В вашей корзине
Контакты:+38 (063) 595 80 08 - Viber, Telegram, WatsApp
+38 (063)982 79 79
Дорибакс 500мг №10 порошок
- Код товара: 263246
- Производитель: Янссен Япония
- Наличие: есть в наличии
- Уточнить наличие по тел: +38 (063) 595 80 08
Аналоги в наличии:
Дорібакс (Doribax®)
Міжнародна назва
Міжнародна непатентована назва: Doripenem
Латинська назва
DORIBAX®
Загальна характеристика Дорібакс (Doribax®)
Склад.
діюча речовина: 1 флакон містить дорипенему моногідрату 500 мг (у перерахунку на безводну речовину).
Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для інфузій.
Фармацевтичні властивості.
основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтуватого кольору, брудно-білого кольору.
Форма випуску Дорібакс DORIBAX®
Форма випуску: Порошок для приготування розчину для інфузій по 500 мг у флаконах №1, №10
Фармгрупа
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТС J01.
Фармакологічні властивості . Дорібакс DORIBAX®
Фармакологічні властивості.
Фармакодинамика.
Дорібакс – це синтетичний карбопенемовий антибіотик широкого спектру дії, структурно близький до інших бета-лактамних антибіотиків. Дорібакс має сильну активність in vitro проти аеробних та анаєробних грампозитивних та грамнегативних бактерий. У порівнянні з іміпенемом та меропенемом він у 2 - 4 рази активніший щодо P. aeruginosa.
Механізм дії:
Дорібакс чинить бактерицидну дію шляхом інгібування біосинтезу бактеріальної клітинної стінки. Дорібакс інактивує багато важливих пеніцилінзв'язуючих білків (ПЗБ), що призводить до інгібування синтезу клітинної стінки та наступної загибелі клітин. Найбільший афінітет щодо ПЗБ S. aureus 1, 2 і 4. У клітинах E. coli та P. aeruginosa Дорібакс міцно зв'язується з ПЗБ 2, який бере участь у підтриманні форми бактеріальної клітини, а також з ПЗБ 3 і 4
. vitro показали, що Дорібакс слабо пригнічує дію інших антибіотиків, а також не пригнічується іншими антибіотиками. Описані адитивна активність або слабкий синергізм з амікацином та левофлоксацином щодо P. aeruginosa та щодо грампозитивних бактерій з даптоміцином, левофлоксацином та ванкоміцином.
Співвідношення фармакокінетики/фармакодинамики.
Доклінічні дослідження співвідношення фармакокінетики/фармакодинаміки (ФК/ФД) показали, що як і в інших бета-лактамових антибіотиків, година, протягом якої концентрація Дорібаксу в плазмі перевищує його мінімальну інгібуючу концентрацію (%Т>МІК) щодо інфікуючого патогену, найкраще коре з його ефективністю. Значення співвідношення ФК/ФД значно не залежить від родів та видів бактерий чи резистентності бактерий до антибіотиків інших класів. У моделі нейтропенії у мишей %Т>МІК Дорібаксу варіювала від 12 % до 29 % щодо бактеріостатичного ефекту; від 21 % до 36 % для зниження кількості бактерий на 1 log10 і від 27 % до 43 % для зниження кількості бактерий на 2 log10. Година, протягом якої концентрація Дорібаксу перевищувала МІК, потрібна для виявлення його бактериостатичного ефекту щодо P. aeruginosa і для зниження кількості бактерий на 1 log10 склала 23 і 28 % відповідно.
Консервативна оцінка %Т>МІК дорівнює 35-40% була використана в дослідженнях фази 3 з метою вибору доз препарату для лікування нозокоміальної пневмонії, ускладнених інтраабдомінальних інфекцій та ускладнених інфекцій сечового тракту. Моделювання за методом Монте-Карло з використанням даних щодо чутливості патогенів, одержаних у завершених дослідженнях фази 3 і даних про популяційну фармакокінетику, показало, що цільові 35 % Т>МІК були досягнуті більше, ніж у 90 % пацієнтів з нозокоміальною пневмонією, ускладненими інфекціями тракту та ускладненими інтраабдомінальними інфекціями, незалежно від функції почок.
