Контакты:

+38 (063) 595 80 08 - Viber, Telegram, WatsApp
+38 (063)982 79 79

Лепонекс 50мг №50

Код товара: 262947
Наличие: есть в наличии
Уточнить наличие по тел: +38 (063) 595 80 08
950,00 грн. Забронировать Быстрое бронирование

Аналоги в наличии:

Лепонекс инструкция по применению

Состав

действующее вещество: clozapine;

1 таблетка 25 мг содержит 25 мг клозапина;
1 таблетка 100 мг содержит 100 мг клозапина;

вспомогательные вещества: магния стеарат кремния диоксид коллоидный тальк повидон, крахмал кукурузный лактоза моногидрат.

Лекарственная форма

Таблетки.

Основные физико-химические свойства:

круглые, плоские таблетки со скошенными краями желтого цвета. Надпись «SANDOZ» по кругу - с одной стороны и "L / O» и риска угловой формы - с другой (25 мг) или надпись «SANDOZ» в линию - с одной стороны и «Z / A» и риска угловой формы - с другой (100 мг).

Фармакологическая группа

Антипсихотические препараты. Код АТХ N05А Н02.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Лепонекс - это антипсихотическое средство, которое отличается от классических антипсихотических препаратов.

Фармакологические эксперименты показали, что клозапин не индуцирует каталепсию или подавляет стереотипное поведение, вызванное введением апоморфина или амфетамина. Препарат оказывает только слабое блокирующее действие на допаминовые D 1 -, D 2 -, D 3 - и D 5 рецепторы, но проявляет высокую эффективность относительно D 4 рецепторов, а также оказывает анти-альфа-адренергичну, антихолинергическую, антигистаминное действие и подавляет реакцию активации. Он также проявляет антисеротонинергическими свойствами. Клинически Лепонекс проявляет быстрый и выраженный седативный эффект и оказывает сильное антипсихотическое действие, в частности у пациентов с шизофренией, резистентных к лечению другими лекарственными препаратами. В таких случаях Лепонекс эффективен в отношении как продуктивной симптоматики шизофрении, так и негативной, главным образом во время кратковременных исследований. В ходе клинического исследования клинически значимое улучшение наблюдалось у трети пациентов в течение 6 первых недель после начала лечения и примерно у 60% пациентов, у которых лечение было продлено до 12 месяцев. Кроме того, было отмечено улучшение в некоторых аспектах когнитивной дисфункции. По сравнению со стандартными нейролептиками при применении Лепонекса значительно снизился риск суицидального поведения у пациентов с шизофренией или шизоаффективными нарушениями. Тяжелые экстрапирамидные реакции, такие как острая дистония, паркинсоноподобных побочные эффекты и акатизия, возникают редко. В отличие от стандартных нейролептиков, Лепонекс не повышает или почти не повышает уровни пролактина, что позволяет избежать таких нежелательных эффектов, как гинекомастия, аменорея, галакторея и импотенция.

Фармакокинетика.

Абсорбция

Всасывания Лепонекса после перорального применения составляет 90-95%. Ни скорость, ни степень всасывания не зависят от приема пищи. При первом прохождении Лепонекс испытывает умеренного метаболизма; биодоступность составляет 50-60%.

Распределение

В стационарном состоянии на фоне двукратного приема препарата максимальные уровни в крови достигается в среднем через 2,1 часа (от 0,4 до 4,2 часа). Объем распределения составляет 1,6 литров / кг. Связывание клозапина с белками плазмы составляет около 95%.

Метаболизм / метаболизм

Перед выводом клозапин почти полностью метаболизируется. Фармакологической активностью обладает лишь один из его основных метаболитов - десметил-клозапин. Его действие напоминает действие клозапина, но выражена значительно слабее и менее продолжалась.

Вывод

Вывод клозапина имеет двухфазный характер со средним периодом распада 12:00 (6-26 часов). После одноразовых доз 75 мг период полувыведения составлял 7,9 часа. Это значение увеличилось до 14,2 часа при достижении стационарного состояния в результате применения ежедневных доз по 75 мг в течение не менее 7 дней. Лишь незначительное количество неизмененного препарата была обнаружена в моче и кале. Примерно 50% дозы выводится в виде метаболитов с мочой и 30% - с калом.

Линейность / нелинейность

Было отмечено, что в период равновесного состояния при повышении дозы препарата с 37,5 мг до 75 мг и 150 мг дважды в сутки наблюдается линейное дозозависимое увеличение площади под кривой «концентрация в плазме крови / час» (AUC), а также увеличение максимальных и минимальных концентраций в плазме крови.

Фармакокинетика отдельных групп пациентов

Несмотря на то, что нет исследований фармакокинетики и биотрансформации, необходимо с особой осторожностью применять препарат пациентам с нарушениями функции печени, заболеваниями желчных путей и почек. При тяжелом течении заболеваний применение препарата противопоказано.

Показания

Устойчива к терапии шизофрения

Лепонекс следует назначать только тем пациентам с шизофренией, которые являются резистентнмы к терапии или толерантными к стандартным нейролептиков по нижеуказанным определениями.

Резистентность к стандартным нейролептиков - это состояние, когда предыдущее лечение со стандартными нейролептиками при соответствующей дозировке и в течение достаточного периода пор не привели к адекватному клинического улучшения.

Непереносимость стандартных нейролептиков - это состояние, когда происходят тяжелые неуправляемые побочные эффекты неврологического характера (экстрапирамидные симптомы или поздняя дискинезия), которые делают невозможной эффективную нейролептические терапию с применением стандартных нейролептиков.

Риск рецидива суицидальных попыток

Лепонекс показан для длительного снижения риска рецидива суицидального поведения у пациентов с шизофренией или шизоаффективным расстройством, которые оцениваются по такого риска на основе их истории болезни и текущей клинической картины.

Психотические расстройства в течение терапии болезни Паркинсона

Лепонекс показан для лечения психотических расстройств, развивающихся в ходе болезни Паркинсона, в случае если стандартная терапия оказалась неэффективной.

