФОКС /FOLFOX/ або ФОЛФІРІ /FOLFIRI/;
• в другу чергу у комбінованій терапії за схемою ФОЛФІРІ /FOLFIRI/ для хворих, які отримали в першу чергу хіміотерапію на основі фторпіримідину (за винятком іринотекан);
• як монотерапію в разі відсутності ефекту після лікування за схемами хіміотерапії на основі фторпіримідину, оксаліплатину та іринотекану.

 

Протипоказання.

Наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості тяжкого ступеня або загрожували життю на діючу речовину або допоміжні речовини, що входять до складу препарату Вектібікс (див. розділ «Особливості застосування»).

Інтерстиціальна пневмонія або пневмофіброз (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування Вектібіксу у схемах хіміотерапії, які містять оксаліплатин, протипоказане пацієнтам з мутованим RAS mCRC або з невідомим статусом RASmCRC (див. розділ «Особливості застосування»).

Вагітність, період годування груддю.

Дитячий вік.

 

Особливі заходи безпеки.

Приготування розчину для інфузій Вектібіксу призначений для разового використання. Вектибікс слід розводити у розчині для ін'єкцій 9 мг/мл (0,9 %) натрію хлориду. Процедуру введення мають виконувати виключно професійні працівники системи охорони здоров'я з дотриманням асептичних методик. Не можна струшувати або енергійно збовтувати вміст флакона . Вектібікс слід візуально оглянути перед застосуванням. Розчин повинен бути безбарвним або може мати видимі аморфні білкові частинки від прозрачних до білого кольору (які будуть видалені потоковою фільтрацією). Не використовуйте Вектібікс, якщо його зовнішній вигляд не відповідає описаному вище. Взяти достатню кількість Вектібіксу для приготування дози 6 мг/кг, використовуючи тільки іголку для підшкірних впорскувань 21?го або меншого калібру. Не використовуйте пристрої без іголки (наприклад, адаптери для флаконів) для видалення вмісту флакона. Розвести в загальному об'ємі 100 мл. Кінцева концентрація не повинна перевищувати 10 мг/мл. Дози вище 1000 мг необхідно розводити у 150 мл натрію хлориду 9 мг/мл (0,9 %), розчині для ін'єкцій (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Розведений розчин необхідно перемішати, обережно прокручуючи флакон, не струшувати.

Вектибікс необхідно вводити з використанням фільтру, що пропускає 0,2 або 0,22 мікрометра та має низьку здатність зв'язувати білки, через периферичну систему або постійний катетер.

Не спостерігалося несумісності між Вектибіксом та розчином для ін'єкцій 9 мг/мл (0,9 %) натрію хлориду у полівінілхлоридних пакетах або поліолефінових пакетах. Використання флакону разом із рідиною, що залишилася у флаконі після одноразового використання, має бути викинуте.

Утилізуйте флакон та будь-які залишки рідини, що залишилися у флаконі після одноразового використання.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження лікарської взаємодії при одночасному застосуванні Вектібіксу та іринотекану хворим на mCRC показали, що фармакокінетика іринотекану та його активного метаболіту SN-38 не змінюються. Результати перехресного порівняльного дослідження показали, що лікування за схемами на основі іринотекану (IFL або FOLFIRI) не має жодного впливу на фармакокінетику панітумумабу.

Одночасне застосування Вектібіксу у комбінації з хіміотерапією, що містить ІФЛ або бевацизумаб, не рекомендується. Висока частота випадків тяжкої діареї спостерігалась при застосуванні панітумумабу у комбінації з ІФЛ (див. розділ «Особливості застосування»); підвищення токсичності та збільшення кількості летальних випадків спостерігалося при застосуванні панітумумабу у комбінації з хіміотерапією та бевацизумабом (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особливості застосування»).

Протипоказане застосування Вектібіксу у комбінації з хіміотерапією, що містить оксаліплатин, пацієнтам з метастазуючим колоректальним раком у разі, якщо опухлина має ген RAS mCRC з ознаками мутації або якщо статус RASmCRC опухоли невідомий. Короткотривалу виживаність без прогресування захворювання та тривалість загальної виживаності вивчали у пацієнтів з мутованим RAS, які отримували панітумумаб або схему хіміотерапії FOLFOX (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особливості застосування»).