Збільшення часу інфузії Дорібаксу до 4 років забезпечує максимальний %Т>МІК для конкретної дози і є основою для рекомендації проведення 4-годинних інфузій у пацієнтів з нозокоміальною пневмонією, включаючи пневмонію, пов'язану зі ШВЛ, за наявності ризику, що дана інфекція спричинена менше чутливими патогенами Результати моделювання за методом Монте-Карло підтвердили доцільність застосування 500 мг 4-годинних інфузій кожних 8 років у пацієнтів з нормальною функцією почок при інфекціях, спричинених патогенами, щодо яких МІК Дорібаксу становить 4 мг/л. Аналогічно %Т>МІК збільшується зі збільшенням дози. Моделювання за методом Монте-Карло показало, що 1-годові та 4-годові інфузії 1 г кожні 8 рік забезпечують 99 % імовірності цільового Т>35% для МІК 4 мг/л та 8 мг/л відповідно.
Механізми резистентності.
Механізми резистентності бактерій до Дорібаксу включають його інактивацію ферментами, що гідролізують карбапенеми, мутантними або набутими ПЗБ, зниження проникності зовнішньої мембрани та активний відтік Дорібаксу з клітини. Дорібакс стійкий до гідролізу більшістю бета-лактамаз, включаючи пеніцилінази та цефалоспоринази, що продукуються грампозитивними та грамнегативними бактеріями, за виключенням щодо поодиноких карбопенемгідролізуючих бета-лактамаз. Відбір in vitro резистентних штамів P. aeruginosa при концентрації, що у 4 рази перевищувала МІК (Мінімальна Інгібуюча Концентрація), відбувався з частотою < 2x10-9 щодо семи з восьми штамів, що піддавалися дії Дорібаксу, який був нижчим від частоти відбору для і , меропенему, карбеніциліну, цефтазидиму, ципрофлоксацину та тобраміцину. Незважаючи на ймовірність існування перехресної резистентності, деякі штами, резистентні до інших карбопенемів, чутливі до Дорібаксу.
Точка розділу чутливості та резистентності.
Точки розділу мінімальних інгібуючих концентрацій (МІК), встановлені Європейським комітетом з визначення чутливості до антимікробних препаратів (EUCAST), були такі:
Види роду Enterobacteriaceae, стафілококи, види роду Acinetobacter та P.aeruginosa: чутливі ?4 мг/л і / л.
Види роду Streptococcus крім S. pneumoniae: чутливі до 1 мг/л; резистентні >1 мг/л.
S. pneumoniae: Ч? 1 мг/л; резистентні >1 мг/л.
E. faecalis: чутливі до 4 мг/л; резистентні >4 мг/л.
Види роду Haemophilus: чутливі до 4 мг/л; резистентні >4 мг/л.
Анаероби: чутливі до 4 мг/л; резистентні >4 мг/л.
При виборі доз необхідно виходити з місцевих МІК, за наявності відповідної інформації.
Поширеність набутої резистентності окремих видів може варіюватися в різних географічних регіонах і тому дуже корисною є інформація про структуру місцевої резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності, необхідно звертатися до спеціаліста, якщо структура місцевої резистентності є такою, що застосування цього препарату, меншою мірою при деяких типах інфекції, викликає сумніви.
Чутливість мікроорганізмів.
Локалізовані спалахи інфекцій, спричинені мікроорганізмами, резистентними до карбопенемів, були описані у Європейському Союзі.
Фармакокінетика Дорібаксу (Cmax та AUC) є лінійною у дозовому діапазоні 500 мг – 1 г при внутрішньовенній інфузії протягом 1 або 4 років. У пацієнтів з нормальною функцією почок не виявлено ознак кумуляції Дорібаксу після багаторазових внутрішньовенних інфузій 500 мг або 1 г кожних 8 років протягом 7-10 днів.
Розподіл.