Неэффективность стандартной терапии определяется как отсутствие контроля над психотическими симптомами и / или появление функционально неприемлемого усиление выраженности моторных симптомов после принятия следующих мер:

отмена антихолинергических препаратов, включая трициклические антидепрессанты;
попытка уменьшить дозу допаминергических противопаркинсонических препаратов.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к клозапина или к любому другому компоненту препарата;
невозможность регулярно контролировать показатели крови у пациента;
токсическое или идиосинкратический гранулоцитопения / агранулоцитоз в анамнезе (за исключением развития нейтропении или агранулоцитоза вследствие химиотерапии, перенесенной ранее);
агранулоцитоз в анамнезе, индуцированный Лепонексом ;
нарушение функции костного мозга
эпилепсия, не поддается контролю;
алкогольный или другие токсические психозы, лекарственные интоксикации, коматозные состояния;
сосудистый коллапс и / или угнетение ЦНС любой этиологии;
тяжелые нарушения со стороны почек или сердца (например миокардит)
острые заболевания печени, сопровождающиеся тошнотой, потерей аппетита или желтухой; прогрессирующие заболевания печени, печеночная недостаточность
паралитическая непроходимость кишечника;
Лепонекс не следует назначать одновременно с препаратами, которые, как известно, могут вызвать агранулоцитоза; не следует также применять одновременно депо-нейролептики.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

Противопоказано одновременное применение

Одновременно с Лепонексом не следует применять препараты, которые оказывают существенное угнетающее влияние на функцию костного мозга. Не следует одновременно применять Лепонекс с депо-нейролептиками длительного действия (которые имеют миелосупрессивный потенциал), поскольку эти вещества не могут быть быстро выведены из организма при необходимости, например в случае нейтропении.

Из-за возможного потенцирования седативного эффекта при применении препарата Лепонекс не следует одновременно употреблять алкоголь.

Предостережение, включая коррекцию дозы

Лепонекс может вызвать депрессивного эффекты ЦНС наркотических средств, антигистаминных препаратов и бензодиазепинов. Особая осторожность нужна, когда Лепонекс назначают в сочетании с бензодиазепинами или другими психотропными препаратами, поскольку в таких случаях повышается риск развития сосудистого коллапса, который редко может быть тяжелым и приводить к остановке сердца или дыхания. Непонятно, можно ли предупредить сердечный или дыхательный коллапс с помощью коррекции дозы.

Из-за возможности аддитивных эффектов необходимо с особой осторожностью применять одновременно препараты, обладающие антихолинергическим, антигипертензивный эффекты или угнетают дыхание.

Благодаря своим анти-альфа-адренергическим свойствам Лепонекс может ослаблять пресорний эффект норадреналина или других препаратов с преимущественным альфа-адренергической действием и устранять прессорное действие адреналина.

Одновременное применение веществ, которые, как известно, подавляют активность некоторых ферментов цитохрома P450, может привести к повышению уровня клозапина, и дозу клозапина, возможно, придется уменьшить, чтобы предотвратить развитие нежелательных эффектов. Это является наиболее важным по ингибиторов CYP 1A2, таких как кофеин (см. Ниже), и селективных ингибиторов обратного захвата серотонина, таких как флувоксамин. Некоторые другие ингибиторы обратного захвата серотонина, такие как флуоксетин, пароксетин и в меньшей степени сертралин являются ингибиторами CYP 2D6, и, как следствие, основные фармакокинетические взаимодействия с клозапином маловероятно. Кроме того, фармакокинетические взаимодействия с ингибиторами CYP 3A4, такими как противогрибковые азолы, циметидин, эритромицин и ингибиторы протеазы, маловероятно, хотя о некоторых из них сообщалось. Поскольку концентрация клозапина в плазме крови увеличивается при применении кофеина и снижается почти на 50% после 5 дней без приема кофеина, то, если изменяется количество выпитой ежедневно кофе, может возникнуть необходимость проведения изменений в дозировке клозапина. В случае внезапного прекращения курения концентрация клозапина в плазме крови может увеличиться, что приводит к увеличению количества побочных эффектов.

Были зарегистрированы случаи взаимодействия между циталопрамом и клозапином, что может увеличить риск развития нежелательных явлений, связанных с применением клозапина. Характер этого взаимодействия полностью не был выяснен.

Одновременное применение веществ, которые, как известно, индуцируют активность ферментов цитохрома P450, может снизить уровни клозапина в плазме крови, что приводит к снижению эффективности препарата. К веществам, которые, как известно, индуцируют активность ферментов цитохрома P450 и вступают во взаимодействие, о которой сообщалось, с клозапином, относятся, например, карбамазепин (не следует применять одновременно с клозапином в связи с его миелосупрессивным потенциалом), фенитоин и рифампицин . Известны индукторы CYP1A2, такие как омепразол, могут привести к снижению уровней клозапина. Следует принять во внимание потенциал по снижению эффективности клозапина, если он применяется в сочетании с этими веществами.

Другое

Одновременное применение с препаратами лития или другими веществами, которые влияют на активность ЦНС, может увеличить риск развития злокачественного нейролептического синдрома (ЗНС).

Были зарегистрированы сообщение о редких, но серьезные приступы, в томе числе сообщения о начале приступов у пациентов, не заболевших эпилепсией, а также отдельные сообщения о случаях делирия при одновременном применении Лепонекс с вальпроевой кислотой. Эти эффекты, возможно, развиваются в результате фармакодинамического взаимодействия, механизм которой не был определен.

Внимание необходимо уделять пациентам, которые получают сопутствующее лечение другими веществами, являющимися или ингибиторами или индукторами ферментов цитохрома P450. До сих пор клинически значимых взаимодействий не наблюдалось с трициклическими антидепрессантами, фенотиазинами и антиаритмическими средствами типа 1 С , которые, как известно, связываются с цитохромом P450 2D6.

Как и при применении других антипсихотических средств, следует проявлять осторожность, когда клозапин назначают с лекарственными средствами, которые, как известно, увеличивают интервал QTc или приводят к развитию электролитного дисбаланса.

Схема взаимодействия лекарственных средств, которые считаются наиболее важными относительно препарата Лепонекс , приведена в таблице 1. Этот перечень не является исчерпывающим.