 

Особливості застосування.

Простежуваність

Для покращення простежуваності біологічних лікарських засобів слід чітко фіксувати найменування та номер серії введеного препарату.

Дерматологічні реакції та реакції токсичності м'яких тканин

Фармакологічний ефект, що спостерігається при застосуванні інгібіторів рецептора епідермального фактора росту (EGFR), виявлявся у вигляді дерматологічних реакцій і спостерігався майже у всіх пацієнтів (приблизно 94 %), які проходили терапію Вектібіксом. Тяжкі (NCI-CTC ступінь 3) шкірні реакції були зареєстровані у 23 %, а небезпечні для життя (NCI-CTC ступінь 4) шкірні реакції - у < 1 % пацієнтів, які отримували Вектібікс як монотерапію та в комбінації з хіміотерапією (n = 2224 ) (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у пацієнта розвивалися дерматологічні реакції 3 ступеня (CTCAE версія 4,0) або вище або такі, що вважаються непереносимими, слід дивитися рекомендації щодо корегування дози у розділі «Спосіб застосування та дози».

У клінічних дослідженнях повідомлялося, що внаслідок тяжких дерматологічних реакцій (включаючи стоматит) розвивалися інфекційні ускладнення, у т. ч. сепсис та некротичні фасціти, які в рідкісних випадках призводили до летальної наслідок, та локальні абсцеси, що потребували хірургічного втручання та встановлення дренажу. Пацієнти, у яких розвинулися тяжкі дерматологічні реакції або токсичність м'яких тканин або у яких реакції посилилися під час лікування Вектібіксом, мають перебувати під медичним наглядом для виявлення запальних або інфекційних ускладнень (включаючи запалення підшкірно-жирової клітковини та некротичного фасити) лікування. У пацієнтів, які отримували Вектібікс, спостерігалися загрожливі для життя та летальні інфекційні ускладнення, включаючи некротичний фасцит та сепсис. Рідкі випадки синдрому Стівенса - Джонсона та токсичного епідермального некролізу спостерігалися у пацієнтів, які отримують Вектібікс у постреєстраційний період. У разі дерматологічної токсичності або токсичності м'яких тканин, пов'язаної з тяжким чи небезпечним для життя запаленням або інфекційним ускладненням, слід припинити або припинити прийом Вектібіксу.

Під час лікування дерматологічних реакцій необхідно враховувати тяжкість випадку. Подальший контроль та лікування дерматологічних реакцій має ґрунтуватися на тяжкості прояву та може включати застосування на уражені ділянки шкіри увлажняющего засобу, фотозахисного засобу (SPF > 15 УФA та УФB), топічного стероїдного крему (не більше ніж 1 % гідрокортизон) та пероральний прийом антибіо доксициліну). Пацієнтам, у яких з'явилися висипи, виявилася дерматологічна токсичність, під час лікування також рекомендовано використовувати сонцезахисні засоби та головні убори, а також обмежити перебування на сонці, оскільки сонце може посилити шкірні реакції.

Хворим слід застосовувати зволожувальний засіб та сонцезахисний крем для шкіри обличчя, рук, ног, шиї, спини та грудей шкірного ранку протягом лікування, а топічний стероїдний крем – на шкіру обличчя, рук, ног, шиї, спини та грудей щоночі протягом лікування.

Легеневі ускладнення

Пацієнти з інтерстиціальною пневмонією, пневмофіброзом в анамнезі або з ознаками цих захворювань виключалися із клінічних досліджень. Випадки інтерстиціального легеневого процесу (ІЛП), як летальні, так і нелетальні, спостерігалися головним чином у пацієнтів японської національності. У разі гострого початку або посилення легеневих симптомів лікування Вектібіксом необхідно перервати та негайно звернути увагу на ці симптоми. При діагностуванні ІЛП застосування Вектібіксу слід припинити на довгу годину та розпочати відповідне лікування пацієнта. Якщо хворі мають в анамнезі інтерстиціальну пневмонію або пневмофіброз, необхідно ретельно зважити на користь терапії панітумумабом та ризик легеневих ускладнень.

