Гепарин-Индар р-р д/ин. 5000МО/мл 5мл (25000МО) фл. №5

• Код товара: 97960
• Производитель: ПрАТПо виробництву інсулінівІндар,м. Київ, Україна
• Срок годности: до 01.11.20
• Наличие: нет в наличии
• Уточнить наличие по тел: +38 (063) 595 80 08
• 
  

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЕПАРИН-ІНДАР

(HEPARIN SODIUM)



Склад:

діюча речовина: 1 мл ін’єкційного розчину містить 5000 МО гепарину натрію;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.


Лікарська форма.

Розчин для ін’єкцій.


Фармакотерапевтична група.

Антитромботичні засоби. Група гепарину. Код АТС В 01А В 01.


Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика і лікування тромбозу глибоких вен, профілактика після операційного тромбозу глибоких вен та емболії легеневої артерії, рання терапія інфаркту міокарда.

Синдром дисимінованого внутрішньо судинного згортання крові – стадія гіперкоагуляції.

Гепаринізація крові під час екстракорпорального кровообігу та гемодіалізу.


Протипоказання.

Підвищена чутливість до гепарину; гемофілія, геморагічні діатези, тромбоцит опенія, пептична виразка шлунка та дванадцяти палої кишки, тяжка артеріальна гіпертензія, цироз печінки, що супроводжується варикозним розширенням вен стравоходу, тяжка ниркова та печінкова недостатність, бактеріальний ендокардит, менструація, недавно проведені хірургічні втручання, особливо нейрохірургічні та офтальмологічні, виразковий коліт, злоякісні новоутворення, геморагічний інсульт, черепно – мозкові травми, ретинопатія, крововилив у тканини ока, деструктивний туберкульоз легень.


Спосіб застосування та дози.

Гепарин вводять внутрішньо венно та підшкірно. Внутрішньом’язове введення не рекомендоване через можливість виникнення гематом.




Дозу препарату встановлюють індивідуально, з урахуванням часу згортання крові, залежно від патологічного процесу, клінічних та лабораторних показників. Перед призначенням кожної дози слід проводити коагуляцій ні тести. Підшкірні ін’єкції краще робити у складки шкіри на передній черевній стінці. У виняткових випадках розчин можна вводити в інші місця (плече, стегно). При венозних та артеріальних тромбозах дорослим спочатку призначають внутрішньо венно струминно 5000 – 10 000 МО, потім через перфузор 25 000 – 40 000 МО на добу. При синдромі дисимінованого внутрішньо судинного згортання препарат вводять у добовій дозі 2500 – 4000 залежно від показників лабораторних досліджень.

Дози коригуються індивідуально, залежно від результатів коагуляцій них тестів (тромбі новий час, активований частковий тромбопластичний час). Пацієнтам, які знаходяться на екстракорпоральному кровообігу, препарат призначають у дозі 150 - 400 МО на 1 кг маси тіла та 1500 - 2000 МО/500 мл консервованої крові (цільна кров, еритроцитарна маса). Для пацієнтів, яким проводиться короткочасний лізис або пролонгована фібринолітична терапія, може знадобитись додаткове призначення гепарину. В такому випадку доза гепарину повинна підбиратися таким чином, щоб подовжити тромбі новий час у 2 - 4 рази порівняно з нормою. При урокіназному чи стрептокіназному лізисі, особливо при проведенні малими дозами, необхідне одночасне призначення гепарину. Дозу підбирають таким чином, щоб подовжити тромбі новий час у 2 - 4 рази. Для пацієнтів, які знаходяться на діалізі, дозу потрібно коригувати залежно від результатів коагуляцій них тестів. Пацієнтам, яких переводять на пероральну антикоагулянт ну терапію, застосування гепарину слід продовжувати доти, поки результати тромботесту або експрес-тесту не будуть знаходитися в терапевтичному діапазоні.

Для профілактики тромбоемболій гепарин вводять підшкірно в дозі 5000 МО за 2 години до операції, потім по 5000 МО кожні 8 годин протягом 7 днів.

Дітям віком 1 - 3 місяці гепарин вводять внутрішньо венно, в дозі 800 МО на 1 кг маси тіла на добу; 4 - 12 місяців - 700 МО на 1 кг маси тіла на добу; від 1 до 6 років - 600 МО на 1 кг маси тіла на добу; від 6 років - 500 МО на 1 кг маси тіла на добу.

Для пацієнтів з ослабленою функцією нирок не потрібно змінювати дози.

Апарат штучного кровообігу: 150 - 400 МО гепарину на 1 кг маси тіла,

1500 - 2000 МО/500 мл консервованої крові (цільна кров, еритроцитарна маса). У всіх випадках застосування гепарину за 1 - 3 дні до його відміни призначають непрямі антикоагулянти.


Побічні реакції.

Алергічні реакції: найчастіше відмічаються пропасниця, кропив’янка. Можуть спостерігатися також риніт, бронхіальна астма, посилене сльозовиділення, анафілактоїдні реакції і шок, колапс, свербіж і печіння стоп. Ці симптоми звичайно проявляються через 1 - 3 години з моменту введення гепарину. У поодиноких випадках може розвинутись ангіоспазм у кінцівках. Звичайно реакція проявляється з затримкою, через 6 - 10 днів після застосування гепарину. Спостерігається болючість і посиніння, внаслідок порушення кровопостачання ураженої кінцівки . У разі розвитку вищезазначених реакцій слід припинити застосування препарату.

З боку системи крові може спостерігатися підвищена схильність до крововиливів (ниркові крововиливи, а в поодиноких випадках крововиливи в надниркові залози), кровотечі, гематоми в місці ін’єкції.

Тромбоцит опенія як ускладнення терапії гепарином зустрічається у 6 % хворих. Вона може виникнути як прямий наслідок агрегації тромбоцитів під дією гепарину або внаслідок імунної реакції, коли антитіло вражає тромбоцити та ендотелій. Реакції першого типу, як правило, проявляються у легкій формі і зникають після припинення терапії, а реакції другого типу мають тяжкий характер. Внаслідок тромбоцит опенії можуть з’являтися некрози шкіри і тромбози в артеріях („білий тромб”), які супроводжуються рецидивом венозних тромбоемболій, розвитком гангрени, інфаркту міокарда, інсульту. При появі тяжкої тромбоцит опенії (зниження кількості тромбоцитів у 2 рази від початкового числа) необхідно припинити застосування гепарину.

Може спостерігатися підвищення активності трансміназ (АЛТ і АСТ), рівнів вільних жирних кислот і тироксину; оборотна затримка калію.


Передозування.

При передозуванні можливе виникнення кровотеч. При незначних кровотечах буває достатнім зменшити дозу препарату або тимчасово припинити його введення. При значних кровотечах терміново відміняють введення гепарину та призначають антидот –

1 % розчин протаміну сульфату (вводять повільно внутрішньо венно) із розрахунку, що

1 мг протаміну сульфату нейтралізує 100 МО гепарину.


Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування гепарину під час вагітності та в період годування груддю можливе за життєвими показаннями. Вагітним, яким проводиться гепаринотерапія, протипоказана епідуральна анестезія.


Діти.

Застосування дітям можливе за прямими показаннями.


Особливості застосування.

При переході з терапії гепарином на прийом непрямих антикоагулянтів гепарин відміняють лише тоді, коли непрямі антикоагулянти забезпечують збільшення протромбі нового часу до терапевтичних меж не менше 2 днів поспіль.

Під час застосування гепарину рекомендується контролю вати гематологічні показники, а також спостерігати за клінічним станом пацієнта, особливостями розвитку геморагічних ускладнень.

Кількість тромбоцитів слід визначити перед початком лікування, в перший день лікування і через 3 - 4 дні протягом всього періоду призначення гепарину. При зниженні рівня тромбоцитів на 50 % - гепарин відміняють.

У пацієнтів старше 60 років гепарин може спричиняти геморагії (особливо у жінок).

При призначенні гепарину з лікувальною метою забороняється вводити препарат внутрішньом’язово.

У пацієнтів з цукровим діабетом або з нирковою недостатністю під час застосування гепарину рекомендується контролю вати рівень калію в крові, зважаючи на збільшену небезпеку появи гіперкаліємії. З великою обережністю гепарин призначають пацієнтам із захворюваннями, при яких існує підвищений ризик виникнення кровотеч (при артеріальній гіпертензії).


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Немає даних щодо впливу гепарину на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антикоагулянти прямої та непрямої дії посилюють дію гепарину. Антигістамінні препарати та препарати дигіталісу, тетрацикліни, нікотин, нітрогліцерин, кортикотропін, тироксин послаблюють антикоагулянт ну дію препарату. Засоби, що зменшують агрегацію тромбоцитів (ацетил саліцилова кислота, декстрин, фенілбутазон, ібупрофен, метиндол, дипіридамол, гідроксихлорохін, пеніциліни у високій дозі, фібринолітики), при одночасній терапії з гепарином можуть спричинювати крововиливи, тому їх необхідно застосовувати дуже обережно. Ризик крововиливів також підвищується при комбінованій терапії гепарину з ульцерогенними, імунодепресивними та тромболітичними препаратами.

Гепарин може витісняти фенітоїн, хінідин, пропранолол, бензодіазепіни та білірубін з місць зв’язування з білками плазми. При одночасному застосуванні лужні лікарські засоби, енаприлат, трициклічні антидепресанти можуть зв’язуватися з гепарином, що призводить до взаємного зниження ефективності.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Гепарин є глікозамінгліканом (мукополісахаридом), який складається із сульфатованих залишків Д-глюкоза міну та Д-глюкуронової кислоти.

Гепарин - антикоагулянт прямої дії. У розчині гепарин має негативний заряд, що сприяє його взаємодії з білками, які беруть участь у процесі згортання крові. Гепарин зв’язується з анти тромбіном III (кофактор гепарину) і інгібує процес згортання крові шляхом інактивації факторів V, VII, IX, X. При цьому нейтралізується низка факторів, які активують згортання крові (калікреїн, IXa, Xa, XIa, XIIa), порушується перехід протромбіну в тромбін. Коли процес тромбоутворення вже почався, великі кількості гепарину можуть гальмувати подальшу коагуляцію шляхом інактивації тромбіну і гальмування перетворення фібриногену у фібрин. Гепарин також попереджає утворення стабільних фібринових згустків шляхом гальмування активації фібринстабілізувального фактора. При парентеральному введенні гепарин уповільнює згортання крові, активує процес фібринолізу, пригнічує активність деяких ензимів (гіалуронідази, фосфатази, трипсину), уповільнюючи дію проста цикліну на агрегацію тромбоцитів, спричинену дією аденозиндифосфату.

Фармакокінетика.

Після внутрішньо венного вливання максимальний рівень в плазмі крові досягається через декілька хвилин, після повільної внутрішньо венної інфузії – не пізніше ніж через 2 - 3 хв, після підшкірної – через 40 - 60 хв. Об’єм розподілу гепарину відповідає об’єму плазми крові і значною мірою підвищується при збільшенні дози препарату. Білки плазми крові при концентрації гепарину 2 МО/мл крові зв’язують до 95 % препарату, при більш високих концентраціях – менше. Гепарин частково метаболізується в печінці. Близько

20 % виявляється в сечі у формі незміненого гепарину і урогепарину (має активність 50 % активної речовини). Період біологічного напіврозпаду становить 1,32 – 1,72 години. Період напів виведення з плазми крові становить 30 - 60 хв. При печінковій недостатності гепарин кумулюється. Гепарин не виділяється у грудне молоко, погано проникає крізь плаценту.


Фармацевтичні характеристики:

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або світло-жовтого кольору рідина.


Несумісність. Добута міну гідро хлорид і гепарин не дозволяється змішувати та вводити внутрішньо венно разом, оскільки утворюються хелатні комплекси.


Термін придатності.

3 роки.


Умови зберігання.

У прохолодному та захищеному від світла місці при температурі від 8 °С до 15 °С.

Зберігати в недоступному від дітей місцях!


Упаковка.

Розчин для ін’єкцій у флаконах по 5 мл (25 000 МО), 10 мл (50 000 МО) № 1.


Категорія відпуску.

За рецептом.

*Все результаты индивидуальны и зависят от Вашего состояния здоровья