Главная » Каталог лекарств

Еспа-празол табл.гастрорезист.40мг №28

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Пантопразол — заміщений бензимідазол, який інгібує секрецію соляної кислоти у шлунку шляхом специфічної блокади протонних помп парієтальних клітин. Пантопразол трансформується в активну форму у кислотному середовищі в парієтальних клітинах, де інгібує фермент H+-K+-АТФазу, тобто блокує кінцевий етап вироблення соляної кислоти у шлунку. Інгібування залежить від дози та пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію кислоти. Більшість пацієнтів звільняються від симптомів протягом 2 тижнів. Застосування пантопразолу, як і інших інгібіторів протонної помпи (ІПП) та інгібіторів H2-рецепторів, знижує кислотність у шлунку і таким чином збільшує секрецію гастрину пропорційно до зменшення кислотності. Збільшення секреції гастрину є оборотним. Оскільки пантопразол зв’язує фермент дистально відносно до клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхолін, гістамін, гастрин). Ефект при пероральному та внутрішньовенному застосуванні препарату однаковий.

При застосуванні пантопразолу збільшується рівень гастрину натще. При короткотерміновому застосуванні препарату рівень гастрину у більшості випадків не перевищує верхньої межі норми. При довготривалому лікуванні рівні гастрину у більшості випадків зростають вдвічі. Надмірне їх збільшення, однак, виникає лише у поодиноких випадках. Як наслідок, іноді при довготривалому лікуванні спостерігається слабке або помірне збільшення специфічних ендокринних (ECL) клітин у шлунку (подібно до аденоматоїдної гіперплазії). Однак, згідно з проведеними на даний момент дослідженнями, утворення клітин-попередників нейроендокринних пухлин (атипова гіперплазія) або нейроендокринних пухлин шлунка, які було виявлено в дослідженнях на тваринах, у людей не спостерігалося.

Виходячи з результатів досліджень на тваринах, не можна повністю виключити вплив довготривалого (більше одного року) лікування пантопразолом на ендокринні параметри щитовидної залози.

На фоні лікування антисекреторними лікарськими засобами рівень гастрину в сироватці крові зростає у відповідь на зниження секреції кислоти. Крім того, через зниження кислотності шлунка підвищується рівень хромограніну А (CgA). Підвищений рівень CgA може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Наявні опубліковані дані свідчать про те, що лікування інгібіторами протонної помпи слід припинити за 5–14 днів до вимірювань рівня CgA. Це дозволяє рівню CgA повернутися в діапазон нормальних значень, які можуть бути помилково підвищеними після лікування ІПП.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Пантопразол всмоктується швидко, а максимальна концентрація в плазмі досягається вже після одноразового перорального прийому дози 20 мг. В середньому через 2–2,5 години після прийому досягається максимальна концентрація в сироватці на рівні близько 1–1,5 мкг/мл; концентрація залишається постійною після багаторазового прийому. Фармакокінетичні властивості не змінюються після одноразового чи повторного прийому. В діапазоні доз від 10 до 80 мг фармакокінетика пантопразолу в плазмі залишається лінійною як при пероральному прийомі, так і при внутрішньовенному введенні. Встановлено, що абсолютна біодоступність таблеток становить близько 77 %. Одночасний прийом їжі не впливає на AUC (площа під кривою «концентрація — час») чи максимальну концентрацію в сироватці, а отже, і на біодоступність. При одночасному прийомі їжі збільшується лише варіативність латентного періоду.

Розподіл. Зв’язування пантопразолу з білками сироватки становить близько 98 %. Об’єм розподілу становить близько 0,15 л/кг.

Біотрансформація. Речовина метаболізується майже виключно у печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилування за допомогою CYP2C19 з подальшою сульфатною кон’югацією; до інших метаболічних шляхів належить окислення за допомогою CYP3A4.

Виведення. Кінцевий період напіввиведення становить близько 1 години, а кліренс — 0,1 л/год/кг. Було відмічено декілька випадків затримки виведення. Завдяки специфічному зв’язуванню пантопразолу з протонними помпами парієтальних клітин період напіввиведення не відповідає набагато більшій тривалості дії (пригніченню секреції кислоти).

