Контакты:

+38 (063) 595 80 08 - Viber, Telegram, WatsApp
+38 (063)982 79 79

Адцетрис 50мг №1 брентуксимаб

Код товара: 262971
Производитель: Takeda Pharmaceutical Дания
Наличие: есть в наличии
Уточнить наличие по тел: +38 (063) 595 80 08
48600,00 грн. Забронировать Быстрое бронирование

Аналоги в наличии:

Склад

діюча речовина: брентуксимабу ведотин;

1 флакон містить 50 мг брентуксимабу ведотину;

1 мл розведеного розчину містить 5 мг брентуксимабу ведотину;

допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат; натрію цитрат, дигідрат; α,α-трегалозі дигідрат; полісорбат 80.

Лікарська форма

Порошок для концентрату для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий ліофілізований порошок або густа маса.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби, моноклональні антитіла та кон'югати антитіло-лікарський засіб. Код ATX L01F X05.

Фармакологічні властивості

Механізм дії. Брентуксимабу ведотин являє собою кон'югат антитіл з лікарським засобом, який доставляє антинеопластичного агента до CD30-позитивних опухлинних клітин, що призводить до їхньої апоптотичної загибелі. Результати доклінічних досліджень свідчать, що біологічна активність брентуксимабу ведотину є результатом багатоступінчастого процесу. Зв'язування кон'югату з рецептором CD30 на оболонці клітини призводить до інтерналізації комплексу кон'югат-білок CD30 (ADC-CD30), який переміщується у лізосомний відділ клітини. Усередині клітини в процесі протеолітичного розщеплення виділяється монометил ауристатин Е (ММАЕ) – єдина активна сполука. Зв'язування MMAE з тубуліном призводить до розриву мікротубулярної сітки всередині клітини, індукує зупинку клітинного циклу та спричиняє апоптоз (загибель) CD30-позитивної опухлинної клітини.

При класичній лімфомі Ходжкіна (ЛХ), системній анапластичній великоклітинній лімфомі та підтипах шкірної Т-клітинної лімфоми (включаючи грибоподібний мікоз та первинну анапластичну великоклітинну лімфому шкіри) на поверхні опухлинних клітин експресується антиген CD3. Експресія не залежить від стадії хвороби, лінії терапії чи трансплантаційного статусу. Внаслідок цього CD30 є мішенню для терапевтичного втручання. Через направлення на CD30 механізм дії брентуксимабу ведотин здатний подолати резистентність до хіміотерапії, оскільки CD30 постійно експресується у пацієнтів, рефрактерних до багатокомпонентної хіміотерапії, незалежно від попереднього трансплантаційного статусу. Напрямків на CD30 механізм дії брентуксимабу ведотину, постійна експресія CD30 при класичній ЛХ, системній анапластичній великоклітинній лімфомі та CD30-позитивній шкірній Т-клітинній лімфомі, терапевтичні характеристики та клінічні дані щодо CD30-позитивних злоякісних захворювань після застосування цього лікарського для пацієнтів з рецидивною та рефрактерною формою класичної ЛХ та системної анапластичної великоклітинної лімфоми, з попередньою аутологічною трансплантацією стовбурових клітин або без такої.

Не виключається і роль інших функцій, асоційованих з антитілом, у механізмі дії.

Фармакодинамика.

Кардіоелектрофізіологія. В рамках першої фази непорівняльного відкритого багатоцентрового дослідження кардіологічної безпеки проаналізовано дані щодо 46 пацієнтів із 52 з CD30-позитивними злоякісними гематологічними опухолами, які одержували брентуксимабу ведотин (1,8 мг/кг) кожні 3 тижні. Головною метою дослідження було оцінити вплив брентуксимабу ведотину на кардіо-вентрикулярну реполяризацію та проаналізувати відхилення інтервалу QTc від базових значень у різні моменти години в 1 циклі.

Верхня межа 90 % довірчого інтервалу для середнього впливу на інтервал QTc становила < 10 мс у кожній часовій точці 1 та 3 циклів після початкового рівня. Ці дані свідчать про відсутність клінічно значущого збільшення інтервалу QT у зв'язку з призначенням пацієнтам з CD30-позитивними злоякісними утвореннями брентуксимабу ведотину в дозі 1,8 мг/кг кожні 3 тижні.

Фармакокінетика.

Монотерапія

Фармакокінетичні характеристики брентуксимабу ведотину досліджували та оцінювали протягом 1-ї фази та шляхом проведення популяційного аналізу фармакокінетики за участю 314 пацієнтів. Під час клінічних досліджень брентуксимабу ведотин вводили внутрішньовенно.

Максимальні концентрації брентуксимабу ведотину спостерігалися в основному в кінці введення інфузії або у вибіркові годинні точки ближче до закінчення введення інфузії. Швидке зменшення концентрації у плазмі крові спостерігалося під час кінцевого періоду напіввиведення, що становить близько 4–6 днів. Концентрація препарату прямо пропорційно залежала від дози. Мінімальне накопичення або його відсутність було характерним при введенні багаторазових доз з інтервалом три тижні, що збігалося з кінцевим періодом напіввиведення. Типова максимальна концентрація та AUC препарату після одноразового введення 1,8 мг/кг у 1-й фазі дослідження становили близько 31,98 мкг/мл та 79,41 мкг/мл на день відповідно.

