Перговерис лиоф д/ин 150МЕ+75МЕ фл /+ р-тель/

• Код товара: 257058
• Производитель: Швейцария.
• Наличие: нет в наличии
• Уточнить наличие по тел: +38 (063) 595 80 08
• 
  

Показання. 

Стимуляція розвитку фолікулів у жінок з тяжкою недостатністю лютеїнізуючого (ЛГ) та фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів (рівень ендогенного ЛГ у крові < 1,2 МО/л). 

 

Протипоказання. 

•         Підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-яких допоміжних речовин препарату;

•         пухлини гіпоталамуса та гіпофіза;

•         збільшення яєчників або кісти, які не пов’язані із синдромом полікістозних яєчників;

•         гінекологічні кровотечі невідомого походження;

•         карциноми яєчників, матки або молочних залоз.

 

Препарат Перговеріс також не слід застосовувати у тих випадках, коли неможливо одержати належну реакцію при:

•         первинній недостатності яєчників;

•         уроджених вадах статевих органів, несумісних з вагітністю;

•         фіброїдних пухлинах матки, несумісних з вагітністю.

 

Спосіб застосування та дози. 

Лікування із застосуванням препарату Перговеріс необхідно розпочинати під наглядом лікаря, добре обізнаного з проблемами лікування неплідності. 

Препарат Перговеріс призначений для підшкірного введення. Безпосередньо перед застосуванням порошок слід розчинити у розчиннику, що додається до упаковки з препаратом. Кожний флакон призначений для одноразового використання. Розведений розчин препарату повинен бути прозорий і не містити частинок.

 

Препарат Перговеріс застосовується у вигляді курсу щоденних ін’єкцій. У жінок з недостатністю секреції ЛГ та ФСГ (гіпогонадотропний гіпогонадизм) метою терапії із застосуванням препарату Перговеріс є розвиток єдиного дозрілого граафова фолікула, з якого після введення людського хоріонічного гонадотропіну (лХГ) вивільняється ооцит. Оскільки такі пацієнтки страждають на аменорею і мають низький рівень секреції ендогенних естрогенів, лікування можна розпочинати в будь-який час.

 

Лікування проводять з урахуванням індивідуальної реакції пацієнтки, яка оцінюється за результатами ультразвукових досліджень розміру фолікула та визначення рівня естрадіолу. Рекомендований режим лікування розпочинається з щоденного введення вмісту одного флакона препарату Перговеріс. У разі введення меншої щоденної дози фолікулярна реакція може бути незадовільною через недостатню кількість лютропіну альфа.

 

Якщо  вважається   за  необхідне  збільшення  дози  ФСГ,  то  коригування  дози  проводять  з  7-14-денними інтервалами, збільшуючи її на 37,5 – 75 МО і використовуючи для цього зареєстрований препарат фолітропіну альфа. Припустимо збільшення тривалості стимуляції в межах будь-якого одного лікувального циклу до 5 тижнів.

 

При досягненні оптимальної реакції через 24-48 годин після останньої ін’єкції препарату Перговеріс необхідно ввести разову ін’єкцію від 5000 до 10000 МО лХГ. Пацієнтці рекомендується у день введення лХГ та наступного дня мати статеві зносини. Альтернативно може бути проведене внутрішньоматкове запліднення (ВМЗ).

 

Слід розглянути можливість проведення підтримки лютеальної фази, оскільки недостатність сполук з лютеотропною активністю (ЛГ/лХГ) після овуляції може спричинити передчасну недостатність жовтого тіла.

 

Якщо спостерігається надмірна реакція, лікування необхідно припинити та відмінити введення лХГ. Лікування у наступному циклі необхідно розпочати з нижчої, ніж у попередньому циклі, дози ФСГ.

 

Самостійне введення препарату Перговеріс можуть проводити лише добре обізнані, належним чином навчені пацієнтки, які в разі необхідності мають можливість консультуватись із фахівцем. Першу ін’єкцію препарату Перговеріс необхідно проводити під безпосереднім наглядом медичного працівника.

 

Якщо Ви вводите препарат Перговеріс самостійно, будь ласка, уважно прочитайте і виконуйте нижченаведені інструкції:

•           Вимийте руки. Важливо, щоб руки і все, що Ви будете використовувати, були якомога чистішими.

•           Підготуйте всі необхідні матеріали. На чисту поверхню покладіть один флакон з препаратом, один флакон з розчинником, два тампони, просочені спиртом, один шприц, одну голку для приготування розчину і одну тонку голку для підшкірних ін'єкцій, а також контейнер для використаного скла та голок.

•           Зніміть захисний ковпачок з флакона з розчинником. Потім приєднайте до шприца голку для приготування розчину та наберіть деяку кількість повітря у шприц, відтягнувши поршень приблизно до позначки 1 мл. Після цього введіть голку у флакон, виштовхніть поршнем повітря, переверніть флакон догори дном та обережно наберіть весь розчинник у шприц. Обережно, не торкаючись голки, покладіть шприц на робочу поверхню.

 
    
•                Приготуйте розчин для ін’єкцій. Зніміть захисний ковпачок з флакона з порошком Перговеріс, візьміть шприц і повільно введіть розчинник до флакона з порошком. Коловими рухами обережно перемішайте вміст флакона, не виймаючи з нього голку шприца. Не струшуйте. Після розчинення порошку (яке звичайно відбувається відразу) перевірте прозорість одержаного розчину та відсутність у ньому будь-яких частинок. Переверніть флакон догори дном і повільно втягніть розчин назад до шприца.


 
    
•                     Замініть голку на тонку голку для підшкірних ін'єкцій та видаліть із шприца бульбашки повітря. Якщо Ви бачите бульбашки повітря в шприці, злегка постукайте по шприцу, тримаючи його догори голкою, поки все повітря не збереться в його верхній частині. Натискуйте на поршень шприца доти, поки бульбашки повітря не будуть видалені.

 


 
    
•                     Одразу ж після цього введіть ін’єкцію: Ваш лікар або медична сестра вже порадили Вам, куди робити ін’єкцію (наприклад, у живіт або передню частину стегна). Протріть площу, обрану для ін’єкції, тампоном, просоченим спиртом. Міцно стисніть шкіру та вставте голку під кутом 45 - 90°. Введіть ін’єкцію під шкіру, як Вас навчили. Не вводьте ін’єкцію безпосередньо до вени. Введіть увесь розчин, обережно натискуючи на поршень. Одразу ж вийміть голку та коловими рухами протріть шкіру тампоном, просоченим спиртом.

 

 

 

•                      

•                      поршень. Одразу ж вийміть голку та круговими рухами протріть шкіру тампоном, просоченим спиртом.


 

•                     Позбавтесь від усіх використаних предметів: одразу ж після завершення ін’єкції покладіть всі голки та порожні скляні флакони в контейнер для гострих предметів. Також слід позбутися будь-якого невикористаного розчину.

Побічні реакції. 

Для кожної частотної групи побічні ефекти перелічені в порядку зменшення ступеня їхньої тяжкості:

 
З боку нервової системи     
Дуже поширені (≥1/10)

Поширені (≥1/100, Головний біль

Сонливість

З боку дихальної системи     
Дуже рідко поширені 

(Загострення або погіршення стану астми

З боку травної системи    
Поширені (≥1/100, Абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, абдомінальні спазми та здуття 

З боку судинної системи     
Дуже рідко поширені 

(Тромбоемболія, зазвичай спричинена тяжким синдромом гіперстимуляції яєчників (СГСЯ)

Загальні розлади та реакції у місці введення    
Дуже поширені (≥1/10)    
Реакції в місці ін’єкції від легкого до тяжкого ступеня тяжкості (біль, почервоніння, синці, набрякання та (або) подразнення у місці ін’єкції)

З боку імунної системи    
Дуже рідко поширені 

(Системні алергічні реакції легкого ступеня тяжкості (наприклад, легка форма еритеми, висипання, набрякання обличчя, уртикарія, набряк, труднощі з диханням). Також повідомлялося про серйозні випадки алергічних реакцій, включаючи анафілактичні реакції

З боку репродуктивної системи та молочних залоз    
Дуже поширені (≥1/10)    
Кісти яєчників

 

Поширені (≥1/100, 
     
Грудний біль, біль у тазовій ділянці, СГСЯ від легкого до помірного ступеня тяжкості 

Непоширені 

(≥1/1 000, Тяжкий СГСЯ 

 

Рідко поширені (≥1/10 000, 


     
Перекручування яєчників, ускладнення СГСЯ


 

Передозування. 

Ефекти передозування препарату Перговеріс невідомі, проте існує можливість розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат Перговеріс не слід застосовувати у період вагітності та годування груддю.

Особливості застосування. 

У клінічних дослідженнях пацієнтки з тяжкою недостатністю ФСГ та ЛГ визначались за ендогенним сироватковим рівнем ЛГ < 1,2 МО/л, виміряним у центральній лабораторії. У цих дослідженнях частота овуляцій на цикл становила 70 - 75 %.  Проте, слід взяти до уваги, що існує відмінність між результатами вимірювання рівнів ЛГ, одержаними у різних лабораторіях. 

*Все результаты индивидуальны и зависят от Вашего состояния здоровья