Середній ступінь зв'язування Дорібаксу з білками плазми становить 8,1 % і не залежав від його концентрації у плазмі. Об'єм розподілу в станційному стані дорівнює приблизно 16,8 л, що подібно до об'єму позаклітинної рідини у людини (18,2 л). Дорібакс добре проникає в біологічні рідини та тканини, наприклад у тканини матки, ретроперитонеальну рідину, тканини передміхурової залози, тканини жовчного міхура та січу, досягаючи там концентрацій, що перевищують необхідні для інгібування розмноження більшості бактерий.
Метаболізм.
Біотрансформація Дорібаксу в мікробіологічно неактивний метаболіт з відкритим кільцем відбувається переважно під дією дегідропептидази-І. Спостерігався метаболізм Дорібаксу in vitro під дією ізоферментів системи CYP450 та інших ферментів як у присутності, так і за відсутності НАДФ.
Елімінація.
Дорібакс елімінується переважно почками у незміненому вигляді. У здорових молодих дорослих людей кінець періоду напіввиведення Дорібаксу з плазми становить приблизно 1 рік, а кліренс з плазми дорівнює майже 15,9 л/г. Середній кліренс нирковий становить 10,3 л/г. Величина цього показника, поряд зі значним зниженням елімінації Дорібаксу при його введенні з пробенецидом, свідчить про те, що Дорібакс піддається як клубочковій фільтрації, так і почечній секреції. У здорових молодих дорослих людей, які отримали одну дозу (500 мг) Дорібаксу, 71 % дози виявлень у січі у незміненому вигляді та 15 % у вигляді метаболіту з відкритим кільцем відповідно. Після введення однієї 500 мг дози радіоактивно міченого Дорібаксу молодим здоровим дорослим у калі було виявлено менше ніж 1 % загальної радіоактивності.
Пацієнти з порушенням функції почок (почечною недостатністю).
Після введення однієї дози 500 мг Дорібаксу AUC збільшилася відповідно у 1,6 раза, 2,8 раза та 5,1 раза у пацієнтів з легким (кліренс креатиніну 51-79 мл/хв), помірно вираженим (кліренс креатиніну 31-50 мл/ хв) та тяжкою почечною недостатністю (кліренс креатиніну) ?30 мл/хв) порівняно з AUC підібраних за віком здорових людей з нормальною функцією нірок (кліренс креатиніну ?80 мл/хв). Було проведено моделювання фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції почок для визначення дози, яка забезпечує досягнення цільового %М>МІК з цільовою AUC, подібно до таких у осіб з нормальною функцією почок. Корекція дозування потрібна у пацієнтів з помірно вираженою та тяжкою почечною недостатністю.
Пацієнти з порушеннями функцій печінки (печінковою недостатністю).
У пацієнтів з печінковою недостатністю фармакокінетика Дорібаксу не була встановлена. Оскільки Дорібакс практично не підлягає печінковому метаболізму, на його фармакокінетику не повинна впливати печінкова недостатність.
Пацієнти літнього віку.
Вплив віку на фармакокінетику Дорібаксу вивчали у здорових чоловіків та жінок? 66 років. AUC Дорібаксу було збільшено на 49% у літніх людей порівняно з молодими дорослими людьми. Ці зміни пояснюють головним чином віковими змінами кліренсу креатиніну. Непотрібно коригувати дозу у літніх пацієнтів з нормальною (для їхнього віку) функцією почок.
Стати.
Вплив статті на фармакокінетику Дорібаксу вивчали у здорових чоловіків та жінок. AUC Дорібаксу було на 15% більше у жінок порівняно із чоловіками. Не потрібно коригувати дозу залежно від приналежності до статті.
Расова приналежність.
Вплив расової приналежності на фармакокінетику Дорібаксу оцінювали шляхом популяційного фармакокінетичного аналізу. Порівняно з європеоїдами середній кліренс Дорібаксу був збільшений на 29% у представників латиноамериканської раси, а в афроамериканців таким самим, як у європеоїдів. Середній кліренс Дорібаксу у представників монголоїдної раси був подібним до європеоїдів. Не потрібно коригувати дозу у представників латиноамериканської раси.