MMAE є головним метаболітом брентуксимабу ведотину. Середня максимальна концентрація, AUC та досягнення максимальної концентрації (T max ) MMAE після одноразового введення дози препарату 1,8 мг/кг у 1-й фазі дослідження становили близько 4,97 нг/мл, 37,03 нг/мл на день та 2 ,09 Дня відповідно. Концентрація MMAE зменшилася після введення багаторазових доз брентуксимабу ведотину до 50–80 % концентрації першої дози та спостерігалась на тому ж рівні при введенні наступних доз. MMAE надалі головним чином метаболізується до однакової міри потужного метаболіту, проте його експозиція на порядок нижча, ніж у MMAE. Тому наявність суттєвого впливу на системну дію MMAE є малоймовірною. У першому циклі більша концентрація MMAE корелювала з абсолютним зменшенням кількості нейтрофілів.

Комбінована терапія

Фармакокінетичні характеристики препарату Адцетрис при застосуванні в комбінації з AVD оцінювали в одному дослідженні фази 3 за даними 661 пацієнта. Популяційний фармакокінетичний аналіз показавши, що фармакокінетичні характеристики препарату Адцетрис ® при введенні в комбінації з AVD відповідали таким при монотерапії.

Після багаторазових внутрішньовенних інфузій брентуксимабу ведотину у дозі 1,2 мг/кг з інтервалом дві тижні максимальну концентрацію кон'югату у сироватці крові спостерігали ближче до завершення інфузії, а виведення відбувалося з мультиекспоненційним зниженням значення t 1/2z протягом приблизно 4–5 днів. Максимальну концентрацію MMAE у плазмі крові спостерігали приблизно через 2 дні після завершення інфузії, виявлено моноекспоненційне зниження значення t 1/2z протягом приблизно 3–4 днів.

Після багаторазових внутрішньовенних інфузій брентуксимабу ведотину у дозі 1,2 мг/кг з інтервалом дві тижні мінімальна концентрація кон'югату та ММАЄ у стані динамічного рівноваги була досягнута у третьому циклі. . Вміст кон'югату внаслідок накопичення (за результатами оцінки значення AUC 14D у період проведення циклів 1 та 3 ) збільшувався в 1,27 раза.

Фармакокінетичні характеристики препарату Адцетрис ® при застосуванні у комбінації із СНР оцінювали в одному дослідженні фази 3 за даними 223 пацієнтів (SGN35-014). Після багаторазових внутрішньовенних інфузій препарату Адцетрис у дозі 1,8 мг/кг кожні три тижні фармакокінетичні характеристики кон'югату та ММАЄ були подібними до таких при монотерапії.

Розподіл. Під час досліджень in vitro зв'язування MMAE з білками плазми крові становило 68–82 %. Дуже малоймовірно, що MMAE буде витісняти препарати з високим ступенем зв'язування з білками плазми крові або витіснятися такими препаратами. Під час досліджень in vitro MMAE виступав як субстрат та не інгібував глікопротеїн P-gp при концентраціях, близьких до клінічних.

У пацієнтів середній об'єм розподілу у стабільному стані становив близько 6–10 л для кон'югату антитіл із лікарським засобом. За результатами популяційного аналізу фармакокінетики типовий передбачуваний обсяг розподілу (об'єм розподілу та максимальний обсяг розподілу) MMAE становить 35,5 л.

Метаболізм . Очікується, що брентуксимабу ведотин піддається катаболізму як білок до окремих амінокислот, які виводяться з організму або використовуються для нових білків. Дослідження in vivo на тваринах та за участю добровольців підтвердили, що лише незначна частина MMAE, вивільнена з брентуксимабу ведотину, піддається метаболізму. Рівень метаболітів MMAE не вимірювався у плазмі крові. За результатами in vitro щонайменше один метаболіт MMAE є активним.

MMAE є субстратом ферменту CYP3A4 і, можливо, CYP2D6. За даними in vitro, метаболізм MMAE здійснюється головним чином шляхом окислення ферментом CYP3A4/5. що досягаються в разі клінічного застосування. інгібує інших ізоферментів.

MMAE не стимулював головні ізоензіми CYP450 у первичних культурах гепатоцитів.

Виведення. Кон'югат антитіл з лікарським засобом піддається катаболізму і виводиться з організму. При цьому типовий кліренс MMAE становить близько 19,99 л/добу, а період напіввиведення становить 3-4 дні. Виведення препарату з організму досліджували за участю пацієнтів, які отримували брентуксимабу ведотин у дозі 1,8 мг/кг. у сечі та калі через тиждень після введення. MMAE виявлено у калі.