Наиболее частые лекарственные взаимодействия с препаратом Лепонекс

Таблица 1

Препарат Взаимодействия Комментарии Препараты, подавляющие функции костного мозга (например карбамазепин, хлорамфеникол), сульфаниламиды (например ко-тримоксазол), пиразолона анальгетики (например фенилбутазон), пеницилламин, цитостатические средства и инъекции антипсихотических средств длительного действия Взаимодействие приводит к увеличению риска и / или тяжести угнетение функций костного мозга. Лепонекс не следует применятьодновременно с другими препаратами, обладающими известен потенциал угнетение функций костного мозга. Бензодиазепины Одновременное применение может увеличить риск развития сосудистого коллапса, что может привести к остановке сердца и / или дыхания. Хотя такое взаимодействие встречается в редких случаях, рекомендуется соблюдать осторожность при применении этих препаратов. Сообщение свидетельствуют, что угнетение дыхания и коллапс скорее всего происходят в начале применения этой комбинации когда Лепонекс добавляется с установленным режимом применения бензодиазепинов. Антихолинергические препараты Лепонекс потенцирует действие этих препаратов через аддитивное антихолинергическое активность. Необходимо наблюдать за пациентами по развитию антихолинергических побочных эффектов, например запоров, особенно при применении для контроля гиперсаливации. Антигипертензивные препараты Лепонекс может усиливать гипотензивное действие этих препаратов в связи с его симпатомиметическими антагонистическими эффектами. Рекомендуется соблюдать осторожность, если Лепонекс применяется одновременно с антигипертензивными средствами. Пациенты должны быть предупреждены о риске развития артериальной гипотензии, особенно в период начального подбора дозы препарата. Алкоголь, ингибиторы МАО, препараты, подавляющие функции ЦНС, в том числе наркотические средства и бензодиазепины Усиление влияния на центральную нервную систему. Аддитивное угнетение функций ЦНС, а также нарушения когнитивной и моторной функций при применении в комбинации с такими веществами. Рекомендуется соблюдать осторожность, если Лепонекс применяется одновременно с другими активными веществами, влияющие на функции ЦНС. Необходимо проконсультировать пациентов относительно возможного развития аддитивных седативных эффектов и предупредить их управлять транспортными средствами и не работать механизмами. Вещества, высоко связываются с белками (например варфарин или дигоксин) Лепонекс может привести к увеличению концентраций этих веществ в плазме крови за счет вытеснения их из мест связывания с белками плазмы крови. Пациенты должны находиться под контролем для возникновения побочных эффектов, связанных с применением этих веществ, а дозы веществ, которые связываются с белками, нужно в случае необходимости скорректировать. Фенитоин Добавление фенитоина схеме применения препарата Лепонекс может привести к снижению концентрации клозапина в плазме крови. В случае если применение фенитоина необходимо, пациент должен находиться под пристальным наблюдением относительно ухудшения или повторения психотических симптомов. Препараты лития Одновременное применение может увеличить риск развития злокачественного нейролептического синдрома (ЗНС). Необходимо наблюдать за пациентами по развитию признаков и симптомов ЗНС. Вещества, которые индуцируют CYP1A2 (например омепразол) Одновременное применение может снижать уровень клозапина. Следует принять во внимание потенциал по снижению эффективности клозапина. Вещества, подавляющие CYP1A2 (например флувоксамин, кофеин, ципрофлоксацин) Одновременное применение может увеличивать уровне клозапина. Следует принять во внимание потенциал по увеличению развития побочных эффектов.Соблюдать осторожность необходимо также при прекращении совместного применения лекарственных средств, угнетающих CYP1A2, поскольку это приведет к снижению уровней клозапина.

Особенности применения

Применение Лепонекса может привести к развитию агранулоцитоза. Частота агранулоцитоза и коэффициент смертности у пациентов, у которых развивается агранулоцитоз, существенно снизились с момента внедрения мониторинга по количеству лейкоцитов и абсолютным количеством нейтрофилов. Поэтому нижеприведенные меры являются обязательными и должны проводиться согласно официальным рекомендациям.

За рисков, связанных с применением препарата Лепонекс , его назначение возможно, если:

пациенты на исходном уровне имеют нормальные результаты анализов по количеству лейкоцитов (общее количество лейкоцитов ≥ 3500 / мм 3 (3,5x10 9 / л) и абсолютное количество нейтрофилов (АКН)
≥ 2000 / мм 3 (2,0x10 9 / л)) и у пациентов вычисления общего количества лейкоцитов и абсолютного количества нейтрофилов (АКН) можно проводить еженедельно в течение первых 18 недель лечения и по крайней мере каждые 4 недели после этого. Мониторинг должен продолжаться на протяжении всего лечения и 4 недели после полного прекращения лечения Лепонекс .

Перед началом лечения клозапином пациенту следует сделать анализ крови и собрать анамнез и провести физикальный осмотр. Пациентов с наличием в анамнезе сердечных заболеваний или результатов, указывающих на отклонения в сердечно-сосудистой системе во время медицинского обследования, нужно направлять к специалисту с целью проведения других исследований, которые должны включать проведение ЭКГ; пациент может получать лечение только тогда, когда ожидаемая польза от лечения очевидно превышать риски. Врач должен рассмотреть необходимость проведения ЭКГ до начала лечения.

Врачи, которые назначают этот препарат, должны полностью соблюдать необходимые меры безопасности.

До начала лечения врачи должны быть уверены в меру своей осведомленности в том, что у пациента ранее не наблюдались нежелательные гематологические реакции в результате применения клозапина, которые приводили к необходимости прекращения приема препарата. Рецепт на препарат не должен выдаваться на срок, более длительный, чем интервал между двумя анализами крови.

В любое время при лечении Лепонексом немедленное прекращение применения препарата является обязательным, если количество лейкоцитов меньше, чем 3000 / мм 3 (3,0x10 9 / л), или АКН меньше, чем 1500 / мм 3 (1, 5x10 9 / л). Пациентам, которым применение препарата Лепонекс было прекращено в связи со снижением количества лейкоцитов или АКН, не следует повторно назначать этот препарат.

Во время проведения каждой консультации пациенту, получает Лепонекс , нужно напоминать о необходимости немедленно связаться с врачом в случае, если когда у пациента начинает развиваться любое инфекционное заболевание. Особое внимание необходимо уделить жалобам, касающиеся гриппоподобного состояния, таким как лихорадка или боль в горле, а также другим признакам инфекции, которые могут свидетельствовать о развитии нейтропении. Пациенты и лица, ухаживающие за ними, должны быть проинформированы, что в случае появления каких-либо из этих симптомов пациентам необходимо немедленно провести анализ крови с подсчетом количества клеток. Врачам, которые назначают этот препарат, рекомендуется вести учет всех результатов анализов крови пациента и принимать все необходимые меры для предотвращения случайного повторного назначению препарата таким пациентам в будущем.

Пациентам, имеющим в анамнезе первичные нарушения со стороны костного мозга, препарат следует назначать только тогда, когда ожидаемый эффект от лечения превышает риск. Такие пациенты перед началом лечения Лепонекс должны пройти обследование у гематолога.

Пациентам с низким количеством лейкоцитов вследствие доброкачественной этнической нейтропении следует уделять особое внимание, а лечения Лепонекс можно начать только после получения согласия гематолога.

Мониторинг количества лейкоцитов и абсолютного числа нейтрофилов

За 10 дней до начала лечения Лепонексом необходимо подсчитать количество лейкоцитов и лейкоцитарную формулу, чтобы убедиться в том, что препарат будут получать только пациенты с нормальными показателями количества лейкоцитов (≥ 3,5х10 9 / л [3500 / мм 3 ] и абсолютного числа нейтрофилов (≥ 2,0х10 9 / л [2000 / мм 3 ]). количество лейкоцитов и, если возможно, абсолютное количество нейтрофилов нужно контролировать еженедельно в течение первых 18 недель, в дальнейшем - не реже одного раза в месяц в течение всего периода лечения. Мониторинг должен продолжаться в течение всего периода лечения и четыре недели после полного прекращения применения препарата Лепонекс или к восстановлению гематологических показателей. во время каждого визита нужно напоминать пациенту о необходимости немедленного обращения к врачу при возникновении первых признаков инфекции, повышение температуры тела, боли в горле или других гриппоподобных симптомов. В таких случаях нужно немедленно подсчитать лейкоцитарную формулу крови.