Електролітні розлади

У деяких пацієнтів спостерігалось прогресивне зниження рівня магнію, що призводило до тяжкої (рівень 4) гіпомагніємії. Потрібно перевіряти пацієнтів на наявність гіпомагніємії та супутньої гіпокальціємії перед лікуванням Вектібіксом та періодично протягом 8 тижнів після закінчення лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У разі потреби рекомендовано поповнення електролітами магнію.

Спостерігалися інші електролітні розлади, у тому числі й гіпокаліємія. Також рекомендовано контролювати стан пацієнтів і в разі потреби - поповнювати рівень цих електролітів.

Реакції, пов'язані з інфузією

У клінічних дослідженнях протягом монотерапії та комбінованої терапії метастатичного колоректального раку (n = 2224) про реакції, пов'язані з інфузійним введенням (що виникають протягом 24 годин після інфузії), включаючи тяжкі реакції, пов'язані з інфузією (ступінь NCI-CTC 3 і 4 класу), повідомлялося у пацієнтів, що проходили лікування Вектібіксом.

У постмаркетинговому дослідженні повідомляли про серйозні реакції, пов'язані з інфузіями, зокрема рідко були постмаркетингові звіти з фіксуванням летальних результатів. Якщо під час інфузії або будь-якої години після інфузії виникає тяжка реакція або реакція, що загрожує життю (наприклад бронхоспазм, набряк Квінке, артеріальна гіпотензія, необхідність парентерального лікування, анафілаксія), прийом Вектібіксу необхідно остаточно припинити (див. розділи «Про та «Побічні реакції»).

Якщо у хворих спостерігаються легкі або помірні (CTCAE, версія 4,0, класи 1 та 2), пов'язані з інфузією реакції, швидкість інфузії слід зменшити протягом цього введення. Рекомендується підтримувати таку знижену інтенсивність вливання за всіх наступних введень.

Іноді реакції гіперчутливості виникали більше ніж через 24 години після інфузії, включаючи випадок летального набряку Квінке. .

Острая ниркова недостатність

Острая ниркова недостатність спостерігалася у пацієнтів, у яких були випадки тяжкої діареї та дегідратації. Пацієнтам, які страждають від тяжкої діареї, слід рекомендувати негайно звернутися до лікаря.

Вектибікс у комбінації з хіміотерапією іринотеканом, болюсно 5-фторурацилом та лейковорином (ІФЛ)

У пацієнтів, які отримували Вектібікс у комбінації зі схемою ІФЛ [болюсно 5?фторурацил (500 мг/м2), лейковорин (20 мг/м2) та іринотекан (125 мг/м2)], спостерігалася висока частота випадків тяжкої діареї, тому слід уникати застосування Вектібіксу у комбінації з ІФЛ (див. розділ «Побічні реакції» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вектибікс у комбінації з бевацизумабом та схемами хіміотерапії

Скорочення часу виживаності без прогресування захворювання та збільшення летальності спостерігались у групі пацієнтів, які отримують Вектібікс у комбінації з бевацизумабом та хіміотерапією. Збільшено частоту появи тромбоемболії легеневої артерії, інфекцій (переважно дерматологічного походження), діареї, електролітного дисбалансу, тошноти, блювання та зневоднення також спостерігалась у групах лікування Вектибіксом у поєднанні з бевацизумабом та хіміотерапією. Вектибікс не слід назначати у комбінації з бевацизумабом, що входить до препаратів хіміотерапії (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вектибікс у комбінації з хіміотерапією з оксаліплатином у пацієнтів з мутованим RAS mCRC або з невідомим статусом RAS

Протипоказане застосування Вектибіксу у комбінації з хіміотерапією, що містить оксаліплатин, пацієнтам з метастазуючим колоректальним раком у разі, коли опухлина містить ген RAS mCRC з ознаками мутації або коли статус RASmCRC опухоли не відомий (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Протипоказання»).