Фармакокінетика в окремих груп хворих

Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що базова концентрація альбуміну у плазмі крові значно впливає на кліренс MMAE. Аналіз встановив, що кліренс MMAE вдвічі нижчий у пацієнтів з низькою концентрацією альбуміну у плазмі крові (< 3,0 г/дл) порівняно з таким у пацієнтів, у яких концентрація альбуміну у плазмі крові знаходиться в межах норми.

Печінкова недостатність. Проведені дослідження фармакокінетики брентуксимабу ведотину та ММАЄ після застосування лікарського засобу Адцетрис ® у дозі 1,2 мг/кг у пацієнтів з легким (клас А за шкалою Чайлда – П'ю; 1 пацієнт), помірним (клас B за шкалою Чайлда – П' ю; 5 пацієнтів) та тяжким (клас C за шкалою) Чайлда – П'ю; 1 пацієнт) ступенем печінкової недостатності. Експозиція MMAE збільшилася приблизно у 2,3 рази у пацієнтів з порушенням функцій печінки порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.

Ниркова недостатність. Проведені дослідження фармакокінетики брентуксимабу ведотину та ММАЄ після застосування препарату Адцетрис® у дозі 1,2 мг/кг у пацієнтів з легким (4 пацієнти), помірним (3 пацієнти) та тяжким (3 пацієнти) ступенем ниркової недостатності. Експозиція MMAE збільшилася приблизно у 1,9 раза у пацієнтів з тяжкою почечною недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) порівняно з пацієнтами із нормальною функцією почок.

Вказаного впливу на пацієнтів з легкою або помірною нирковою недостатністю не спостерігалося.

Пацієнти літнього віку. Популяційну фармакокінетику брентуксимабу ведотину вивчали у кількох дослідженнях, включаючи дані 380 пацієнтів віком до 87 років (34 пацієнти віком від 65 до 75 років та 17 пацієнтів віком понад 75 років). Додатково популяційну фармакокінетику брентуксимабу ведотину в комбінації з AVD оцінювали, враховуючи дані 661 пацієнта віком до 82 років (42 пацієнти віком від 65 до 75 років та 17 пацієнтів віком понад 75 років). Дослідження впливу віку на фармакокінетику не було значною коваріатою.

Діти

Монотерапія

C25002

У фазі 1/2 клінічного дослідження за участю 36 педіатричних пацієнтів (7–17 років) з рецидивною або рефрактерною формою ЛХ та системною анапластичною великоклітинною лімфомою (діти віком 7–11 років, n = 12, та підлітки віком від 12 до 17 років) n = 24) вивчали фармакокінетику кон'югату антитілу з лікарським засобом та монометилу ауристатину Е (брентуксимабу ведотину) після 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії у дозі 1,4 мг/кг або 1,8 мг/кг кожні 3 тижні. Максимальна концентрація в плазмі (C max ) кон'югату антитілу з лікарським засобом, як правило, спостерігалася наприкінці інфузії або під час відбору проб, найближчих до кінця інфузії. Було показано багатоекспоненційне зниження концентрації кон'югату антитілу з лікарським засобом у сироватці крові в кінцевий період напіввиведення приблизно від 4 до 5 днів. Експозиція була приблизно дозозалежною з трендом, який спостерігався при нижчих рівнях кон'югату антитіла з лікарським засобом у пацієнтів молодшого віку з меншою масою тіла. Медіана AUC кон'югату антитілу з лікарським засобом у дітей та підлітків у цьому дослідженні була приблизно на 14 % і 3 % нижчою відповідно, ніж у дорослих пацієнтів, тоді як експозиція монометилу ауристатину Е була на 53 % нижчою та на 13 % вищою відповідно, ніж у дорослих пацієнтів. Медіана максимальної концентрації в плазмі (C max ) та площа під фармакокінетичною кривою (AUC) кон'югату антитілу з лікарським засобом після одноразової дози 1,8 мг/кг становили 29,8 мкг/мл та 67,9 мкг*добу/мл відповідно у пацієнтів віком < 12 років і 34,4 мкг/мл та 77,8 мкг*добу/мл відповідно у хворих ≥ 12 років. Медіана максимальної концентрації в плазмі (C max ), площа під фармакокінетичною кривою (AUC) та година досягнення максимальної концентрації (Т max ) монометилу ауристатину Е після одноразової дози 1,8 мг/кг становили 3,73 нг/мл, 17,3 нг. *добу/мл та 1,92 доби відповідно у хворих віком < 12 років і 6,33 нг/мл, 42,3 нг*добу/мл і 1,82 доби відповідно у пацієнтів ≥ 12 років. Спостерігалася тенденція до збільшення кліренсу брентуксимабу ведотину у пацієнтів дитячого віку, підтверджена позитивними результатами дослідження антитіл до лікарського засобу. У жодного пацієнта у віці < 12 років (0 із 11) не спостерігалась, а у 2 пацієнтів у віці ≥ 12 років (2 з 23) спостерігалася стійка позитивна реакція на антитіла до лікарського засобу.