Снижение количества лейкоцитов и абсолютного числа нейтрофилов

Если во время лечения Лепонексом количество лейкоцитов снижается до 3,5х10 9 / л (3500 / мм 3 ) и 3,0х10 9 / л (3000 / мм 3 ) или абсолютное количество нейтрофилов снижается до 2,0х10 9 / л (2000 / мм 3 ) и 1,5х10 9 / л (1500 / мм 3 ), анализы гематологических показателей нужно проводить минимум 2 раза в неделю, пока показатели количества лейкоцитов и АКН пациента не стабилизируются до диапазона значений соответственно 3000-3500 / мм 3 (3, 0-3,5x10 9 / л) и 1500-2000 / мм 3 (1,5-2,0x10 9 / л) или выше.

Во время лечения Лепонекс немедленное прекращение лечения является обязательным, если количество лейкоцитов меньше, чем 3000 / мм 3 (3,0x10 9 / л), или АКН меньше, чем 1500 / мм 3

(1,5x10 9 / л). В дальнейшем количество лейкоцитов и лейкоцитарную формулу крови следует подсчитать ежедневно, а пациенты должны находиться под тщательным наблюдением по развитию гриппоподобных симптомов или других симптомов, указывающих на наличие инфекции. Рекомендуется подтвердить значение гематологических показателей путем выполнения двух анализов крови в течение двух последовательных дней, однако применение препарата Лепонекс следует прекратить после проведения первого анализа крови.

После отмены препарата Лепонекс анализ гематологических показателей нужно проводить до их восстановления.

Таблица 2

Кількість клітин крові Дії, які необхідно виконати лейкоцити / мм 3 (/л) АКН / мм 3 (/л) ≥ 3500 (≥ 3,5x10 9 ) ≥ 2000 (≥ 2,0x10 9 ) Продовжити лікування препаратом Лепонекс. 3000-3500 (3,0x10 9 - 3,5x10 9 ) 1500-2000 (1,5x10 9 - 2,0x10 9 ) Продовжити лікування препаратом Лепонекс; проводити аналіз крові двічі на тиждень до стабілізації чи підвищення гематологічних показників. Негайно припинити лікування препаратом Лепонекс; проводити аналіз крові щодня до повернення гематологічних показників до нормальних значень. Повторно цей препарат пацієнту не слід призначати.

Якщо після відміни препарату Лепонекс спостерігається зниження кількості лейкоцитів до рівня нижче 2000/мм3 (2,0x109/л) або абсолютного числа нейтрофілів нижче 1000/мм3 (1,0x109/л), лікування необхідно проводити під керівництвом досвідченого гематолога.

Переривання курсу терапії з причин, пов'язаних із гематологічними показниками

Пацієнтам, у яких застосування препарату Лепонекс було припинено через зниження кількості лейкоцитів або АКН (див. Вище), не слід повторно призначати цей препарат.

Лікарям, які призначають Лепонекс, рекомендується вести облік усіх результатів аналізів крові пацієнта та вживати всіх необхідних заходів для запобігання випадковому повторному призначенню препарату таким пацієнтам у майбутньому.

Переривання курсу терапії з причин, не пов'язаних із гематологічними показниками

Тим пацієнтам, у яких терапія Лепонексом, яка тривала понад 18 тижнів, була перервана більш ніж на 3 дні, але менш ніж на 4 тижні, показаний щотижневий контроль кількості лейкоцитів протягом додаткових 6 тижнів. За умови, що не відзначається відхилень показників від норми, наступний контроль можна здійснювати не частіше ніж один раз на 4 тижні. Якщо терапію Лепонексом було припинено на 4 тижні або більше, протягом наступних 18 тижнів лікування необхідний щотижневий контроль, а дозу препарату потрібно повторно титри.

Інші заходи

Лепонекс містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими станами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.

У разі розвитку еозинофілії рекомендується відміни препарату Лепонекс, якщо кількість еозинофілів піднімається вище 3000/мм3 (3,0x109/л); повторно лікування можна розпочати лише після того, як кількість еозинофілів знизиться до рівня нижче 1000/мм3 (1,0x109/л).

У разі розвитку тромбоцитопенії рекомендується відміни препарату Лепонекс, якщо кількість тромбоцитів нижче 50000/мм3 (50x109/л).

При проведенні лікування Лепонексом може розвинутися ортостатична гіпотензія з/без синкопе. У поодиноких випадках колапс може бути важким і може супроводжуватися зупинкою серця та/або дихання. Такі реакції розвиваються швидше за все при одночасному застосуванні бензодіазепіну або будь-якого іншого психотропного засобу та на початковому етапі титрування дози у зв'язку зі швидким підвищенням дози препарату у дуже поодиноких випадках такі реакції спостерігалися навіть після застосування першої дози препарату. Отже, на початку лікування Лепонексом необхідно проводити ретельне медичне спостереження за пацієнтами. Моніторинг артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи необхідно проводити протягом перших тижнів лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона.

Аналіз баз даних безпеки дозволяє припустити, що застосування препарату Лепонекс пов'язане з підвищеним ризиком розвитку міокардиту, особливо протягом перших двох місяців лікування, але не обмежуючись цим періодом. Іноді міокардит був летальним. У зв'язку із застосуванням препарату Лепонекс були також зареєстровані перикардит/перикардіальний випіт та кардіоміопатія; ці повідомлення також включають випадки з летальним кінцем. Розвиток міокардиту або кардіоміопатії слід підозрювати у пацієнтів, які відчувають постійну тахікардію у спокої, особливо у перші два місяці лікування та/або прискорене серцебиття, аритмію, біль у грудній клітці та інші ознаки та симптоми серцевої недостатності (наприклад, невимовну втому, задишку), та або симптоми, що імітують інфаркт міокарда. Інші симптоми, які можуть спостерігатися на додаток до вищезгаданих симптомів, включають грипоподібні симптоми. Якщо підозрюється розвиток міокардиту або кардіоміопатії, лікування Лепонексу слід негайно припинити, а пацієнта слід негайно направити до кардіолога.

Пацієнтам, у яких розвиваються міокардит або кардіоміопатія, індуковані застосуванням клозапіну, не слід повторно призначати лікування Лепонексом.

Інфаркт міокарда

Було отримано постмаркетингові повідомлення про виникнення інфаркту міокарда, який міг бути летальним. Оцінка причин виникнення у більшості випадків була ускладнена раніше існуючим тяжким захворюванням серця.

Подовження інтервалу QT

Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, рекомендується виявляти обережність при застосуванні препарату у пацієнтів із відомими серцево-судинними захворюваннями або наявністю у сімейному анамнезі подовження інтервалу QT.

Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, рекомендується виявляти обережність при призначенні клозапіну разом із лікарськими засобами, які, як відомо, збільшують інтервал QTc.

Цереброваскулярні небажані явища

Підвищення ризику виникнення небажаних цереброваскулярних явищ спостерігалося при застосуванні деяких антипсихотичних засобів. Механізм виникнення цих явищ невідомий. Лепонекс слід обережно застосовувати пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту.

Метаболічні порушення

Атипові антипсихотичні засоби, включаючи Лепонекс, асоціюються з метаболічними порушеннями, які можуть підвищити ризик виникнення серцево-судинних/цереброваскулярних порушень. Ці явища можуть включати гіперглікемію, дисліпідемію, збільшення маси тіла.

Гіперглікемія

Були повідомлення про випадки цукрового діабету та тяжку гіперглікемію, іноді призводили до кетоацидозу або гіперосмолярної коми, навіть у пацієнтів, що в анамнезі мали гіперглікемію або цукровий діабет. Не було встановлено причинного зв'язку з Лепонексом, хоча у більшості пацієнтів рівень глюкози в крові повертався до норми після скасування Лепонексу. Іноді повторне призначення препарату супроводжувалося рецидивом гіперглікемії. Дія Лепонексу на метаболізм глюкози у пацієнтів із цукровим діабетом, який був раніше, не досліджувалися. У пацієнтів, які застосовують Лепонекс та у яких розвивається гіперглікемія з такими симптомами, як полідипсія, поліурія, поліфагія або слабкість, слід розглядати можливість порушення толерантності до глюкози. Для пацієнтів з вираженою гіперглікемією, пов'язаною з лікуванням, слід розглянути можливість скасування Лепонексу. Пацієнтам із діагнозом цукровий діабет, які застосовують атипові антипсихотичні засоби, слід ретельно контролювати рівень глюкози. Пацієнтам з факторами ризику виникнення цукрового діабету (такими як ожиріння, сімейний анамнез), які починають лікування антипсихотичними засобами, слід проводити тестування рівня глюкози в крові натще на початку лікування та періодично під час лікування. Пацієнтам із симптомами гіперглікемії слід провести тестування рівня глюкози у крові натще.

Дисліпідемія

Небажані явища, пов'язані з показниками ліпідів, спостерігалися у пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні засоби, зокрема Лепонекс. Рекомендовано проводити клінічний моніторинг, включаючи оцінку ліпідів, на початку лікування та періодично під час лікування.

Збільшення маси тіла

Збільшення маси тіла спостерігається при застосуванні препарату Лепонекс. Рекомендовано проводити клінічний моніторинг маси тіла.

Під час лікування Лепонексом слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів з епілепсією в анамнезі, оскільки була зареєстрована поява дозозалежних судом. У таких випадках необхідно зменшити дозу препарату та, якщо необхідно, розпочати протисудомне лікування.

Пацієнти з існуючими захворюваннями печінки стабільного перебігу можуть отримувати Лепонекс, але потребують регулярного дослідження показників функції печінки в процесі терапії. У пацієнтів, у яких під час лікування Лепонексом розвиваються симптоми можливого порушення функції печінки, такі як нудота, блювання та/або анорексія, потрібно провести дослідження функції печінки. Якщо підвищення отриманих значень є клінічно значущим (більш ніж у 3 рази від верхньої межі норми (ВМН)) або якщо розвиваються симптоми жовтяниці, лікування Лепонексу слід припинити. Лікування можна відновити лише тоді, коли показники результатів функціональних печінкових проб повертаються до нормальних значень. У таких випадках після повторного застосування препарату Лепонекс слід ретельно контролювати функцію печінки.

Лепонекс проявляє антихолінергічну активність, що може призвести до розвинених небажаних ефектів у всьому організмі. Ретельний моніторинг необхідний за наявності збільшення передміхурової залози та вузькокутової глаукоми. Ймовірно через свої антихолінергічні властивості Лепонекс може призводити до порушення перистальтики кишечника різного ступеня тяжкості: від запору до кишкової непрохідності, калової пробки та паралітичної непрохідності кишечника. Рідко ці випадки можуть бути летальними. Особлива обережність необхідна для пацієнтів з наявністю в анамнезі захворювань товстої кишки або хірургічного втручання в нижній частині черевної порожнини, які отримують супутні лікарські засоби, свідомо можуть стати причиною запору (особливо препарати з антихолінергічними властивостями, такі як деякі антипсихонтичні препарати) оскільки такі препарати можуть погіршити ситуацію. Надзвичайно важливим є визначення та лікування запору.

Під час терапії препаратом Лепонекс пацієнти можуть відчувати минуще підвищення температури тіла вище 38°С з піком захворюваності у перші 3 тижні лікування. Це підвищення температури, зазвичай, доброякісне. Іноді це може бути пов'язане зі збільшенням чи зменшенням кількості лейкоцитів у крові. Пацієнтів з підвищеною температурою тіла слід ретельно обстежити, щоб унеможливити можливість розвитку інфекції, яка лежить в основі цього явища, або можливість розвитку агранулоцитозу. У пацієнтів із високою температурою тіла слід розглядати можливість розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНЗ). Якщо цей діагноз підтверджено, застосування препарату слід негайно припірити та вжити відповідних лікувальних заходів.

Під час лікування клозапіном рідко повідомлялося про порушення толерантності до глюкози та/або розвиток або загострення цукрового діабету. Механізм цього явища в даний час залишається невизначеним. гіперглікемії; деякі з цих випадків були летальними. При проведенні аналізу доступних даних наступного спостереження було встановлено, що скасування клозапіну призводило, головним чином, до зниження порушеної толерантності до глюкози, а повторне призначення препарату призводило до повторної появи цього явища. активне лікування гіперглікемії лікарськими засобами було неефективним.

Оскільки застосування препарату Лепонекс може бути пов'язане з розвитком тромбоемболії, іммобілізації пацієнтів слід уникати. При застосуванні антипсихотичних засобів було зареєстровано випадки розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які отримували антипсихотичні препарати, часто виявляються придбані фактори ризику ВТЕ, всі можливі фактори ризику розвитку ВТЕ слід визначити до та під час лікування Лепонексом та провести профілактичні заходи з цього приводу.

Після раптового припинення застосування клозапіну були зареєстровані гострі реакції відміни препарату, тому рекомендується поступове відміна препарату. Якщо є необхідність у раптовому припиненні прийому препарату (наприклад, через розвиток лейкопенії), за пацієнтом слід ретельно спостерігати за повторною появою психотичних симптомів та симптомів, пов'язаних з відновленням холінергічної активності, таких як профузне потовиділення, головний біль, нудота, блювання та діарея. .

Застосування пацієнтам віком від 60 років

Починати лікування пацієнтам похилого віку рекомендується з низької дози (12,5 мг один раз на добу першого дня лікування), потім дозу можна збільшувати до 25 мг на день.