Скорочення часу виживаності без прогресування захворювання (PFS) та зменшення загального рівня виживаності (OS) спостерігалися у пацієнтів з мутованими KRAS (ексон 2) опухолами та додатковими RAS мутаціями (KRAS [екони 3 і 4] або NRAS [екони 2, 3, 4]), які отримували панітумумаб у поєднанні з інфузійним введенням 5?фторурацилу, лейковорину та оксаліплатину (FOLFOX), порівняно з монотерапією FOLFOX (див. розділ «Фармакодинаміка»).

RAS-мутаційний статус слід визначити з використанням затвердженого методу випробування у дослідній лабораторії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Якщо Вектібікс застосовують у комбінації з FOLFOX, то рекомендується визначати мутаційний статус у лабораторії, що бере участь у програмі забезпечення якості визначення RAS або статусу дикого типу, що підтверджується дублюванням дослідження.

Офтальмологічна токсичність

Спостерігалися серйозні випадки кератиту та язвенного кератиту, що можуть призвести до перфорації рогівки. Пацієнтам з ознаками та симптомами, що свідчать про кератит, такими як гостре чи прогресуюче запалення ока, сльозотеча, чутливість до світла, затуманення зору, біль у оці та/або почервоніння ока, слід звернутися до спеціаліста?офтальмолога.

Якщо підтверджується діагноз язвенного кератиту, лікування препаратом Вектібікс слід перервати або припинити.

Вектибікс слід застосовувати з обережністю за наявності в анамнезі кератиту, язвенного кератиту та сухості очей тяжкого ступеня. Використання контактних лінз є також фактором ризику виникнення кератиту та виразки.

Хворі зі статусом 2 бали за шкалою ECOG, які лікуються Вектібіксом у комбінації з хіміотерапією

Для хворих зі статусом 2 бали за шкалою ECOG рекомендується оцінка співвідношення користь/ризик до початку призначення Вектібіксу у комбінації з хіміотерапією для лікування mCRC. Позитивний баланс користі/ризику не документувався для хворих зі статусом 2 бали за шкалою ECOG.

Пацієнти літнього віку

Не було жодних відмінностей у безпеці або ефективності монотерапії Вектибіксом для хворих літнього віку (≥ 65 років). Проте підвищена кількість серйозних побічних реакцій спостерігалася у хворих літнього віку, яким назначали Вектібікс у комбінації зі схемою FOLFIRI або хіміотерапією за схемою FOLFOX (порівняно із застосуванням тільки хіміотерапії) (див. розділ «Побічні реакції»).

Застереження щодо допоміжних речовин

Цей лікарський засіб містить 3,45 мг натрію на 1 мл, що еквівалентно 0,17 % максимальної дози 2 г на день для дорослих, яку рекомендовано ВООЗ.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Даних щодо застосування Вектібіксу вагітним жінкам недостатньо. Дослідження на тваринах встановили наявність репродуктивної токсичності, але ризик для людини невідомий. Зважаючи на те, що рецептори епідермального фактора росту (EGFR) беруть участь у контролі пренатального розвитку та відіграють важливу роль у процесах нормального органогенезу, проліферації та диференціації ембріона, що розвивається, Вектібікс може становити загрозу для плода при застосуванні препарату у період вагітності.

Відомо, що людський IgG проходить крізь плацентарний бар'єр, тому панітумумаб може перейти від вагітної до плода, що розвивається. Жінкам репродуктивного віку необхідно застосовувати засоби контрацепції під час лікування Вектібіксом та протягом 2 місяців після закінчення терапії. У разі настання вагітності під час лікування або застосування препарату в період вагітності пацієнтку необхідно поінформувати про ризик втрати дитини або потенційної загрози для плода.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає панітумумаб у грудні молоко жінки. Оскільки людський IgG проникає у грудне молоко, панітумумаб також може мати цю властивість. Потенціал всмоктування та шкоди для дитини після прийому невідомих. Жінкам не рекомендується годувати груддю під час лікування Вектібіксом та протягом 2 місяців після закінчення терапії.