Комбінована терапія

C25004

Фармакокінетику ADC брентуксимабу ведотину та MMAE після 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії препарату брентуксимабу ведотину у дозі 48 мг/м 2 кожні 2 тижні у комбінації з доксорубіцином, вінбластином та дакарбазином (AVD)2 6–17 років) із вперше діагностованою CD30+ класичною лімфомою Ходжкіна (діти віком 6–11 років, n = 11, та підлітки віком 12–17 років, n = 48). C max ADC була зафіксована у сироватці крові приблизно наприкінці інфузії та знижувалася мультиекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 4 доби. C max MMAE була зафіксована у плазмі приблизно через 2 дні після введення препарату брентуксимабу ведотину з періодом напіввиведення приблизно 2 дні. Середнє геометричне значення Cmax та AUC для ADC після одноразової дози 48 мг/м 2 становило 22,5 мкг/мл та 46,7 мкг*добу/мл відповідно. Середнє геометричне значення C max та AUC для MMAE після одноразової дози 48 мг/м 2 становило 4,9 нг/мл та 27,2 нг*добу/мл відповідно. Подібні експозиції ADC були досягнуті після дозування брентуксимабу ведотину, проведеного на основі площі поверхні тіла, 48 мг/м 2 у комбінації з AVD у дитячих вікових групах (< 12 років, 12–16 років та > 16 років).

Показання

Адцетрис ® показань для лікування дорослих пацієнтів із раніше не лікованою CD30-позитивною лімфомою Ходжкіна IV стадії у комбінації з доксорубіцином, вінбластином та дакарбазином (AVD) (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакодинаміка»).

Адцетрис ® показань для лікування дорослих пацієнтів із CD30-позитивною лімфомою Ходжкіна за наявності підвищеного ризику рецидиву або прогресування захворювання після аутологічної трансплантації стовбурових клітин (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Адцетрис ® показань для лікування дорослих пацієнтів з рецидивною або рефрактерною формою CD30-позитивної лімфоми Ходжкіна:

після аутологічної трансплантації стовбурових клітин;
після принаймні двох попередніх ліній терапії, якщо аутологічна трансплантація стовбурових клітин або поліхіміотерапія не розглядається як лікувальна опція.

Адцетрис ® у комбінації з циклофосфамідом, доксорубіцином та преднізоном (СНР) показань для лікування дорослих пацієнтів з раніше не лікованою системною анапластичною великоклітинною лімфомою (sALCL) (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Адцетрис показань для лікування дорослих пацієнтів з рецидивною або рефрактерною системною анапластичною великоклітинною лімфомою (sALCL) .

Адцетрис ® показань для лікування дорослих пацієнтів з CD30-позитивною Т-клітинною лімфомою шкіри після щонайменше 1 курсу попередньої системної терапії (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Протипоказання

Гіперчутливість до активного речовини або інших компонентів препарату.

Одночасне застосування брентуксимабу ведотину з блеоміцином призводить до розвитку легеневої токсичності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Взаємодія з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються за допомогою ферменту CYP3A4 (взаємодія з інгібіторами/індукторами CYP3A4)

Одночасне застосування брентуксимабу ведотину з кетоконазолом, потужним інгібітором CYP3A4 та глікопротеїну P-gp призвело до посилення дії антимікротубульного агента MMAE приблизно на 73 % і не вплинуло на концентрацію брентуксимабу ведотину у плазмі крові. Таким чином, при одночасному застосуванні брентуксимабу ведотину з потужними інгібіторами CYP3A4 та P-gp зростає ризик виникнення нейтропенії. Рекомендації щодо дозування у разі розвитку нейтропенії див. у табл. 1 та 2 (розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосування брентуксимабу ведотину у комбінації з рифампіцином, потужним індуктором CYP3A4, не вплинуло на концентрацію брентуксимабу ведотину у плазмі крові Незважаючи на обмежене кількість фармакокінетичних даних, можна стверджувати, що дослідити, у плазмі крові.

Одночасне застосування мідазоламу (субстрат CYP3A4) та брентуксимабу ведотину не вплинуло на метаболізм мідазоламу.

Доксорубіцин, вінбластин і дакарбазин (AVD)

Фармакокінетичні характеристики кон'югат антитіл до лікарського засобу (ADС) та MMAE у сироватці та плазмі відповідно після введення брентуксимабу ведотину у комбінації з AVD були подібні до таких при монотерапії.

Одночасне застосування брентуксимабу ведотину не впливає на показники експозиції AVD у плазмі крові.

Циклофосфамід, доксорубіцин та преднізон (СНР)

Фармакокінетичні характеристики ADС та MMAE у сироватці та плазмі крові відповідно після застосування брентуксимабу ведотину у комбінації з СНР були подібними до таких при монотерапії.

Одночасне застосування брентуксимабу ведотину не впливає на показники експозиції CHP у плазмі крові.