Основна частина метаболітів пантопразолу виводиться із сечею (близько 80 %), решта виводиться з калом. Основним метаболітом як в сироватці, так і в сечі є десметилпантопразол, кон’югований з сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту (близько 1,5 години) ненабагато перевищує період напіввиведення пантопразолу.

Особливі групи пацієнтів.

Повільні метаболізатори. Близько 3 % європейців мають низьку функціональну активність ферменту CYP2C19; їх називають повільними метаболізаторами. В організмах таких осіб метаболізм пантопразолу, ймовірно, головним чином каталізується ферментом CYP3A4. Після прийому однієї дози 40 мг пантопразолу середня площа, обмежена фармакокінетичною кривою «концентрація в плазмі — час», була приблизно в 6 разів більшою у повільних метаболізаторів, ніж у осіб, які мають функціонально активний фермент CYP2C19 (швидкі метаболізатори). Середня пікова концентрація в плазмі зросла приблизно на 60 %. Ці результати не впливають на дозування пантопразолу.

Порушення функції нирок. Рекомендацій щодо зниження дози при призначенні пантопразолу пацієнтам з погіршеною функцією нирок (у тому числі пацієнтам на діалізі) немає. Як і в здорових людей, період напіввиведення пантопразолу в них є коротким. Діалізуються лише дуже невеликі кількості пантопразолу. Попри те, що в основного метаболіту помірно тривалий період напіввиведення (2–3 години), виведення все одно є швидким, тому кумуляції не відбувається.

Порушення функції печінки. Хоча у пацієнтів із цирозом печінки (класи А та B за шкалою Чайлда — П’ю) період напіввиведення зростає до 3–6 годин, а AUC збільшується в 3–5 разів, максимальна концентрація в сироватці збільшується лише незначним чином — у 1,3 раза порівняно з такою у здорових добровольців.

Пацієнти літнього віку. Незначне збільшення AUC та Cmax у добровольців літнього віку порівняно з відповідними показниками у більш молодих добровольців також не має клінічного значення.

Діти. Після одноразового прийому дози 20 або 40 мг пантопразолу перорально AUC та Cmax у дітей віком від 5 до 16 років знаходилися в межах відповідних значень у дорослих. Після одноразового внутрішньовенного введення пантопразолу в дозах 0,8 або 1,6 мг/кг дітям віком від 2 до 16 років не було відмічено значимого зв’язку між кліренсом пантопразолу й віком або масою тіла пацієнта. AUC та об’єм розподілу відповідали даним, одержаним під час досліджень за участю дорослих.

Показання

Дорослі та діти віком від 12 років.

• Рефлюкс-езофагіт.

Дорослі.

• Ерадикація Helicobacter pylori (H. руlori) у пацієнтів з H. руlori-асоційованими виразками шлунка та дванадцятипалої кишки у комбінації з відповідними антибіотиками.
• Виразка дванадцятипалої кишки.
• Виразка шлунка.
• Синдром Золлінгера — Еллісона та інші гіперсекреторні патологічні стани.

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної речовини, похідних бензимідазолу або будь-якого допоміжного компонента лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Лікарські засоби, абсорбція яких залежить від рН. Унаслідок повного та довготривалого інгібування секреції соляної кислоти пантопразол може впливати на абсорбцію препаратів, для яких значення рН шлункового соку є важливим фактором їх біодоступності (наприклад, деяких протигрибкових препаратів, таких як кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, або інших препаратів, таких як ерлотиніб).

Інгібітори протеази ВІЛ. Не рекомендується сумісне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як атазанавір), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, через суттєве зниження їх біодоступності (див. розділ «Особливості застосування»).

У випадку, коли сумісного застосування інгібіторів протеази ВІЛ з інгібіторами протонної помпи не можна уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вірусного навантаження). Не слід перевищувати добову дозу пантопразолу 20 мг. Може виникнути необхідність коригування дози інгібіторів протеази ВІЛ.

Кумаринові антикоагулянти (фенпрокумон і варфарин). Сумісне застосування пантопразолу з варфарином або фенпрокумоном не впливало на фармакокінетику варфарину, фенпрокумону або МНІ (міжнародний нормалізований індекс). Однак повідомлялось про підвищення МНІ та подовження протромбінового часу у пацієнтів, які сумісно застосовували ІПП та варфарин або фенпрокумон. Підвищення МНІ та подовження протромбінового часу можуть призвести до розвитку патологічної кровотечі і навіть смерті. У разі такого сумісного застосування необхідно проводити моніторинг МНІ та протромбінового часу.