Лікування препаратом Лепонекс може супроводжуватись появою ортостатичної гіпотензії; також були зареєстровані випадки тахікардії, яка може бути стійкою. Пацієнти віком від 60 років, особливо з ослабленою серцево-судинною системою, можуть бути більш сприйнятливими до цих ефектів.

Пацієнти похилого віку можуть бути більш сприйнятливими до антихолінергічних ефектів препарату Лепонекс, таких як затримка сечі та запор.

Пацієнти віком від 60 років з деменцією

Дані, отримані в ході двох великих досліджень, показали, що пацієнти похилого віку з деменцією, які отримують лікування антипсихотичними препаратами, мають незначний підвищений ризик летального результату в порівнянні з тими пацієнтами, які не отримують лікування. Як фактори ризику в літературних джерелах наведено наявність серцевої аритмії, легеневі захворювання (наприклад, пневмонія, з аспірацією або без неї). Наявних даних недостатньо, щоб дати надійну оцінку точної величини ризику; причина підвищеного ризику залишається на сьогодні невідомою.

Лепонекс не схвалений для лікування поведінкових розладів, пов'язаних із деменцією, у пацієнтів віком від 60 років.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

За клозапіном є лише обмежені клінічні дані про вплив препарату на вагітність. Дослідження, проведені на тваринах, не вказують на прямий чи непрямий шкідливий вплив препарату на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, перебіг пологів або післяпологовий розвиток. При застосуванні препарату вагітним слід бути обережним і призначати тільки у випадку, коли очікувана користь від лікування перевищує потенційний ризик для плода.

Неонатальна експозиція антипсихотичних препаратів (у тому числі препарату Лепонекс) протягом третього триместру вагітності призводить до ризику розвитку небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни препарату, які можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю після пологів. Повідомлялося про випадки збудження, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, тремор, сонливість, порушення з боку дихання або розлади харчування. Таким чином, новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом.

Годування груддю

Дослідження, проведені на тваринах, показують, що клозапін потрапляє у грудне молоко тварин і впливає на потомство, що знаходиться на грудному вигодовуванні. Жінки, які отримують лікування Лепонексом, не повинні годувати грудьми.

Жінки репродуктивного віку

Внаслідок переходу з іншого нейролептика на Лепонекс можливе відновлення нормальної менструальної функції. Отже, жінки репродуктивного віку повинні скористатися відповідними методами контрацепції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

У зв'язку зі здатністю препарату Лепонекс проявляти седативний ефект та знижувати поріг пароксизмів пацієнтам слід уникати керування автомобілем або механізмами, особливо в перші тижні лікування.

Спосіб застосування та дози

Дози препарату підбирають індивідуально. Для кожного пацієнта слід застосовувати ефективну мінімальну дозу.

Починати лікування препаратом Лепонекс необхідно лише тоді, коли у пацієнта загальна кількість лейкоцитів становить ≥3500/мм3 (3,5x109/л), а абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) ≥2000/мм3(2,0x109/л) та показники перебувають у межах стандартизованого нормального діапазону значень.

Корекція дози показана пацієнтам, які також отримують лікарські засоби, що вступають у фармакодинамічну та фармакокінетичну взаємодію з препаратом Лепонекс, такі як бензодіазепіни або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Рекомендовано нижченаведене дозування.

Стійка до терапії шизофренія

Початкова доза

Першого дня призначають 12,5 мг (половина таблетки 25 мг) один або двічі, і одну або дві таблетки 25 мг другого дня. При добрій переносимості дозу можна збільшувати поступово на 25-50 мг/добу до досягнення дози 300 мг/добу протягом 2-3 тижнів. Після цього у разі потреби добову дозу можна збільшити до 50-100 мг з інтервалами двічі на тиждень або, бажано, щотижня.

терапевтичний діапазон

У більшості пацієнтів настання антипсихотичного ефекту очікується при дозі.

300-450 мг/добу, яку застосовують у декілька прийомів. У деяких пацієнтів адекватними можуть виявитися менші добові дози, тоді як інші можуть вимагати до 600 мг/добу.

Добову дозу можна розділити на нерівні дози, найбільше потрібно прийняти перед сном.

Максимальна доза

Для досягнення повного терапевтичного ефекту деяким пацієнтам можуть знадобитися більш високі дози в таких випадках доцільно поступове збільшення дози (тобто приріст дози не повинен перевищувати 100 мг) до досягнення 900 мг/добу. дозах, що перевищують 450 мг/добу.

Підтримуюча доза

Після досягнення максимального терапевтичного ефекту, стан багатьох пацієнтів можна ефективно підтримувати за допомогою нижчих доз препарату. Для цього рекомендується поступово зменшувати дозу препарату. Лікування слід проводити протягом не менше 6 місяців. Якщо добова доза не перевищує 200 мг, то може бути доцільним одноразовий вечірній прийом препарату.

Скасування терапії

У випадку запланованого припинення лікування Лепонекс рекомендується поступове зниження дози протягом 1-2 тижнів. наприклад, посилене потовиділення, головний біль, нудота, блювання та діарея).

Відновлення терапії

Якщо після останнього прийому Лепонексу пройшло більше 2 днів, лікування слід відновлювати, починаючи з дози 12,5 мг (половина 25 мг таблетки) один або два рази на перший день. Якщо ця доза добре переноситься, підвищення дози до досягнення терапевтичного ефекту можна здійснювати швидше, ніж рекомендується для початкового лікування. Однак, якщо у хворого в початковий період лікування відзначалася зупинка дихання або серцевої діяльності, але потім дозу препарату вдалося успішно довести до терапевтичної, повторне підвищення дози слід проводити дуже обережно.

Перехід із попереднього лікування нейролептиками на терапію препаратом Лепонекс

Як правило, Лепонекс не слід призначати у комбінації з іншими нейролептиками. Якщо ж лікування препаратом Лепонекс необхідно розпочати пацієнту, який уже проходить лікування нейролептиками перорально, рекомендується, якщо можливо, спочатку припинити лікування іншими нейролептиками, поступово знижуючи дозу протягом одного тижня. Лікування препаратом Лепонекс може бути розпочато, як описано вище, не раніше ніж через 24 години після повного припинення прийому іншого нейролептика.

Ризик рецидиву суїцидальних спроб

Рекомендації щодо дозування та способу застосування такі ж, як і при лікуванні стійкої до терапії шизофренії.

Психотичні розлади під час терапії хвороби Паркінсона

Початкова доза не повинна перевищувати 12,5 мг/добу (половина 25 мг таблетки), прийнята як разова доза увечері. Подальші збільшення дози повинні бути на 12,5 мг, з максимальним збільшенням 2 рази на тиждень до 50 мг - дози, яка не повинна бути досягнута до кінця 2 тижнів. Добову дозу слід приймати одноразово ввечері.

Середня ефективна доза, як правило, становить від 25 мг до 37,5 мг на добу. Якщо лікування протягом принаймні одного тижня у дозі 50 мг/добу не забезпечує задовільного терапевтичного відповіді, дозу можна обережно підвищувати на 12,5 мг на тиждень.

Дозу 50 мг/день слід перевищувати лише у виняткових ситуаціях, а максимальна доза ніколи не повинна перевищувати 100 мг/добу.

Збільшення дози слід обмежити або припинити, якщо виникає ортостатична гіпотензія, надмірний седативний ефект чи сплутаність свідомості. Артеріальний тиск необхідно контролювати протягом перших тижнів лікування.

Коли повна ремісія психотичної симптоматики триває щонайменше 2 тижнів, можна збільшити дозу нейролептика, якщо збільшення базується на моторному статусі. приймаючи у вигляді разової дози або в два прийоми.

Закінчення терапії

Рекомендується поступове зниження дози на 12,5 мг принаймні за 1 тиждень (краще за два тижні). Лікування слід негайно припинити у разі виникнення нейтропенії або агранулоцитозу. У цій ситуації ретельний психічний контроль за пацієнтом потрібний, оскільки симптоми можуть швидко відновитись.

Застосування у пацієнтів похилого віку

Рекомендується розпочинати лікування з особливо низькою дозою (у перший день – 12,5 мг одноразово) з подальшим підвищенням дози не більше ніж на 25 мг на добу.

Застосування пацієнтам із серцево-судинними порушеннями

Рекомендується розпочинати лікування з низької дози (у перший день – 12,5 мг один раз на добу) з наступним повільним та невеликим підвищенням дози.

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю

Для пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю початкова доза повинна становити в перший день – 12,5 мг один раз на добу з подальшим повільним та невеликим підвищенням дози.

Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю

Пацієнти з печінковою недостатністю повинні застосовувати препарат з обережністю та регулярно моніторити показники функції печінки.

Діти

Безпека та ефективність лікування Лепонексу дітей не встановлені, тому препарат не застосовують дітям.

Передозування

Відомо, що у випадку гострого навмисного або випадкового передозування препаратом Лепонекс смертність становить приблизно 12%. прийомом більше 10000 мг. Однак у кількох дорослих. Пацієнтам, переважно у тих, хто раніше не застосовував Лепонекс, прийом препарату лише в дозі 400 мг призвів до розвитку коматозних станів, що загрожують життю, і в одному випадку – до смерті. ефекту або коми, але без смерті.

Ознаки та симптоми.

Сонливість, летаргія, кома, арефлексія, сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, делірій, екстрапірамідні симптоми, підвищення рефлексів, судоми підвищене слиновиділення, розширення зіниці, нечіткість зору, артеріальна гіпотензія; пневмонія, задишка, пригнічення чи порушення дихання.

Лікування.

Специфічний антидот невідомий. Показано такі неспецифічні заходи: негайне та повторне промивання шлунка та/або подальше введення активованого вугілля протягом шести годин після застосування препарату. Перитонеальний діаліз та гемодіаліз навряд чи будуть ефективними; кардіореспіраторна інтенсивна терапія (ЕКГ, постійний моніторинг); постійний контроль електролітів та кислотно-лужної рівноваги. Застосування епінефрину слід уникати при лікуванні гіпотензії через можливість розвитку ефекту «зворотного епінефрину».

При антихолінергічному ефекті застосовують парасимпатоміметичні агенти фізостигміну (проникає через гематоенцефалічний бар'єр), піридостигмін або неостигмін.

При аритмії застосовують препарати калію, бікарбонат калію або дигіталіс залежно від симптомів хінідину або прокаїнаміду протипоказані.

При артеріальній гіпотензії проводять інфузію альбуміну або плазмозамінників. Допамін або ангіотензин є найефективнішими стимуляторами. Адреналін та інші бета-симпатоміметики протипоказані (можливе збільшення вазодилатації).

У разі судом застосовують діазепам або фенітоїн внутрішньовенно повільно. Барбітурати тривалої дії протипоказані.

Через можливість розвитку затримки реакцій з пацієнтом слід спостерігати протягом щонайменше 5 днів.

Побічні реакції

В основному профіль небажаних явищ при застосуванні клозапіну є передбачуваним завдяки його фармакологічним властивостям. Важливим винятком є ??здатність препарату викликати розвиток агранулоцитозу. Через це ризик застосування препарату обмежується застосуванням для лікування шизофренії, резистентної до лікування іншими лікарськими засобами, та психозу, який спостерігається в ході терапії хвороби Паркінсона, у разі якщо стандартне лікування виявилося неефективним. Хоча моніторинг за показниками крові є важливою частиною спостереження за пацієнтами, які отримують клозапін, лікар повинен знати про інші рідкісні, але серйозні небажані реакції, які можуть бути діагностовані на ранніх стадіях розвитку лише шляхом ретельного спостереження за пацієнтом та опитування пацієнта, з метою запобігання захворюваності та смертності.

Для оцінки частоти виникнення різних побічних реакцій використані такі критерії: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, 1/1000, 1/10000,

З боку системи крові та лімфатичної системи

Найчастіше зниження загальної кількості лейкоцитів, нейтропенія, еозинофілія, лейкоцитоз.

Нечасто агранулоцитоз.

Рідко: анемія, лімфопенія.

Дуже рідко – тромбоцитопенія, тромбоцитоз.

Гранулоцитопенія та/або агранулоцитоз є можливими ускладненнями терапії Лепонексом. Хоча агранулоцитоз у більшості випадків проходить після відміни лікування, він може призвести до сепсису та виявитися смертельним. Для запобігання розвитку агранулоцитозу, небезпечного для життя, необхідно швидко скасувати прийом Лепонексу. Для цього необхідно регулярно контролювати кількість лейкоцитів крові.

У таблиці 3 наведено розрахункову частоту агранулоцитозу 1 кожного періоду лікування Лепонекс .

Таблиця 3

Період лікування Частота агранулоцитозу
на 100000 чоловік-тижень 2 спостереження Тижня 0-18 32,0 Тижня 19-52 2,3 Тижня 53 і далі 1,8

1 Дані за період 1989-2001 рр., отримані з реєстру Служби моніторингу пацієнтів, які приймають препарат Лепонекс, у Великій Британії.

2 Сума окремих одиниць часу, протягом якого пацієнти (виходячи з даних реєстру) отримували Лепонекс, перш ніж у них розвинувся агранулоцитоз. Наприклад, 100000 людино-тижнів можна було спостерігати у 1000 пацієнтів, які були внесені до реєстру за 100 тижнів (100х1000 = 100000), або у 200 пацієнтів, які були внесені до реєстру у 500 тижнів (200х500 = 1) розвинувся агранулоцитоз.

Кумулятивна частота агранулоцитозу, дані про яку були отримані з реєстру Служби моніторингу пацієнтів, які приймають препарат Лепонекс у Великій Британії (0-11,6 років між 1989 та 2001 роками), становить 0,78%. Більшість випадків (близько 70%) спостерігається протягом перших 18 тижнів лікування.

Порушення обміну речовин

Часто дуже часто – збільшення маси тіла.

Рідко: порушення толерантності до глюкози, цукровий діабет навіть у тих пацієнтів, які в анамнезі мали гіперглікемію або цукровий діабет.

Дуже рідко тяжка гіперглікемія, кетоацидоз, гіперосмолярна кома, навіть у тих пацієнтів, які в анамнезі мали гіперглікемію або цукровий діабет, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія.

Під час лікування клозапіном зрідка повідомлялося про порушення толерантності до глюкози та/або розвиток чи загострення цукрового діабету. Дуже рідко у пацієнтів, які раніше в анамнезі мали гіперглікемію та отримували лікування препаратом Лепонекс, були зареєстровані випадки тяжкої гіперглікемії, що іноді призводило до розвитку кетоацидозу/гіперосмолярної коми. Рівні глюкози поверталися до нормальних значень у більшості пацієнтів після припинення лікування Лепонексом; при повторному призначенні препарату іноді гіперглікемія спостерігалася знову. Хоча більшість пацієнтів мали фактори ризику інсулін-незалежного цукрового діабету, випадки гіперглікемії також були зареєстровані у пацієнтів, у яких про фактори ризику нічого не було відомо.

порушення психіки

Часто дизартрію.

Нечасто дисфемія.

Рідко занепокоєння, збудження.

З боку нервової системи

Дуже часто сонливість та седативний ефект, запаморочення.

Часто нечіткість зору, головний біль, тремор, ригідність м'язів, акатизія, екстрапірамідальні симптоми, епілептичні напади, судоми, міоклонічні посмикування.

Рідко сплутаність свідомості, делірій.

Дуже рідко: пізня дискінезія, обсесивно-компульсивні симптоми.

Лепонекс може викликати зміни показників ЕЕГ, включаючи комплекси спайків та хвиль. Препарат знижує судомний поріг залежно від дози та може спричинити міоклонічні судоми або генералізовані напади. З більшою ймовірністю ці симптоми розвиваються при швидкому збільшенні дози та у пацієнтів з епілепсією, яка була раніше. У таких випадках необхідно зменшити дозу та при необхідності призначити протисудомну терапію. Слід уникати призначення карбамазепіну через його потенціал пригнічувати функцію кісткового мозку. Були повідомлення про виникнення судом із летальним кінцем. При призначенні інших протисудомних препаратів слід розглянути можливість фармакокінетичної взаємодії. Рідко у пацієнтів, які отримують лікування Лепонексом, можливий делірій.

Дуже рідко повідомлялося про появу пізньої дискінезії у пацієнтів, які отримували лікування Лепонекс разом з іншими нейролептиками. При прийомі Лепонекс поліпшувалися симптоми пізньої дискінезії, розвивалися і натомість прийому інших нейролептиків.

З боку органів зору

Часто помутніння зору.

З боку серця

Дуже часто тахікардія.

Часто зміни на ЕКГ.

Дуже рідко – кардіоміопатія, зупинка серця.

Можливі тахікардія та ортостатична гіпотензія з/без синкопе, особливо у перші тижні лікування. Поширеність та тяжкість артеріальної гіпотензії залежать від швидкості та величини титрування дози препарату. При застосуванні Лепонексу повідомлялося про випадки циркуляторного колапсу як результат тяжкої гіпотензії, яка була пов'язана, зокрема, зі стрімким титруванням дози, з можливими серйозними наслідками зупинки серця або дихання.

У незначної кількості пацієнтів, які отримували лікування препаратом Лепонекс, спостерігалися зміни показників ЕКГ, схожі на зміни, що спостерігалися при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, у тому числі пригнічення сегмента ST та згладжування або інверсія T-хвилі, які поверталися до норми після відміни препарату Лепонекс. Клінічне значення цих змін залишається незрозумілим. Однак, такі порушення були виявлені у пацієнтів з міокардитом, що слід брати до уваги.

Були отримані окремі повідомлення про аритмію, перикардит/перикардіальний випіт та міокардит, іноді були летальними.

У більшості випадків міокардит спостерігався протягом перших 2-х місяців від початку лікування Лепонексом. Кардіоміопатія, в цілому, розвивалася в ході лікування пізніше.

Одночасно з деякими випадками міокардиту (близько 14%) та перикардиту/перикардіального випоту були зареєстровані еозинофілія; проте в даний час залишається невідомим, чи є еозинофілія надійним провісником розвитку кардиту.

Ознаки та симптоми міокардиту або кардіоміопатії включають стійку тахікардію у стані спокою, серцебиття, аритмію, біль у грудній клітці та інші ознаки та симптоми серцевої недостатності (наприклад, незрозуміла стомлюваність, задишка, тахіпное) або симптоми, що імітують інфаркт міокардиту. Інші симптоми, які можуть бути на додаток до вищезгаданих симптомів, включають грипоподібні симптоми.

Випадки раптової, неясної смерті, як відомо, трапляються серед психічно хворих пацієнтів, які отримують звичайні антипсихотичні препарати, а також серед психіатричних пацієнтів, які не отримують лікування. Такі випадки смерті траплялися у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Лепонекс, дуже рідко.

У дуже рідкісних випадках були зареєстровані явища шлуночкової тахікардії та подовження інтервалу QT, які можуть бути пов'язані із шлуночковою тахікардією типу «пірует», хоча переконливий причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням цього лікарського засобу не виявлено.

З боку судинної системи

Часто: артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія, синкопе.

Рідко тромбоемболія.

Частота невідома: венозна тромбоемболія.

З боку дихальної системи

Рідко аспірація їжі (попадання у дихальні шляхи), пневмонія та інфекції нижнього відділу дихальних шляхів, які можуть бути летальними.

Дуже рідко: пригнічення або припинення дихання з або без циркуляторного колапсу.

З боку травної системи

Дуже часто запор, гіперсалівація.

Часто: нудота, блювання, анорексія, сухість у роті.

Рідко дисфагія.

Дуже рідко: збільшення слинної залози, непрохідність кишечника, паралітична кишкова непрохідність, затримка випорожнень.

Аспірація їжі може виникнути у пацієнтів із дисфагією або внаслідок гострого передозування препарату.

З боку печінки, жовчовивідних шляхів та підшлункової залози.

Найчастіше: підвищення печінкових ферментів.

Рідко: гепатит, холестатична жовтяниця, панкреатит.

Дуже рідко фульмінантний некроз печінки.