Блеоміцин

Офіційних досліджень взаємодії брентуксимабу ведотину та блеоміцину (Б) не проводили. У фазі І досліджень підбору дози та оцінки безпеки (SGN35–009) неприйнятна легенева токсичність (у тому числі 2 летальні випадки) спостерігалася у 11 з 25 пацієнтів (44 %), які отримували брентуксимабу ведотин плюс ABVD (A – доксорубіцин, B - , V - вінбластин, D - дакарбазин). Не повідомлялося про легеневу токсичність чи летальні випадки при застосуванні брентуксимабу ведотину + AVD. Тому одночасно застосування препарату Адцетрис та блеоміцину протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Особливості щодо застосування

Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія

Лікування брентуксимабу ведотином може спричинити реактивацію вирусу JC (вірус Джона Канінгема), що спричиняє розвиток прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ) та може призвести до летальних наслідків. Виникнення ПМЛ спостерігалося у пацієнтів, які отримували цей препарат після багаторазового попереднього проходження курсів хіміотерапії. ПМЛ – це рідкісне демієлінізуюче захворювання центральної нервної системи, яке виникає внаслідок реактивації латентного вирусу JC та часто має летальний наслідок.

За станом пацієнтів необхідно спостерігати з метою виявлення будь-яких нових чи загострення вже наявних неврологічних, когнітивних або поведінкових проявів або симптомів, що можуть свідчити про ПМЛ. Лікування брентуксимабу ведотином слід припинити у разі підозри на ПМЛ. Для підтвердження діагнозу ПМЛ потрібна консультація невролога, проведення магнітно-резонансної томографії мозку із введенням гадолінію та аналіз спинномозкової рідини на ДНК вирусу JC методом полімеразної ланцюгової реакції або отримання підтвердження наявності вирусу JC у матеріалі після біопсії мозку. Негативний результат полімеразної ланцюгової реакції щодо вирусу JC не виключає можливості захворювання на ПМЛ. Слід провести додаткове обстеження, якщо неможливо встановити альтернативний діагноз. У разі підтвердження діагнозу ПМЛ слід остаточно припинити лікування брентуксимабу ведотином.

Лікар повинен приділити особливу увагу симптомам, що вказують на ПМЛ, на які пацієнт може не звертати уваги (наприклад, неврологічні, когнітивні чи психічні симптоми).

Панкреатит

Спостерігався розвиток гострого панкреатиту у пацієнтів при застосуванні брентуксимабу ведотину. Повідомлялося про летальні випадки.

Упродовж лікування пацієнти повинні перебувати під прискіпливим наглядом лікаря щодо виникнення болю в животі, який щойно з'явився або посилився, що може бути ознакою розвитку гострого панкреатиту.

Оцінка стану пацієнта може включати фізикальне обстеження, лабораторне визначення рівнів амілази та ліпази у сироватці крові, візуалізацію органів черевної порожнини, наприклад, за допомогою ультразвуку та інші відповідні діагностичні дослідження. Лікування брентуксимабу ведотином слід припинити у разі будь-якої підозри на гострий панкреатит. При підтвердженні діагнозу гострого панкреатиту застосування брентуксимабу ведотину слід припинити.

Легенєва токсичність

При застосуванні брентуксимабу ведотину повідомлялося про випадки розвитку легеневої токсичності, включаючи пневмоніт, інтерстиціальні захворювання легень та гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), з летальним наслідком у деяких випадках. Незважаючи на те, що не було встановлено причинно-наслідкової зв'язку із застосуванням препарату, не можна виключати ризик розвитку легеневої токсичності. У разі виникнення нових або посилення наявних легеневих симптомів (наприклад, кашель, задишка) необхідно провести негайну діагностичну оцінку та лікування пацієнтів. Слід розглянути можливість припинення застосування брентуксимабу ведотину під час діагностики та до симптоматичного покращення.

Тяжкі та опортуністичні інфекції

У пацієнтів, яким вводили брентуксимабу ведотин, зафіксовано випадки тяжких інфекцій, таких як пневмонія, стафілококова бактеріємія, сепсис/септичний шок (включаючи летальні випадки), оперізувальний лишай, реактивація цитомегаловірусної інфекції пневмонія та кандидоз ротової порожнини. Протягом лікування пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом лікаря щодо виникнення тяжких та опортуністичних інфекцій.

Реакції на інфузію

Спостерігалися реакції як під час проведення інфузії, так і після її завершення, у тому числі випадки анафілаксії.

Під час проведення та після завершення інфузії пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом лікаря. У разі виникнення анафілаксії введення брентуксимабу ведотину слід негайно припинити та назначити необхідний курс медикаментозного лікування.

У разі виникнення реакції на інфузію введення препарату слід припинити та провести відповідні медичні процедури. Після зникнення симптомів інфузію можна відновити, вводячи препарат повільніше. Якщо у пацієнтів раніше спостерігалися реакції на інфузії, перед наступним введенням препарату необхідно провести премедикацію, яка передбачає застосування парацетамолу, антигістамінних засобів та кортикостероїдів.