Показання для застосування Дорібакс DORIBAX®
Показання. Інфекції, спричинені штамами бактерій, чутливими до доріпенему, такі як нозокоміальна пневмонія, включаючи пневмонію, що пов'язана зі штучною вентиляцією легень, ускладнені інтраабдомінальні інфекції, ускладнені інфекції сечового тракту, включаючи ускладнень та неускладнений пієлоне.
Спосіб застосування та дози Дорібакс DORIBAX® Перед застосуванням слід зробити шкірні проби на переносимість препарату. препаратів слід проводити на основі місцевих епідеміологічних даних та місцевої структури чутливості патогенів . ?пацієнтів з порушенням функції нірок і тому її не слід назначати У пацієнтів з кліренсом креатиніну >50 мл/хв дозу коригувати не потрібно . рік. У пацієнтів з тяжкою почечною недостатністю . (кліренс креатиніну від > 10 до <30 мл/хв) доза Дорібаксу має становити 250 мг кожні 12 рік . які знаходяться на гемодіалізі . літніх пацієнтів з нормальною (для їх віку) функцією почок .
Побічні ефекти
. Частота небажаних реакцій Дорібаксу (500 мг кожні
8
рік) склала 32 %. Дорібакс був відмінений через небажані реакції у 0,1 % пацієнтів. Небажаними реакціями, що призвели до відміни Дорібаксу були нудота (0,1 %), діарея (0,1 %), свербіж (0,1 %), грибкові інфекції вульви (0,1 %), підвищення рівня печінкових ферментів (0, 2 %) та шкірні висипання (0,2 %).
Найчастішими небажаними реакціями були головний біль (10 %), діарея (9 %) та тошнота (8 %).
Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часто = 1/10; часто =? 1/100 - <1/10; нечасто =? 1/1000 - <1/100; рідко? 1/10000 - <1/1000.
Нервова система. Дуже часто: головний біль.
Судинна система. Часто флебіт.
Шлунково-кишкова система. Часто: тошнота, діарея. Нечасто: коліт, причин Clostridium difficile.
Шкіра та підшкірні тканини. Часто: свербіж, висипання.
Інфекції та інвазії. Часто: кандидоз ротової порожнини, грибкові інфекції вульви.
Імунна система. Нечасто: реакції гіперчутливості.
Гепатобіліарна система. Часто: підвищення рівня печінкових ферментів.
Інформація про небажані реакції, наведена у спонтанних повідомленнях.
У період післяреєстраційного застосування Дорібаксу спостерігалися такі побічні реакції: анафілаксія.
Про цю реакцію лікарі повідомляли добровільно, не вказуючи кількість пацієнтів, тому неможливо встановити її відносну частоту.
Протипоказання Дорібакс (Doribax®)
Протипоказання. Дорібакс протипоказань пацієнтам із відомою гіперчутливістю до Дорібаксу або інших карбопенемів, а також пацієнтам, у яких були зареєстровані анафілактичні реакції на бета-лактамні антибіотики.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Пробенецид конкурує з Дорібаксом за канальцеву секрецію та знижує почковий кліренс Дорібаксу, збільшуючи площу під фармакокінетичною кривою (AUC) та період напіввиведення з плазми. Одночасне застосування Дорібаксу та пробенециду не рекомендується.
Карбопенеми можуть знижувати рівень вальпроєвої кислоти у сироватці. Сироваткову концентрацію вальпроєвої кислоти слід контролювати при одночасному застосуванні Дорібаксу та вальпроєвої кислоти.
Дорібакс не інгібує основних ізоферментів системи цитохрому Р450. Дорібакс швидше за все не взаємодіє з препаратами, що метаболізуються цим шляхом. Дорібакс не має здатності індукувати ферменти.
Передозування Дорібакс (Doribax®)
Передозування.
Немає жодного повідомлення про передозування. У разі передозування слід припинити введення Дорібаксу та здійснювати підтримуючі заходи до його елімінації почками. Дорібакс видаляється з організму шляхом гемодіалізу, проте не описано жодного випадку застосування гемодіалізу при передозуванні.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Немає достатніх клінічних даних застосування Дорібаксу у вагітних жінок. Дослідження на тваринах не показали прямого чи непрямого негативного впливу на вагітність, зародковий/ембріональний розвиток, пологи чи постнатальний розвиток.