Метотрексат. Повідомлялося, що одночасне застосування високих доз метотрексату (наприклад, 300 мг) та інгібіторів протонної помпи збільшує рівні метотрексату в крові у деяких пацієнтів. Пацієнтам, які застосовують високі дози метотрексату, наприклад хворим на рак або псоріаз, рекомендується тимчасово припинити лікування пантопразолом.

Інші взаємодії. Пантопразол значною мірою метаболізується в печінці через систему ферментів цитохрому Р450. Основний шлях метаболізму — деметилування за допомогою CYP2С19 та інших метаболічних шляхів, у тому числі окиснення ферментом CYРЗА4. Дослідження з лікарськими засобами, які також метаболізуються за допомогою цих шляхів, такими як карбамазепін, діазепам, глібенкламід, ніфедипін та пероральні контрацептиви, які містять левоноргестрел і етинілестрадіол, не виявили клінічно значущих взаємодій.

Не можна виключати взаємодію пантопразолу з іншими препаратами, які метаболізуються через цю ж ферментну систему.

Результати цілого ряду досліджень щодо можливих взаємодій вказують, що пантопразол не впливає на метаболізм активних речовин, що метаболізуються за допомогою CYP1A2 (наприклад, кофеїн, теофілін), CYP2С9 (наприклад, піроксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6 (наприклад, метопролол), CYP2Е1 (наприклад, етанол), не впливає на р-глікопротеїн, що асоціюється зі всмоктуванням дигоксину.

Не виявлено взаємодії з одночасно призначеними антацидами.

Були проведені дослідження взаємодії пантопразолу з одночасно призначеними певними антибіотиками (кларитроміцин, метронідазол, амоксицилін). Клінічно значущих взаємодій між цими препаратами не виявлено.

Лікарські засоби, що інгібують або індукують CYP2C19. Інгібітори CYP2C19, такі як флувоксамін, можуть збільшувати системний вплив пантопразолу. Слід розглянути необхідність зниження дози препарату для пацієнтів, які отримують довготривалу терапію пантопразолом у високих дозах, та для пацієнтів із порушеннями функції печінки. Індуктори ферментів, що впливають на CYP2C19 та CYP3A4, такі як рифампіцин і звіробій звичайний (Hypericum perforatum), можуть знижувати плазмові концентрації ІПП, які метаболізуються через ці ферментні системи.

Вплив лікарського засобу на результати лабораторних тестів. Повідомлялося про хибнопозитивні результати деяких скринінгових досліджень сечі на наявність тетрагідроканабіолу у пацієнтів, які застосовували пантопразол. Для підтвердження результатів потрібно розглянути можливість застосування альтернативних методів дослідження.

Особливості щодо застосування

Порушення функції печінки. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки необхідно регулярно контролювати рівень печінкових ферментів, особливо під час довготривалого лікування. У разі підвищення рівня печінкових ферментів лікування препаратом необхідно припинити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Сумісне застосування з НПЗЗ. Застосовувати лікарський засіб Еспа-празол®, таблетки по 40 мг, для профілактики виразки шлунка та дванадцятипалої кишки внаслідок тривалого прийому НПЗЗ слід тільки пацієнтам, які схильні до частих загострень виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

Оцінка рівня ризику проводиться з урахуванням індивідуальних факторів, включаючи вік (> 65 років), анамнез розвитку виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, а також шлунково-кишкових кровотеч.

Злоякісні новоутворення шлунка. Симптоматична відповідь на застосування пантопразолу може маскувати симптоми злоякісних новоутворень шлунка та відтерміновувати їх діагностику. У разі тривожних симптомів (наприклад: суттєва втрата маси тіла, періодичне блювання, дисфагія, блювання із кров’ю, анемія, мелена), а також при наявності виразки шлунка або при підозрі на неї потрібно виключити існування злоякісного процесу.

Якщо симптоми зберігаються при адекватному лікуванні, необхідно провести додаткове обстеження.