Реакції на інфузію проявляються частіше та сильніше у пацієнтів, які мають антитіла до брентуксимабу ведотину (див. розділ «Побічні реакції»).

Синдром лізису опухоли

При застосуванні брентуксимабу ведотину повідомлялося про випадки синдрому лізису опухоли (СЛП). У зоні ризику виникнення синдрому лізису опухоли пацієнти з високим опухоловим навантаженням, опухоли яких швидко збільшуються. Такі пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом лікаря та отримувати лікування з використанням провідних медичних практик. Лікування СЛП може передбачати проведення інтенсивної гідратації, спостереження за функцією почок, корекцію електролітних порушень, лікування гіперурикемії та застосування підтримуючої терапії.

Периферична нейропатія

Лікування брентуксимабу ведотином може спричинити периферичну нейропатію (сенсорну та моторну). Периферична нейропатія, зазвичай спричинена кумулятивною дією препарату, є зворотною у більшості випадків.

У клінічних випробуваннях у більшості пацієнтів спостерігалося послаблення або зникнення симптомів (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря з метою своєчасного виявлення симптомів нейропатії, таких як гіпестезія, гіперестезія, парестезія, дискомфорт, печіння, нейропатичний біль або слабкість. У разі виникнення або загострення периферичної нейропатії необхідно припинити лікування та зменшити дозу або повністю припинити лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Гематотоксичність

Брентуксимабу ведотин може спричинити анемію 3 або 4 ступенів тяжкості, тромбоцитопенію та тривалу нейтропенію (більше 1 тижня) 3 або 4 ступенів тяжкості. «Спосіб застосування та дози».

Фебрильна нейтропенія

Лікування брентуксимабу ведотином може супроводжуватися фебрильною нейтропенією (пропасниця невідомого походження без клінічного або мікробіологічного підтвердження інфекції, абсолютна кількість нейтрофілів < 1,0 × 10 9 /л, температура ≥ 38,5 °C). . У разі виникнення фебрильної нейтропенії. пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом лікаря щодо розвитку пропасниці та отримувати лікування з використанням провідних медичних практик.

При проведенні комбінованої терапії з AVD або CHP літній вік пацієнта є фактором ризику розвитку фебрильної нейтропенії. першої дози.

Тяжкі побічні реакції з боку шкіри (SCARs)

При застосуванні препарату Адцетрис ® повідомлялося про випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, включаючи синдром Стівенса — Джонсона (SJS), токсичний епідермальний некроліз (TEN) та реакцію на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS). пацієнтів із SJS та TEN. SJS, TEN або DRESS застосування лікарського засобу Адцетрис слід припинити та назначити відповідне лікування.

Ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту

У пацієнтів, яким застосовували брентуксимабу ведотин, спостерігалися ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи непрохідність кишечника, ілеус, ентероколіт, нейтропенічний коліт, ерозію, виразку, перфорацію та кровотечу, з летальною наслідком у деяких випадках. У разі появи ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту або погіршення симптомів необхідно негайно провести діагностичне дослідження та назначити відповідне лікування.

Гепатотоксичність

Повідомлялося про розвиток гепатотоксичності, яка проявляється підвищенням рівнів аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ).

Також повідомлялося про тяжкі випадки гепатотоксичності, включаючи летальні наслідки. Наявні захворювання печінки, супутні захворювання та сумісне застосування лікарських засобів також підвищують ризик розвитку гепатотоксичності. Слід проводити моніторинг функції печінки до початку лікування препаратом, а також під час лікування брентуксимабу ведотином. У разі розвитку гепатотоксичності слід відтермінувати лікування, змінити дозування або припинити застосування брентуксимабу ведотину.

Гіперглікемія

Відомі випадки розвитку гіперглікемії під час проведення клінічних досліджень за участю пацієнтів із підвищеним індексом маси тіла, із цукровим діабетом в анамнезі або без такого. Однак необхідно поважно слідкувати за рівнем глюкози у сироватці крові, якщо пацієнт страждає на гіперглікемію. Слід назначити відповідні антидіабетичні препарати.

Екстравазація у місці інфузії

Були випадки екстравазації під час внутрішньовенної інфузії препарату. З огляду на можливість екстравазації рекомендується спостерігати за місцем інфузії щодо можливої ??появи інфільтрації під час введення препарату.

Ниркова та печінкова недостатність

Недостатньо інформації про лікування препаратом пацієнтів із почковою чи печінковою недостатністю. Згідно з наявними даними, на кліренс MMAE може впливати ниркова недостатність тяжкого ступеня, печінкова недостатність, а також низька концентрація альбуміну у плазмі крові.

CD30-позитивна Т-клітинна лімфома шкіри

Ступінь ефекту лікування підтипів CD30-позитивної Т-клітинної лімфоми шкіри (ТКЛШ), крім грибоподібного мікозу та первичной анапластичної великоклітинної лімфоми шкіри, не визначений через брак доказів високого рівня У двох порівняльних дослідженнях 2-ї фази було продемонстровано активність , як синдром Сезарі, лімфоматоїдний папульоз та ТКЛШ змішаної гістології.

Однак брентуксимабу ведотин слід з обережністю застосовувати іншим пацієнтам із CD30+ ТКЛШ та тільки після ретельної оцінки потенційного ризику та користі від терапії препаратом, враховуючи індивідуальні особливості.

Вміст натрію в допоміжних речовинах

Лікарський засіб Адцетрис ® містить 13,2 мг натрію на флакон, що еквівалентно 0,7 % максимального щоденного споживання 2 г натрію для дорослого людини, рекомендованого ВООЗ.

Відстеження

Для покращення відстеження біологічних лікарських засобів слід реєструвати назву та номер серії введеного препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати два незалежні ефективні засоби контрацепції у період лікування та протягом 6 місяців після завершення лікування.

Вагітність

Даних щодо застосування брентуксимабу ведотину вагітним немає. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Брентуксимабу ведотин не слід застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плода. У разі необхідності застосування препарату в період вагітності пацієнтку слід проінформувати про потенційний ризик для плода.

Див. розділ «Фертильність» нижче щодо застережень для жінок, партнери-чоловіки яких лікуються брентуксимабу ведотином.

Період годування груддю

Даних щодо проникнення брентуксимабу ведотину чи його метаболітів у грудні молоко людини немає. Тому не можна виключати ризик для немовлят, які перебувають на грудному питанні.

Рішення про припинення годування груддю або припинення/утримання від лікування цим препаратом приймають з урахуванням потенційного ризику, пов'язаного з груддю, для дитини та користі від терапії препаратом для жінки.

Фертильність

За даними доклінічних досліджень, лікування брентуксимабу ведотином спричиняє токсичне ураження яєчок і може призвести до порушення фертильності чоловіків. Дослідження також показали, що MMAE має анеугенні властивості. Перед початком лікування цим препаратом чоловікам рекомендується заморозити зразки для їх зберігання. Чоловікам не рекомендується зачинати дитину під час лікування цим препаратом та протягом 6 місяців після введення останньої дози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Брентуксимабу ведотин може мати незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Брентуксимабу ведотин слід застосовувати лише під наглядом кваліфікованого лікаря, який має досвід проведення протипухлинної терапії.

Дозування

Раніше не лікована ЛХ

Рекомендована доза в комбінації з хіміотерапією (доксорубіцин (A), вінбластин (V) та дакарбазин (D) (AVD)) становить 1,2 мг/кг, яку слід вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю понад 30 хвилин на день 1 та 15 шкірних 28 -денного циклу загалом протягом 6 циклів (див. розділ «Фармакодинаміка»)

Первинна профілактика стимулюючим фактором росту (G-CSF) рекомендована всім дорослим пацієнтам з раніше не лікованою ЛХ, які отримують комбіноване лікування, починаючи з першої дози препарату Адцетрис ( див. розділ «Особливості застосування»).

Слід уважно ознайомитись з інструкціями для медичного застосування хіміотерапевтичних препаратів, які застосовують одночасно з препаратом Адцетріс® пацієнтам з раніше не лікованою ЛХ.

ЛХ із підвищеним ризиком рецидиву або прогресування

Рекомендована доза становить 1,8 мг/кг, яку вводять шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю понад 30 хвилин кожні 3 тижні.

Терапію з застосуванням препарату Адцетрис слід розпочинати після одужання після аутологічної трансплантації стовбурових клітин (АТСК) на підставі клінічної оцінки. Такі пацієнти повинні отримувати до 16 циклів терапії (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Рецидивна або рефрактерна ЛХ

Рекомендована початкова доза для повторного лікування пацієнтів, у яких раніше була відповідь на терапію препаратом Адцетріс ® , становить 1,8 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю понад 30 хвилин кожні 3 тижні. Альтернативно терапію можна розпочинати із останньої переносимої дози (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Лікування слід продовжувати до прогресування хвороби або розвитку неприпустимої токсичності (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти, які досягли стабілізації захворювання або кращої відповіді, повинні отримати від мінімум 8 циклів до максимум 16 циклів лікування (приблизно протягом одного року) (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Раніше не лікована системна анапластична великоклітинна лімфома (sALCL)

Рекомендована доза в комбінації з хіміотерапією (циклофосфамід [C], доксорубіцин [H] та преднізон [P] [CHP]) становить 1,8 мг/кг, яку слід вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю понад 30 хвилин кожні 3 тижні протягом 6 8 циклів (див. розділ "Фармакодинаміка").

Попередня профілактика із застосуванням Г-КСФ рекомендована всім дорослим пацієнтам з раніше не лікованою системною анапластичною великоклітинною лімфомою (sALCL), які отримують комбіновану терапію, починаючи з першої дози препарату Адцетрис ® (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід ознайомитись з короткою характеристикою хіміотерапевтичних препаратів, які застосовують у комбінації з препаратом Адцетріс ® пацієнтам з раніше не лікованою системною анапластичною великоклітинною лімфомою (sALCL).