Фертильність

Дослідження на тваринах показали зворотний вплив на менструальний цикл та зниження фертильності самок обезьянь. Панітумумаб може негативно впливати на здатність жінки завагітніти.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Вектибікс може мати незначний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Якщо пацієнти відчувають пов'язані з лікуванням симптоми, що впливають на зір та/або на концентрацію уваги, рекомендується відмовитися від керування автотранспортом та використання механізмів, доки такі ефекти не зникнуть.

 

Спосіб застосування та дози.

Лікування Вектібіксом має відбуватися під контролем лікаря, який має досвід застосування протипухлинної терапії. Перед початком лікування Вектібіксом потрібно отримати підтвердження статусу RAS дикого типу (KRAS та NRAS). Статус мутації має визначатися у спеціалізованій лабораторії із застосуванням валідованої методики детектування KRAS (ексонів 2, 3 та 4) та NRAS (ексонів 2, 3 та 4) мутацій.

Спосіб застосування.

Вектибікс необхідно вводити шляхом внутрішньовенної інфузії через інфузійний насос.

Перед введенням Вектибікс слід розвести в розчині натрію хлориду 9 мг/мл (0,9 %) до максимальної концентрації, що не перевищує 10 мг/мл (інструкцію щодо підготовки розчину див. у розділі «Особливі заходи безпеки»).

Вектибікс необхідно вводити із застосуванням фільтру, що пропускає 0,2 або 0,22 мікрометра з низькою здатністю зв'язування з білками, через периферичну систему або постійний катетер. Рекомендована година для інфузії становить приблизно 60 хвилин. Якщо першу інфузію пацієнт переніс нормально, то наступні інфузії можуть тривати від 30 до 60 хвилин. Дози, що перевищують 1000 мг, необхідно вводити протягом 90 хвилин (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

До та після введення Вектибіксу інфузійну систему необхідно промивати розчином хлориду натрію, щоб уникнути змішування з іншими лікарськими засобами або внутрішньовенними розчинами.

У разі виникнення реакцій, пов'язаних з інфузією, може бути потрібне зниження швидкості інфузії (див. розділ «Особливості застосування»).

Вектибікс не можна вводити внутрішньовенно струйно чи болюсно.

Інструкцію щодо розведення лікарського засобу перед введенням див. у розділі «Особливі заходи безпеки».

 

Дозі.

Рекомендована доза Вектібіксу становить 6 мг/кг маси тіла один раз на дві тижні.

Може бути потрібне корегування дози Вектибіксу у разі серйозних (ступінь 3 і вище) дерматологічних реакцій (див. таблицю 1).

Таблиця 1.

Наявність симптомів з боку шкіри: ступінь ≥ ступеня 31

Застосування Вектібіксу

Результат

Регулювання дози

Перший випадок

Відмінити

введення 1 або 2 доз

Покращення (< 3 ступені)

Продовжувати інфузію у дозі 100 % від початково призначеної дози

Не виздоровивши

Припинити застосування

Інший випадок

Відмінити

введення 1 або 2 доз

Покращення (< 3 ступені)

Продовжувати інфузію у дозі 80 % від початково призначеної дози

Не виздоровивши

Припинити застосування

Третій випадок

Відмінити

введення 1 або 2 доз

Покращення (< 3 ступені)

Продовжувати інфузію в дозі 60 % від початково призначеної дози

Не виздоровивши

Припинити застосування

Четвертий випадок

Припинити застосування

-

-

1 Більше або дорівнює 3 ступеню: визначається як тяжкий чи небезпечний для життя.

 

Особливі групи пацієнтів.

Безпеку та ефективність застосування Вектібіксу для пацієнтів з почечною або печінковою недостатністю не вивчали.

Немає клінічних даних щодо корекції дози для пацієнтів літнього віку.

 

Діти.

Дослідження щодо застосування препарату Вектібікс дітям для лікування колоректального раку не проводили.

 

Передозування.

У клінічних дослідженнях перевіряли дози до 9 мг/кг включно. Встановлено передозування при перевищенні вдвічі рекомендованої терапевтичної дози (12 мг/кг). Побічні прояви, що спостерігалися у вигляді токсичності з боку шкіри, діареї, зневоднення та слабкості, відповідали профілю безпечності при застосуванні в рекомендованій дозі.