Невідомо, чи здатний Дорібакс проникати у грудні молоко. Дослідження на тваринах показали екскрецію Дорібаксу у молоко. Тому продовження терапії Дорібаксом під час годування груддю слід розглядати лише в тих випадках, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для дитини.
Діти. Немає досвіду застосування препарату у дітей.
Особливості застосування
Особливості застосування.
У пацієнтів, які отримують бета-лактамні антибіотики, можуть виникати серйозні, а іноді летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції). -лактамові антибіотики. У пацієнтів, які мали раніше такі реакції, Дорібакс слід застосовувати з обережністю. реакції гіперчутливості на Дорібакс його необхідно відразу ж відмінити і провести відповідне лікування. .
У клінічних дослідженнях, що стосувалися нозокоміальної пневмонії (979 пацієнтів), у 60 % придатних для клінічної оцінки пацієнтів мала місце пневмонія, пов'язана із ШВЛ. початку ШВЛ) і стан 52 % пацієнтів оцінювався за шкалою APACHE ІІ вище, 15 балів.
У клінічних випробуваннях, що стосувалися ускладнених інтраабдомінальних інфекцій (946 пацієнтів), найчастішою інфекцією у пацієнтів, які лікувалися Дорібаксом і щодо яких були отримані мікробіологічні дані, були ускладнений апендицит з локалізованим інфекцій. перитонітом (28 %), ускладнень холецистит (5 %), перфорацію товстої кишки (20 %) та інфекції іншої локалізації (12 %)
Загалом, у 150 з 325 (46 %) пацієнтів, які лікувалися Дорібаксом, які були придатні для мікробіологічної оцінки, місце генералізований перитоніт, і стан 11 % пацієнтів оцінювався за шкалою APACHE ІІ більше 10 балів.
У клінічних дослідженнях, що стосувалися ускладнених інфекцій сечових шляхів (1179 пацієнтів), у 52 % пацієнтів, що лікувалися Дорібаксом, які були придатні для мікробіологічної оцінки, мали місце ускладнені інфекції нижнього відділу сечового тракту і у 48 % був пієлонефрит, у тому числі ускладнень у 16 ??% пацієнтів. пацієнтів
була супутня бактеріємія.
лікування Дорібаксом слід уникати, щоб запобігти надмірному розмноженню резистентних мікроорганізмів. При
дослідженні інгаляційного застосування виникав пневмоніт.
Порошок Дорібаксу розчиняють у 10 мл стерильної води для ін'єкцій або 0,9 % розчину натрію хлориду (фізіологічний розчин) та збовтують до отримання суспензії. Готову суспензію додають до 100 мл фізіологічного розчину або 5 % розчину глюкози і перемішують до повного розчинення.
Для приготування дози 250 мг для пацієнтів з помірною або тяжкою почечною недостатністю готову суспензію (500 мг) додають до порожнього стерильного 100 мл інфузійного пакета або флакону; потім додають 90 мл фізіологічного розчину або 5 % розчину глюкози та перемішують до повного розчинення. Переносять 50 мл цього розчину до іншого порожнього стерильного інфузійного пакету або флакону для забезпечення 250 мг дози.
Невикористаний розчин або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих правил.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або при роботі з технікою. Не було проведено досліджень щодо оцінки впливу Дорібаксу на здатність керувати автомобілем та роботу з технікою. Не очікується, що Дорібакс буде впливати на керування автомобілем та роботу з технікою.
Умови та термін зберігання
Термін придатності. 2 роки. Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. В оригінальній упаковці, при температурі не вище 30 °С.
Зберігання приготованого розчину. Після розчинення у стерильній воді для ін'єкцій або 0,9 % розчину натрію хлориду для ін'єкцій (фізіологічний розчин), суспензію Дорібаксу можна зберігати у флаконі протягом 1 року перед її розведенням в інфузійному розчині.
вход в интернет магазин: