Ко-диован 160/12.5мг №28

• Код товара: 263432
• Производитель: Новартис Фарма АГ, Швейцария
• Наличие: есть в наличии
• Уточнить наличие по тел: +38 (063) 595 80 08
• 
  
  2200,00 грн. Забронировать Быстрое бронирование

Аналоги в наличии:

• Ко-диован 160мг/12,5мг №14 таб.

КО-ДІОВАН® (CO-DIOVAN)

     C09D A03

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ:

табл. п/о 80 мг + 12,5 мг № 14 № 28

 Валсартан 80 мг Гідрохлортіазид 12,5 мг

Інші інгредієнти: кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, гідроксипропілметилцелюлоза, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, поліетиленгліколь, тальк, титану діоксид (Е171), заліза оксид червоний (Е172), заліза оксид жел.

№ UA/8688/01/01 від 31.07.2008 до 31.07.2013

табл. п/о 160 мг + 12,5 мг № 14 № 28

 Валсартан 160 мг Гідрохлортіазид 12,5 мг

Інші інгредієнти: кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, гідроксипропілметилцелюлоза, магнію стеарат, мікрокристалічна целюлоза, поліетиленгліколь, тальк, титану діоксид (Е171), заліза оксид червоний (Е172).

№ UA/8688/01/02 від 31.07.2008 до 31.07.2013

табл. п/о 160 мг + 25 мг № 14 № 28

 Валсартан 160 мг Гідрохлортіазид 25 мг

Інші інгредієнти: кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, гідроксипропілметилцелюлоза, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, поліетиленгліколь, тальк, титану діоксид (Е171), заліза оксид червоний (Е172), заліза оксид жел (Е172).