 

Побічні реакції.

Резюме профілю безпеки

На основі аналізу всіх mCRC клінічних досліджень пацієнтів, які отримують Вектібікс у форматі монотерапії та у комбінації з хіміотерапією (n = 2224), найчастіше повідомлялося про шкірні реакції, які виникали приблизно у 94 % хворих. Ці реакції пов'язані з фармакологічним впливом Вектібіксу, і більшість з них мали рівень від легкого до помірного ступеня, 23 % випадків були тяжкого ступеня (клас 3 NCI-CTC) і < 1 % були загрожували життю (клас 4 NCI- CTC). Щодо клінічного контролю за шкірними реакціями, у тому числі шляхом модифікації дози, див. Розділ «Особливості застосування».

Побічні реакції, що виникають у ≥ 20 % пацієнтів, дуже часто виявлялися у вигляді шлунково?кишкових розладів [діарея (46 %), тошнота (39 %), блювання (26 %), запор (23 %) та болі в животі (23 %)]; загальних розладів [підвищена втомлюваність (35 %), лихоманка (21 %)]; розладів метаболізму та харчування [зниження апетиту (30 %)]; інфекцій та інвазій [параніхія (20 %)] та шкірних реакцій та реакцій з боку підшкірної тканини [висип (47 %), вугровий дерматит (39 %), свербіж (36 %), еритема (33 %) та сухість шкіряних покривів (21 %)].

 

Резюме побічних реакцій у вигляді таблиці

У таблиці 2 подано побічні реакції, про які повідомлялося протягом клінічних досліджень за участю пацієнтів з mCRC, які отримували панітумумаб як монотерапію або у комбінації з хіміотерапією (n = 2224), та у спонтанних повідомленнях. Небажані ефекти у кожній групі представлені в порядку зниження ступеня тяжкості.

Таблиця 2.

Системи органів за MedDRA

Побічні реакції

Дуже поширені
(≥ 1/10)

Поширені
(від ≥ 1/100 до < 1/10)

Непоширені

(від ≥ 1/1000 до < 1/100)

Інфекції та інвазії

Кон'юнктивіт,

пароніхія1

Пустульозні висипання,

запалення підшкірно-жирової клітковини1,

запалення сечових шляхів,

запалення волосяних фолікулів,

локалізовані інфекції

Інфекція ока,

інфекція повік

З боку кровоносної та лімфатичної систем

Анемія

Лейкопенія

 

З боку імунної системи

 

Гіперчутливість1

Анафілактична реакція2

З боку метаболізму та трофіки

Гіпокаліємія,

гіпомагніємія,

зниження апетиту

 

Гіпокальціємія,

дегідратація,

гіперглікемія,

гіпофосфатемія

 

Психічні розлади

Інсомнія

Беспокойство

 

З боку нервної системи

 

Головний біль,

запаморочення

 

З боку органів зору

 

Блефарит,

ріст вій,

сльозотеча,

гіперемія очей,

сухість очей,

свербіж очей,

подразнення очей

Виразковий кератит1,4,

кератит1,

подразнення повік

 

З боку серця

 

Тахікардія

Ціаноз

 

З боку судин

 

Глибокий венозний тромбоз,

артеріальна гіпотензія,

артеріальна гіпертензія,

припливи

 

З боку органів грудної клітки та середостіння

Диспное,

кашель

 

Емболія легеневої артерії,

носові кровотечі

 

Інтерстиціальна хвороба3,

бронхоспазм,

сухість у носі

 