Інгібітори протеази ВІЛ. Не рекомендується сумісне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як атазанавір), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, через суттєве зниження їх біодоступності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Абсорбція вітаміну В12. Пантопразол може зменшувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну) у зв’язку з виникненням гіпо- і ахлоргідрії. Це слід враховувати у разі зниженої маси тіла у пацієнтів або наявності факторів, що знижують поглинання вітаміну В12 при довготривалому лікуванні, або наявності відповідних клінічних симптомів.

Довготривале лікування. При довготривалому лікуванні, особливо більше 1 року, пацієнти повинні знаходитись під регулярним наглядом лікаря.

Інфекції шлунково-кишкового тракту, спричинені бактеріями. Лікування препаратом Еспа-празол® дещо підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими бактеріями, як Salmonella і Campylobacter або C. Difficile.

Гіпомагніємія. Спостерігалися рідкі випадки тяжкої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримували ІПП, такі як пантопразол, протягом не менше трьох місяців, у більшості випадків — протягом року. Можуть виникнути та спочатку непомітно розвиватися такі серйозні клінічні прояви гіпомагніємії: втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. Гіпомагніємія може призвести до розвитку гіпокальціємії та/або гіпокаліємії (див. розділ «Побічні реакції»). У разі гіпомагніємії (та гіпокальціємії і/або гіпокаліємії, асоційованої з гіпомагніємією) в більшості випадків стан пацієнтів покращувався після замісної коригуючої терапії препаратами магнію та припинення прийому ІПП.

У пацієнтів, які потребують довготривалої терапії, і пацієнтів, які приймають ІПП одночасно з дигоксином або препаратами, що можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), потрібно визначати рівень магнію перед початком лікування ІПП та періодично під час лікування.

Переломи кісток. Довготривале лікування (більше 1 року) високими дозами інгібіторів протонної помпи помірно збільшує ризик перелому стегна, зап’ястя та хребта, переважно у людей літнього віку або при наявності інших факторів ризику. Спостережні дослідження вказують на те, що застосування інгібіторів протонної помпи збільшує загальний ризик переломів на 10–40 %. Деякі з них можуть бути обумовлені іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій та споживати достатню кількість вітаміну D та кальцію.

Тяжкі шкірні побічні реакції. Повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, асоційовані із застосуванням пантопразолу, які можуть загрожувати життю або призвести до летального наслідку, зокрема про мультиформну еритему, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та медикаментозну реакцію з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром). Частота виникнення цих реакцій невідома (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за ними. Якщо з’являються симптоми, що вказують на ці реакції, застосування пантопразолу треба негайно припинити і розглянути можливість альтернативного лікування.

Підгострий шкірний червоний вовчак. Застосування інгібіторів протонної помпи пов?язують із дуже рідкими випадками розвитку підгострого шкірного червоного вовчака. Якщо виникає ураження, особливо на ділянках, що зазнають впливу сонячного світла, і це супроводжується артралгією, пацієнту треба негайно звернутися до лікаря, який розгляне необхідність припинення застосування лікарського засобу Еспа-празол®. Виникнення підгострого шкірного червоного вовчака у пацієнтів під час попередньої терапії інгібіторами протонної помпи підвищує ризик його розвитку при застосуванні інших інгібіторів протонної помпи.

Вплив на результати лабораторних досліджень. Підвищений рівень хромограніну А (CgA) може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути такого впливу, лікування препаратом Еспа-празол® слід тимчасово припинити принаймні за 5 днів до проведення оцінки рівня CgA (див. розділ «Фармакодинаміка»). Якщо рівні CgA та гастрину не повернулися в діапазон нормальних значень після початкового вимірювання, слід провести повторні вимірювання через 14 днів після відміни лікування інгібіторами протонної помпи.

Натрій. Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 г) на таблетку, тобто по суті є вільним від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Наявні дані щодо застосування лікарського засобу Еспа-празол® вагітним жінкам (приблизно 300–1000 повідомлень про результати вагітності) вказують на відсутність ембріональної або фето/неонатальної токсичності препарату. У ході досліджень на тваринах спостерігалася репродуктивна токсичність. Як запобіжний захід, слід уникати застосування лікарського засобу Еспа-празол® вагітним жінкам.