№ UA/8688/01/03 від 31.07.2008 до 31.07.2013

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи є ангіотензин II, що утворюється з ангіотензину I за участю АПФ. Ангіотензин II зв'язується зі специфічними рецепторами, які розташовані на клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічних ефектів, що включають насамперед як безпосередню, так і опосередковану участь у регуляції артеріального тиску. Будучи потужною судинозвужувальною речовиною, ангіотензин II викликає пряму вазопресорну відповідь. Крім того, він стимулює секрецію альдостерону та сприяє затримці натрію.
Валсартан – активний та специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II, призначений для перорального прийому. Він вибірково діє на рецептори підтипу AT1, які відповідальні за відомі ефекти ангіотензину II. Підвищені рівні сироватки ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не виявляє вираженої агоністичної активності щодо рецепторів підтипу AT1. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу AT2.
Валсартан не інгібує АПФ, відомий також під назвою кінінази II, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. Не відзначається побічних ефектів, зумовлених брадикініном. У клінічних дослідженнях, в яких проводилося порівняння валсартану з інгібітором АПФ, частота розвитку сухого кашлю була достовірною (при лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, що не супроводжується зміною частоти пульсу.
Після перорального застосування одноразової дози препарату у більшості пацієнтів початок антигіпертензії протягом 2 год, а максимальне зниження артеріального тиску досягається через 4-6 годин. Після прийому препарату антигіпертензивна дія зберігається >24 год. застосування з гідрохлортіазидом досягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску.
Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є кірковий відділ дистальних звивистих ниркових канальців, де розташовані високочутливі до дії діуретиків рецептори і де відбувається придушення транспорту іонів Na і Cl. рахунок конкуренції за місця транспорту Cl-. іонів натрію і хлору збільшується приблизно однаковою мірою. ангіотензином II, тому призначення антагоніста рецепторів ангіотензину II зменшить втрати калію, пов'язані з застосуванням тіазидного діуретика
. (t1/2α1/2β близько 9 годин)
У діапазоні вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні препарату змін кінетичних показників не відзначалося. були однакові
. білками сироватки крові, переважно з альбумінами. Рівноважний об'єм розподілу низький (близько 17 л). % прийнятої дози. 30%, переважно в незміненому вигляді.
При призначенні валсартану з їжею AUC зменшується на 48%, починаючи приблизно з 8 годин після прийому препарату, концентрації валсартану в плазмі крові як у разі прийому його натщесерце, так і з їжею, однакові. не
менш не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Фармакокінетика препарату у фазах розподілу та виведення описується в цілому біекспоненціальною низхідною кривою; ½–15 год
. При повторних застосуваннях фармакокінетика гідрохлоротіазиду не змінюється; при призначенні 1 раз на добу кумуляція незначна
. -m-бензенедісульфонаміду.
При одночасному призначенні гідрохлортіазиду з їжею відзначалося як підвищення, так і зниження його системної біодоступності (порівняно з відповідним показником прийому натще). Діапазон цих змін невеликий і клінічно незначний.
Валсартан/гідрохлортіазид. При сумісному застосуванні з валсартаном системна біодоступність гідрохлортіазиду зменшується приблизно на 30%. Одночасне призначення гідрохлортіазиду, зі свого боку, не суттєво впливає на кінетику валсартану. Зазначена взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування валсартану та гідрохлортіазиду. У контрольованих клінічних дослідженнях виявлено виразний антигіпертензивний ефект цієї комбінації, що перевищує ефект кожного компонента окремо та ефект плацебо.
Пацієнти похилого віку. Дія валсартану більш виражена, ніж у хворих молодого віку, однак вона не була клінічно значущою. Нечисленні дані дозволяють припустити, що у пацієнтів похилого віку (як здорових, так і з артеріальною гіпертензією) системний кліренс гідрохлортіазиду нижчий, ніж у здорових молодих добровольців.
Пацієнти із порушенням функції нирок. Пацієнтам з кліренсом креатиніну 30-70 мл/хв корекції дози не потрібно. В даний час немає даних про застосування Ко-Діована у хворих з вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну >30 мл/хв) та у хворих, які перебувають на гемодіалізі. Валсартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми і не виводиться при гемодіалізі. Гідрохлортіазид, навпаки, виводиться з організму при гемодіалізі.
Виділення гідрохлортіазиду нирками відбувається шляхом пасивної фільтрації та активної секреції у просвіт ниркових канальців. Стан функції нирок відіграє велику роль у фармакокінетиці гідрохлортіазиду.
Пацієнти із порушенням функції печінки. Системна дія валсартану у хворих із слабовираженими (n=6) та помірно вираженими (n=5) порушеннями функції печінки була в 2 рази більша, ніж у здорових добровольців (за результатами фармакокінетичних досліджень). На даний час немає даних щодо застосування валсартану у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.
Захворювання печінки не суттєво впливають на фармакокінетику гідрохлортіазиду, тому зниження його дози не потрібно.

Свідчення:

лікування АГ. Ко-Діован показаний для терапії тим хворим з артеріальною гіпертензією, у яких не вдається досягти адекватного контролю АТ при монотерапії.

ЗАСТОСУВАННЯ:

рекомендована доза Ко-Діована - по 1 таблетці 1 раз на добу щодня. При клінічній необхідності можуть застосовуватися таблетки, що містять 80 мг валсартану та 12,5 мг гідрохлортіазиду, або таблетки, що містять 160 мг валсартану та 12,5 мг гідрохлортіазиду. При необхідності можуть бути застосовані таблетки, що містять 160 мг валсартану та 25 мг гідрохлортіазиду. Максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається у перші 2-4 тижні лікування.
Хворим із слабко вираженими або помірно вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну >30 мл/хв) змін дози препарату не потрібно. Також не потрібно змінювати дозу препарату у хворих із слабовираженою або помірно вираженою печінковою недостатністю небіліарного генезу без супутніх явищ холестазу.
Безпека та ефективність застосування Ко-Діовану у дітей поки не встановлені.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

підвищена чутливість до будь-якого з компонентів Ко-Діована. Період вагітності та годування груддю. Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз та холестаз. Анурія, тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну

Побічні ефекти:

небажані явища мали загалом слабовиражений і минущий характер.
З частотою ≥1% спостерігалися такі небажані явища, як головний біль, запаморочення, назофарингіт (включаючи фарингіт та риніт), відчуття втоми, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, кашель, діарея, артралгія, біль у спині.
Лабораторні показники. У 3,7% хворих, які приймали Ко-Діован, концентрація калію в сироватці крові знизилася більш ніж на 20% (зниження цього показника у групі пацієнтів, які приймали плацебо, становило 3,1%).
У контрольованих клінічних дослідженнях підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини крові (BUN) спостерігалося у 1,9 та 14,7% випадків відповідно у пацієнтів, які приймали Ко-Діован, та у 0,4 та 6,3% випадків відповідно у пацієнтів, які приймали плацебо.
Нейтропенія спостерігалася у 0,1% пацієнтів, які приймали Ко-Діован, порівняно з 0,4% пацієнтів, які приймали плацебо.
Валсартан. Інші побічні ефекти, що спостерігалися у клінічних дослідженнях монотерапії валсартаном, незалежно від їх причинного зв'язку з досліджуваним препаратом, відзначали з частотою >1% – артралгія; із частотою Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид широко застосовується протягом багатьох років, причому частіше в дозах, що перевищують до Ко-Діована. При монотерапії тіазидними діуретиками, у тому числі гідрохлортіазидом, можливі такі побічні ефекти: розлади водно-електролітного балансу та порушення метаболічних процесів (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).
Інші: часто – кропив'янка та інші види висипу, втрата апетиту, помірно виражена нудота та блювання, постуральна гіпотензія, вираженість якої зростає при прийомі алкоголю, застосуванні засобів для наркозу чи седативних засобів, імпотенція; рідко – фотосенсибілізація, порушення функції шлунково-кишкового тракту, запор, діарея, холестаз або жовтяниця, аритмії, головний біль, запаморочення, розлади сну, депресія, парестезії, порушення зору; тромбоцитопенія, іноді з пурпурою; дуже рідко - некротизуючий васкуліт і токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, що нагадують системний червоний вовчак, загострення шкірних проявів системного червоного вовчаку, панкреатит, лейкопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, гемолітична анемія, реакції підвищеної в тому числі пневмонія та набряк легень.

Особливості вказівки:

Зміни балансу електролітів сироватки. Слід бути обережними при одночасному застосуванні Ко-Діована з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калійвмісними замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення концентрації калію в крові (наприклад гепарином). Є повідомлення про розвиток гіпокаліємії під час лікування тіазидними діуретиками. Рекомендується частіший контроль концентрації калію в крові.
При застосуванні тіазидних діуретиків може розвинутись гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз. Тіазиди викликають підвищення екскреції із сечею магнію, що може призвести до гіпомагніємії.
Дефіцит в організмі натрію та/або ОЦК. У хворих з вираженим дефіцитом в організмі натрію та/або ОЦК, наприклад, які отримують високі дози діуретиків, у поодиноких випадках на початку лікування Ко-Діованом може виникати симптоматична гіпотензія. Тому до початку лікування Ко-Діован слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або ОЦК. У разі розвитку гіпотензії пацієнта слід укласти і за необхідності провести внутрішньовенну інфузію ізотонічного розчину натрію хлориду. Після стабілізації АТ лікування Ко-Діован може бути продовжене.
Стеноз ниркової артерії. Безпека застосування Ко-Діована у хворих з одно- або двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки не встановлена.
Порушення функції нирок. Хворим із порушенням функції нирок, коли кліренс креатиніну становить >30 мл/хв, не потрібна корекція дози препарату.
Порушення функції печінки. Не потрібно зміни дози Ко-Діована у хворих зі слабко або помірно вираженими порушеннями функції печінки за відсутності явищ холестазу, хоча рекомендується бути обережним. Захворювання печінки суттєво не змінюють фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду.
Системний червоний вовчак. Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики можуть викликати загострення системного червоного вовчака.
Інші метаболічні розлади. Тіазидні діуретики можуть викликати зміну толерантності до глюкози, а також підвищення концентрації ХС, ТГ та сечової кислоти у сироватці крові.
Період вагітності та годування груддю. З огляду на механізм дії антагоністів ангіотензину II не можна виключити ризик для плода. Відомо, що дія інгібіторів АПФ на матку у разі їх призначення в період вагітності у II та III триместр призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. Введення тіазидного діуретика в порожнину матки призводило до розвитку тромбоцитопенії у плода або неонатального періоду, а також до розвитку інших небажаних явищ, які відзначаються в подальшому у дорослих. Були повідомлення про мимовільний аборт, маловоддя та ниркову дисфункцію у новонароджених, коли вагітні випадково прийняли валсартан. Тому Ко-Діован, як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, не слід застосовувати в період вагітності та годування груддю. Якщо вагітність виявлена ??в період лікування Ко-Діованом, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи проникає валсартан у грудне молоко. Гідрохлортіазид проникає через плаценту, а також виділяється із грудним молоком. Тому не рекомендується застосовувати Ко-Діован у період годування груддю.
Діти. Безпека та ефективність застосування Ко-Діована у дітей не встановлені.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Як і при призначенні інших антигіпертензивних засобів, рекомендується бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами.

Взаємодія:

можливе посилення антигіпертензивного ефекту при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами.
Одночасне застосування солей калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі або будь-яких інших лікарських препаратів, які можуть спричинити підвищення концентрації калію в крові (наприклад гепарину), вимагає дотримання запобіжних заходів і, зокрема, частого визначення концентрації калію в крові.
При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. Досвід поєднаного застосування валсартану та препаратів літію поки що відсутній, тому в цьому випадку рекомендується контроль концентрації літію у сироватці крові.
Не відмічено клінічно значущих взаємодій при проведенні монотерапії валсартаном на фоні застосування наступних лікарських засобів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.
Оскільки до складу Ко-Діована входить тіазидний діуретик, потенційно можливі такі лікарські взаємодії.
Тіазиди потенціюють дію курареподібних міорелаксантів.
Можливе зниження діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента Ко-Діована при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами (наприклад з похідними саліцилової кислоти, індометацином). Супутня гіповолемія може призвести до розвитку ГНН.
Ризик розвитку гіпокаліємії підвищується при одночасному застосуванні салуретиків, кортикостероїдів, АКТГ, амфотерицину В, карбеноксолону, бензилпеніциліну та похідних саліцилової кислоти. Тіазидні діуретики можуть спричинити такі побічні ефекти, як гіпокаліємія або гіпомагніємія, які, у свою чергу, підвищують ризик розвитку аритмії при глікозидній інтоксикації.
Може знадобитися корекція дози інсуліну або перорального гіпоглікемічного препарату.
Одночасне застосування тіазидних діуретиків може призвести до таких явищ: підвищити частоту реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу; підвищити ризик розвитку побічних ефектів амантадину; підвищити гіперглікемічну дію діазоксиду; зменшити виділення нирками цитотоксичних препаратів (наприклад циклофосфаміду, метотрексату) та призвести до потенціювання їх мієлосупресивної дії.
Підвищення біодоступності тіазидного діуретика відзначається при одночасному призначенні холіноблокаторів (наприклад атропіну, біперидену), що, мабуть, пов'язане зі зниженням моторики ШКТ та уповільненням спорожнення шлунка.
Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні тіазидного діуретика та метилдопи.
Колестирамін знижує всмоктування тіазидних діуретиків.
При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків з вітаміном D або солями кальцію можливе потенціювання підвищення концентрації кальцію в сироватці крові.
Одночасне призначення циклоспорину може підвищувати ризик розвитку гіперурикемії та появи симптомів, що нагадують загострення подагри.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

може зумовити виражену гіпотензію, що може стати причиною втрати свідомості, серцевої недостатності та/або шоку. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. При гіпотензії звичайним методом терапії є внутрішньовенне введення ізотонічного розчину натрію хлориду. Валсартан неможливо вивести з організму за допомогою гемодіалізу через його значне зв'язування з білками плазми. У той же час для виведення з організму гідрохлортіазиду гемодіаліз є ефективним.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

у сухому місці при температурі до 30 °С.

*Все результаты индивидуальны и зависят от Вашего состояния здоровья