З боку шлунково-кишкового тракту

Діарея1,

нудота,

блювання,

біль у животі,

стоматит,

запор

Ректальні кровотечі,

сухість у роті,

диспепсія,

афтозний стоматит,

хейліт,

гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

Потріскані губи

Сухі губи

З боку шкіри та підшкірної клітковини1

Акнеформний дерматит,

висипання,

еритема,

свербіж,

сухість шкіри,

тріщини шкіри,

акне,

алопеція

Шкірна виразка,

ексфоліація шкіри,

ексфоліативні висипання,

дерматит,

папульозні висипання,

сверблячі висипання,

еритематозні висипання,

загальні висипання,

макулярні висипання,

макуло-папульозні висипання,

ураження шкіри,

шкірна токсичність,

струп,

гіпертригосп,

оніхоклазія,

ураження нігтів,

гіпергідроз,

синдром долонно-підошовної пухирчатки

Токсичний епідермальний некроліз1, 4,

синдром Стівенса - Джонсона1, 4,

некроз шкіри1, 4,

ангіоедема1,

гірсутизм,

вростання нігтів,

оніхолізис

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Біль у спині

Біль у кінцівках

 

Загальні порушення та порушення у місці введення

Підвищена втомлюваність,

гіпертермія,

астенія,

запалення слизових оболонок,

периферичний набряк

Біль у грудях,

біль,

озноб

 

 

Травми, відруєння та процедурні ускладнення

 

 

Реакції, пов'язані з інфузією1

Результати досліджень

Зниження маси тіла

Зниження рівня магнію в крові

 

1 Див. розділ «Опис окремих побічних реакцій» нижче.

2 Див. Розділ «Особливості застосування»: Реакції, пов'язані з інфузією.

3 Див. Розділ «Особливості застосування»: Легеневі ускладнення.

4 Некроз шкіри, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та виразковий кератит – це побічні реакції, пов'язані із застосуванням панітумумабу, про які повідомлялося в післяреєстраційний період. Для цих побічних реакцій максимальна категорія частоти оцінювалася з верхньої межі 95 % довірчого інтервалу для точки оцінки на основі нормативних рекомендацій оцінки частоти побічних реакцій у спонтанних повідомленнях. Максимальна частота оцінена з верхньої межі 95 % довірчого інтервалу для точки оцінки, а саме 3/2224 (або 0,13 %).

 

Профіль безпеки Вектібіксу в комбінації з хіміотерапією складається із зареєстрованих побічних реакцій на застосування Вектибіксу (як монотерапії) та токсичності режиму хіміотерапії, що проходить паралельно. Нових проявів токсичності або погіршення раніше визнаної токсичності за рамками очікуваного сумарного ефекту не спостерігалося. Шкірні реакції найчастіше спостерігалися у пацієнтів, які отримують панітумумаб у поєднанні з хіміотерапією. Інші реакції токсичності, які спостерігалися з більшою частотою порівняно з монотерапією, включають гіпомагніємію, діарею та стоматит. Ці токсичні реакції нерідко призводили до припинення прийому Вектібіксу або припинення хіміотерапії.

 

Опис окремих побічних реакцій

З боку травної системи.

Діарея, про яку повідомлялося, була переважно легкою та помірною. Тяжка діарея (3-4 ступені за шкалою NCI-CTC) спостерігалася у 2 % пацієнтів, яким застосовували монотерапію Вектібіксом, та у 16 ??% пацієнтів, яким застосовували Вектибікс у комбінації з хіміотерапією.

Відомі випадки розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів із проявами діареї та дегідратації (див. розділ «Особливості застосування»).

Реакції, пов'язані з інфузією.

Під час клінічних досліджень монотерапії та комбінованої терапії mCRC (n = 2224) інфузійні реакції (поява протягом 24 годин після будь-якої інфузії), які можуть включати такі симптоми/ознаки, як озноб, лихоманка або одышка, спостерігалися приблизно у 5 % пацієнтів, які лікувалися Вектибіксом, з яких 1 % були тяжкими (3-4 ступені за шкалою NCI-CTC).

Випадок летального сосудового набряку був у пацієнта з метастазами сквамозно-целюлярної карциноми голови та шиї, який отримував лікування Вектібіксом у клінічних дослідженнях. Летальний випадок трапився протягом 24 годин після повторного введення на тлі ангіоїдеми (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). У післяреєстраційний період також повідомлялося про реакції гіперчутливості, що виникали після 24 годин з моменту введення.

Щодо заходів, яких потребують реакції, пов'язані з інфузією, див. Розділ «Особливості застосування».

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Висипи на шкірі переважно виникали на обличчі, на верхній частині грудної клітки та спини, проте могли сягати кінцівок. Є повідомлення, що внаслідок виникнення тяжких реакцій з боку шкіри та підшкірної клітковини розвивалися інфекційні ускладнення, включаючи сепсис (у рідкісних випадках призводили до летальної наслідок), та локальні абсцеси, що потребували хірургічного втручання та встановлення дренажу. Перші симптоми дерматологічної реакції з'являлися протягом 10 днів, а минали в середньому через 31 день після введення останньої дози Вектібіксу.

Пароніхіальне запалення асоціювалося з набряком латеральної складки нігтів на руках та ногах.

Дерматологічні реакції (включаючи ефекти з боку нігтів), що відзначалися у пацієнтів, які отримували лікування Вектібіксом або іншими інгібіторами EGFR, були пов'язані з фармакологічними ефектами терапії.

Під час усіх клінічних досліджень реакції з боку шкіри спостерігалися у приблизно 94 % хворих, які одержували Вектібікс як монотерапію або у комбінації з хіміотерапією (n = 2224). Ці реакції виявлялися в основному у вигляді висипу та акнеформного дерматиту і за тяжкістю були від легкого до помірного ступеня. Тяжкі реакції з боку шкіри (3 ступені за шкалою NCI-CTC) спостерігалися у 23 %, а небезпечні для життя реакції з боку шкіри (4 ступені за шкалою NCI-CTC) були виявлені у < 1 % пацієнтів. У пацієнтів, які отримували Вектібікс, спостерігалися загрожливі для життя та летальні інфекційні ускладнення, включаючи некротичний фасцит та сепсис (див. розділ «Особливості застосування»).

З приводу дерматологічних реакцій, включаючи рекомендації щодо модифікації дози при клінічному застосуванні препарату, див. Розділ «Особливості застосування».

У постреєстраційний період рідко повідомлялося про випадки некрозу шкіри, синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»).

 

Офтальмологічна токсичність.

Повідомлялося про тяжкі випадки кератиту та язвенного кератиту, що можуть призвести до перфорації рогівки (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливі групи пацієнтів.

Не було жодних відмінностей у безпеці або ефективності монотерапії Вектибіксом для хворих літнього віку (≥ 65 років). Проте підвищена кількість серйозних побічних реакцій спостерігалася у хворих літнього віку, яким назначали Вектибікс у комбінації зі схемою FOLFIRI (45 % проти 32 %) або хіміотерапією за схемою FOLFOX (52 % проти 37 %) порівняно з застосуванням тільки хіміотерапії (див. розділ «Особливості застосування»). Найбільш поширеною серйозною побічною реакцією була діарея у хворих, які лікувалися Вектібіксом у комбінації з хіміотерапією за схемою FOLFOX або FOLFIRI, а також зневоднення та легенева емболія, коли пацієнти одержували Вектибікс у комбінації з FOLFIRI.

Не вивчалася безпека застосування Вектібіксу пацієнтам із почечною та печінковою недостатністю.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу постійно контролювати співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Працівників сфери охорони здоров'я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему звітності.

 

Термін придатності.

Флакон

3 роки.

Розведений розчин

Вектібікс не містить антимікробних консервантів чи бактеріостатичних речовин. Продукт слід використати негайно після розведення. Якщо розчин не було використано вчасно, користувач є відповідальним за умови та період зберігання, які мають становити не більше 24 годин при температурі 2–8 °C. Розведений розчин не можна заморожувати.

 

Умови зберігання.

Зберігати в холодильнику (2?8?).

Чи не заморожувати.

Зберігати в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Щодо умов зберігання готового розчину див. Розділ «Термін придатності».

 

Несумісність.

Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком зазначених у розділі «Особливі заходи безпеки».

 

Упаковка.

Флакони по 5 мл №1 у картонній коробці.

 

Категорія відпустки.

За рецептом.

*Все результаты индивидуальны и зависят от Вашего состояния здоровья