Годування груддю. Дослідження на тваринах показали екскрецію пантопразолу в грудне молоко. Недостатньо даних щодо екскреції пантопразолу у грудне молоко людини, проте про таку екскрецію повідомлялось. Не можна виключати ризик для новонароджених/немовлят. Рішення про припинення годування груддю або припинення/утримання від лікування препаратом Еспа-празол® потрібно приймати з урахуванням користі від грудного вигодовування для дитини і користі від лікування препаратом Еспа-празол® для жінки.

Фертильність. Пантопразол не порушував фертильність у дослідженнях на тваринах.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Пантопразол не впливає або має дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій, таких як запаморочення та розлади зору (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Еспа-празол®, таблетки гастрорезистентні, слід приймати за 1 годину до їди цілими, не розжовувати та не подрібнювати, запивати водою.

Дорослі та діти віком від 12 років.

Лікування рефлюкс-езофагіту.

Рекомендована доза становить 1 таблетку лікарського засобу Еспа-празол® 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки лікарського засобу Еспа-празол® 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів для лікування рефлюкс-езофагіту. Для лікування рефлюкс-езофагіту, як правило, потрібно 4 тижні. Якщо цього недостатньо, вилікування можна очікувати протягом наступних 4 тижнів.

Дорослі.

Ерадикація H. руlori у комбінації з двома антибіотиками.

У дорослих пацієнтів з виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки та з позитивним результатом аналізу на H. pylori необхідно досягти ерадикації мікроорганізму за допомогою комбінованої терапії. Слід зважати на місцеві дані щодо бактеріальної резистентності та чинні рекомендації щодо використання і призначення відповідних антибактеріальних засобів. Залежно від чутливості, для ерадикації H. pylori у дорослих можуть бути призначені такі терапевтичні комбінації:

а) 1 таблетка лікарського засобу Еспа-празол® 40 мг 2 рази на добу

 + 1000 мг амоксициліну 2 рази на добу

 + 500 мг кларитроміцину 2 рази на добу;

б) 1 таблетка лікарського засобу Еспа-празол® 40 мг 2 рази на добу

 + 400–500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на добу

 + 250–500 мг кларитроміцину 2 рази на добу;

в) 1 таблетка лікарського засобу Еспа-празол® 40 мг 2 рази на добу

 + 1000 мг амоксициліну 2 рази на добу

 + 400–500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на добу.

При застосуванні комбінованої терапії для ерадикації H. pylori другу таблетку лікарського засобу Еспа-празол® 40 мг слід приймати ввечері за 1 годину до їди. Тривалість лікування становить 7 днів і може бути продовжена ще на 7 днів. Загальна тривалість лікування — не більше двох тижнів. Якщо для забезпечення загоєння виразки показане подальше лікування пантопразолом, слід розглянути рекомендації щодо дозування при виразках шлунка та дванадцятипалої кишки. Якщо комбінована терапія не показана, наприклад пацієнтам з негативним результатом аналізу на H. руlori, для монотерапії лікарський засіб Еспа-празол® 40 мг застосовують у нижчезазначеному дозуванні.

Лікування виразки шлунка.

1 таблетка лікарського засобу Еспа-празол® 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки лікарського засобу Еспа-празол® 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів.

Для лікування виразки шлунка, як правило, потрібно 4 тижні. Якщо цього недостатньо, загоєння виразки можна очікувати протягом наступних 4 тижнів.

Лікування виразки дванадцятипалої кишки.  

1 таблетка лікарського засобу Еспа-празол® 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки лікарського засобу Еспа-празол® 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів.

Для лікування виразки дванадцятипалої кишки, як правило, потрібно 2 тижні. Якщо цього недостатньо, загоєння виразки можна очікувати протягом наступних 2 тижнів.

Лікування синдрому Золлінгера — Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів. Для тривалого лікування синдрому Золлінгера — Еллісона та інших патологічних гіперсекреторних станів початкова добова доза становить 80 мг (2 таблетки лікарського засобу Еспа-празол® 40 мг). При необхідності після цього дозу можна титрувати, збільшуючи або зменшуючи, залежно від показників кислотності шлункового соку. Дозу, що перевищує 80 мг на добу, необхідно розподілити на два прийоми. Можливе тимчасове збільшення дози до понад 160 мг пантопразолу, але тривалість застосування повинна обмежуватися тільки періодом, потрібним для адекватного контролю кислотності.

Тривалість лікування синдрому Золлінгера — Еллісона та інших патологічних станів не обмежена і залежить від клінічної необхідності.

Порушення функцій печінки. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функцій печінки не слід перевищувати дозу 20 мг (1 таблетка лікарського засобу Еспа-празол® 20 мг) на добу.

Не слід застосовувати лікарський засіб Еспа-празол® для ерадикації H. руlori у комбінованій терапії пацієнтам із порушеною функцією печінки середнього та тяжкого ступеня, оскільки на сьогодні немає даних про ефективність і безпеку такого застосування для цієї категорії пацієнтів

Порушення функцій нирок. Пацієнти з порушеннями функцій нирок не потребують коригування дози. Не слід застосовувати лікарський засіб Еспа-празол® для ерадикації H. руlori у комбінованій терапії пацієнтам із порушеною функцією нирок, оскільки на сьогодні немає даних про ефективність і безпеку такого застосування для цієї категорії пацієнтів.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Діти. Еспа-празол® 40 мг показаний дітям віком від 12 років для лікування рефлюкс-езофагіту. Лікарський засіб не рекомендується застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки дані щодо безпеки і ефективності препарату для цієї вікової категорії обмежені.

Аналоги:

• Улсепан табл.кишечн.40мг №14 (7х2) бл.
• Проксиум пор.д/ин. 40мг фл.№1
• Золопент табл. п/о 40мг n14
• Золопент табл. п/о 40мг n30
• Контролок пор. д/ин 40мг фл n1
• Контролок табл. 40мг n14
• Нольпаза табл. кишеч/раств 20мг n14
• Нольпаза табл. кишеч/раств 40мг n28
• Пантасан табл. 40мг n30
• Пульцет табл.п/о 40мг n14
• Контролок табл. 20мг n14 (14х1)
• Проксиум пор. д/р-ра д/ин.40мг №1фл.
• Пангастро табл.гастрорез.40мг №14(7х2) спец.
• Нольпаза табл. кишеч/раств 20мг n28
• Нольпаза табл. кишеч/раств 40мг n14
• Золопент табл.п/о 40мг №14
• Контролок табл.40мг №14
• Нольпаза табл. по 20мг №14
• Нольпаза табл. по 20мг №28(14*2)
• Нольпаза табл. по 40мг №14
• Нольпаза табл. по 40мг №28(14*2)
• Паноцид 40 табл.40мг №30
• Улсепан таб.40мг №14(7х2)
• Контролок табл.20мг №14
• Пантопразол-фармекс 40мгд/ин№5
• Санпраз [тб 40мг] №30
• Пантекс пор.лиоф./ин.40мг №10
• Пантопразол-фармекс лиоф.д/р-ра д/инф. 40мг фл.№5
• Пантопразол-тева табл.гасрор.40мг№28(7х4)
• Нольпаза лиоф.д/пр.р-ра 40мг №1
• Нольпаза лиофил.р-р.д/ин.40мг №1
• Пантаз табл. п/о 40мг n100 (10х10)
• Золопент таб.п/о 40мг №14
• Золопент таб.п/о 40мг №30
• Контролок пор.д/ин.40мг фл.№1
• Контролок таб.20мг №14
• Контролок таб.40мг №14
• Нольпаза таб.20мг №14
• Нольпаза таб.20мг №28(14х2)
• Нольпаза таб.40мг №14
• Нольпаза таб.40мг №28(14х2)
• Паноцид 40 таб.п/о 40мг №10х3
• Пантасан таб.п/о 40мг №30
• Пульцет таб.п/о 40мг №14
• Текта контрол таб.20мг №14
• Пульцет таб.п/о 40мг №28(14х2)
• Пантокар таб.п/о 40мг№30(10x3)
• Нольпаза контрол табл.гастрорезист.20мг №14
• Санпраз таб 40мг №10
• Нольпаза контрол таб.20мг №14
• Нольпаза контрол табл.гастрорез. 20мг n14 (7х2)
• Нольпаза лиоф. д/ин. 40мг №1
• Панум табл. п/о.кишечнораств.40мг №20 (10х2) блистер
• Паноцид 40 таб.п/о 40мг №10
• Контролок табл. 40мг n14 акция
• Панум табл.п/о.кишечнор.40мг №10 (10х1) блистер
• Контролок пор.д/п ин.р-ра 40мг фл.№1
• Проксиум табл.п/о кишечно-раств.40мг №32
• Проксиум табл.п/о кишечнор.40мг n32 (8х4)
• Зованта табл.кишечно-раств.40мг №28
• Золопент® табл.п/о кишечнораств. 40мг №10х3
• Золопент® табл.п/о кишечнораств. 40мг №14
• Контролок табл. 20 мг №14 *
• Контролок табл. 40 мг №14 *
• Контролок® пор. д/ин. 40 мг фл. №1 *
• Нольпаза контрол табл.гастрорезист.20мг №14 *
• Нольпаза табл.гастрорезист.20мг №28 *
• Пантасан пор. лиоф. д/приг. р-ра д/ин.40 мг фл.
• Пантасан табл. п/о 40 мг №30
• Пульцет табл.п/о кишечнораств.40мг №14
• Пульцет табл.п/о кишечнораств.40мг №28
• Текта контрол табл 20мг №14 *
• Кросацид таб п/о киш-раств 40мг №28
• Контролок табл. 20мг n14 акция
• Нольпаза табл.гастрорезист.40мг №14 *
• Нольпаза табл.гастрорезист.40мг №28 *
• Зованта таб.40мг№28(14х2)
• Золопент табл. п/о 20мг n14 (14х1) блистер
• Нольпаза контрол табл.гастрорез. 20мг n14 (7х2)
• Пангастро табл.гастрорез.40мг №14(7х2)
• Пангастро табл.гастрорезист.20мг №28
• Зованта табл.кишечнор.40мг n28 (14х2) блист.
• Зованта таб.20мг №28 (14х2)
• Пантопразол-фармекс лиоф.д/р-ра д/инф. 40мг фл.№1
• Зованта табл.кишечнор.20мг n28 (14х2) блист.
• Пангастро таб.гастр20мг№28(7х4
• Зованта табл.кишечно-раств.20мг №28
• Пантопразол евро таб.40мг(10х3
• Пангастро табл.гастрорезист.20мг №14
• Пангастро табл.гастрорез.40мг №28(7х4)
• Золопент табл.п/о кишечно-раств.20мг №14
• Пантопразол-т.таб.40мг№28(7х4)
• Пантопразол канон тб 40мг №28***
• Пангастро табл.гастрорез.20мг №14(7х2)
• Пангастро табл.гастрорез.20мг №28(7х4)
• Пангастро табл.гастрорезист.40мг №14
• Золопент таб.п/о 20мг №14
• Пантопразол-фармекс 40мгд/ин №1
• Пангастро таб.гастр20мг№14(7х2
• Пангастро таб.гастр40мг№14(7х2
• Пангастро таб.гастр 40мг №28(7х4
• Улсепан табл.кишечно-раств.40мг №14
• Пангастро табл.гастрорез.40мг №28(7х4) спец.
• Пульцет табл.п/о 40мг n28
• Пульцет табл.п/о 40мг №14
• Пангастро табл.гастрорезист.40мг №28
• Пульцет табл.п/о 40мг №28
• Омзол порош.д/р-а д/ин.40мг№10
• Пангастро табл.гастрорез.40мг №14 (14х1) блистер
• Пангастро пор.д/р-р д/ин.40мг фл.№5
• Пангастро пор.д/ин.40мг фл.№5
• Пангастро пор.д/ин.40мг фл.№1
• Пангастро пор.д/р-р д/ин.40мг фл.№1
• Пантор 40 табл.п/о кишечно-раств.40мг №30
• Пантор 40 тбал. п/об.кишечнораст. 40мг №30 (10х3) блистер
• Пангастро пор.д/р-ра д/ин.40мг фл.№1
• Пангастро табл.гастрорез.20мг №14(14х1)
• Пантопразол канон тб 40мг №28
• Пантасан фл. 40мг с раств.10мл n1
• Пантопразол канон тб 20мг №28
• Улсепан таб. киш. 40мг №28(7х4
• Улсепан лиофил.д/р-ра д/ин.фл.40мг №1
• Пантасан пор.лиоф.д/п р-ра д/ин.40мг фл.№1
• Улсепан лиоф.д/р-ра д/ин. 40мг фл. №1
• Проксиум пор.д/р-ра д/ин.40мг фл.№1*акция*
• Проксиум таб.п/о 40мг №32(8х4)
• Улсепан таб.40мг №14(7х2)
• Улсепан табл.кишенор.40мг №28 (7х4)
• Проксиум пор.д/р-ра д/ин.40мг фл.№1
• Улсепан лиоф.д/р-р д/ин 40мг№1
• Пантасан пор.ин. 40мг фл.№1
• Пантопразол-тева табл.гастрорезист.40мг №28
• Пантопразол-фармекс лиоф.д/р-ра д/ин.40мг фл.№1
• Улсепан табл.кишечно-раств.40мг №28
• Пантопраз лиофл-т д/р-ра д/ин.40мг №1 стекл.фл.карт.уп./
• Пантопразол-т.таб.40мг№28(14х2
• Улсепан табл.кишечнораств.40мг №28 (7х4) блист./
• Пантопраз лиоф.д/р-р ин.40мг№1
• Санпраз [тб 40мг] №30
• Санпраз таб 40мг №10
• Пантопразол канон тб 20мг №28
• Омзол пор.д/р-ра д/инф.40мг №10 фл.
• Эспа-празол табл.гастрорез.20мг №28 (14х2) блист.в уп.
• Эспа-празол табл.гастрорез.40мг №28 (14х2) блист.в уп.
• Эспа-празол таб.гастр.20мг№28
• Эспа-празол таб.40мг№28
• Пантамак таб.п/о.кишеч.40мг№30
• Паноцид пор.д/р-ра д/ин40мг№1
• Пантор40 таб.п/о кишеч.40мг№30
• Паноцид пор.д/р-ра д/иньекц.40мг №1 флакон
• Пантамак табл.п/пл.об.кишечн.40мг№ 30 (10х3)
• Пантопразол-тева табл.гастрорез.40мг №28 (14х2) блист.в уп.
• Зигозис пор.лиоф.д/ин. 40мг№1
• Паноцид пор.д/р-ра д/ин.40мг №1
• Эспа-празол табл.гастрорезист.40мг №28
• Пантор 20 табл.в/пл.об.кишковороз.20 мг №30(10х3) карт уп
• Пантопраз 40 пор.д/ін.40мг ф№1
• Празофест пор.д/р-ра д/ин.40мг №1
• Празофест пор.д/ін.40мг фл.№1
• Золопент табл.п/о 40мг №30
• Пантопразол-гетеро табл.гастрорезист.40мг №30
• Золопент табл.в/о 40мг №14
• Золопент таб.в/о 20мг№30(10х3)
• Проксіум табл.в/о кишковорозчин.40мг №32
• Проксіум пор.д/р-ну д/ін.40мг фл.№1
• Пантор40 таб.в/о киш40мг№30акц
• Пантор 20 таб.в/о 20мг№30(10x3
• Празофест пор.д/р-ну д/ін. 40мг у фл.№5 у пачці
• Пелта пор.д/р-ну д/інєк.40мг фл.в пачці
• Празофест пор.д/ін.40мг фл.№5
• Празофест пор. д/р-ну д/ін. 40мг фл. №1 у пачці
• Празофест пор.д/р-ну д/ін.40мг №5
• Золопент табл.в/об.кишковорозч 20мг n30 (10х3) бліст карт уп
• Пелта порош.д/ін.40мг фл.№1
• Зігозіс пор.ліофіл.д/р-ну д/ін.40мг фл.№1
• Еспа-празол табл.гастрорезист.20мг №28
• Контролок табл.20мг №14
• Паноцид 40 табл.40мг №30
• Золопент табл.в/о 40мг №30
• Золопент табл.в/о 40мг №14
• Золопент табл.в/о кишковорозч.20мг №14
• Проксіум табл.в/о кишковорозчин.40мг №32
• Пантопразол-тева табл.гастрорезист.40мг №28
• Улсепан табл.кишковорозч.40мг №28
• Пангастро табл.гастрорезист.40мг №14
• Пангастро табл.гастрорезист.40мг №28
• Пангастро табл.гастрорезист.20мг №14
• Пангастро табл.гастрорезист.20мг №28
• Нольпаза табл. по 40мг №28(14*2)
• Улсепан ліофіл.д/р-ну д/ін.фл.40мг №1