Рецидивна чи рефрактерна системна анапластична великоклітинна лімфома (sALCL)

ТКЛШ

Пацієнти з ТКЛШ мають отримати до 16 циклів лікування (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Загальні

Якщо маса тіла пацієнта перевищує 100 кг, для розрахунку дози слід брати показник 100 кг (див. розділ «Особливості застосування»).

Перед шкірним введенням дози слід проводити розгорнутий аналіз крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря під час та після введення препарату (див. розділ «Особливості застосування»).

Коригування дози

Нейтропенія

У разі розвитку нейтропенії під час лікування слід відтермінувати введення дози. Рекомендації щодо відповідного дозування при монотерапії та комбінованій терапії наведено у таблиці 1 та таблиці 2 відповідно (див. також розділ «Особливості застосування»).

Таблиця 1

Рекомендації щодо дозування при розвитку нейтропенії на тлі монотерапії

Ступінь тяжкості нейтропенії

(прояви та симптоми [витяг із Загальних термінологічних критеріїв для небажаних явищ a ])

Корекція режиму дозування

Ступінь 1 (< нижня межа норми – 1500/мм 3 ,

< нижня межа норми – 1,5 × 10 9 /л) або

Ступінь 2 (< 1500–1000/мм 3 ,

< 1,5-1,0 × 10 9 /л)

Продовжувати лікування без корекції режиму дозування

Ступінь 3 (< 1 000–500/мм 3 ,

< 1,0–0,5 × 10 9 /л) або

Ступінь 4 (< 500/мм 3 ,

< 0,5 × 10 9 /л)

Відкласти введення дози на годину, потрібну для того, щоб показники токсичності знизилися до ступеня 2 або базового рівня. Продовжити лікування відповідно до попередньо призначеного режиму дозування б . Врахувати підтримку фактором зростання (гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор або гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор) у наступних циклах лікування пацієнтів з нейтропенією 3 або 4 ступені.

а Ступені тяжкості нейтропенії наведено відповідно до Загальних термінологічних критеріїв для небажаних явищ (версія 3), розроблених Національним інститутом раку; див. Нейтрофілі/гранулоцити; НМН - нижня межа норми.

б Пацієнти з лімфопенією 3 або 4 ступені можуть продовжувати лікування без перерви.

Таблиця 2 Рекомендації щодо дозування при розвитку нейтропенії на тлі комбінованої терапії

Ступінь тяжкості нейтропенії (ознаки та симптоми [витяг із Загальних термінологічних критеріїв для небажаних явищ a ])

Корекція режиму дозування

Ступінь 1 (< НМН – 1500/мм 3

< НМН – 1,5 × 10 9 /л) чи

Ступінь 2 (< 1500–1000/мм 3

< 1,5-1,0 × 10 9 /л)

Ступінь 3 (< 1000–500/мм 3

< 1,0–0,5 × 10 9 /л) або

Ступінь 4 (< 500/мм 3

< 0,5 × 10 9 /л)

Первинна профілактика гранулоцитарним колонієстимулюючим фактором росту рекомендована всім дорослим пацієнтам, які отримують комбіновану терапію, починаючи з першої дози препарату Адцетрис® . Продовжувати терапію такою ж дозою та за тією ж схемою лікування.

Периферична нейропатія

Рекомендації щодо дозування при проведенні монотерапії чи комбінованої терапії у разі появи чи загострення периферичної сенсорної або моторної нейропатії наведено у таблиці 3 та таблиці 4 відповідно (див. розділ «Особливості застосування»).

Таблиця 3 Рекомендації щодо дозування у разі розвитку чи загострення периферичної сенсорної або моторної нейропатії при монотерапії

Тяжкість периферичної сенсорної чи моторної нейропатії

(Ознаки та симптоми [витяг

із CTCAEa])

Корекція дози та режиму застосування

Ступінь 1 (парестезія та/або втрата

рефлексів без втрати функцій)

Продовжувати терапію такою ж дозою та за тією ж схемою лікування.

Ступінь 2 (погіршення функції без впливу на здатність здійснювати повсякденну діяльність)

Відкласти введення наступної дози до зниження показників токсичності до ≤ 1 ступеня або рівня до початку лікування, далі продовжувати терапію зниженою дозою від 1,2 мг/кг до максимально 120 мг кожні 3 тижні.

Ступінь 3 (обмеження можливості здійснювати повсякденну діяльність)

Ступінь 4

паралічу)

Припинити лікування.

a. Оцінка ґрунтується на Загальних термінологічних критеріях оцінки небажаних явищ (СТСАЕ), ред. 3.0, Національний інститут раку (NCI); див. нейропатія моторна; нейропатія сенсорна; нейропатичний біль.

Таблиця 4

Рекомендації щодо дозування в разі розвитку вперше чи загострення периферичної сенсорної або моторної нейропатії при полученні комбінованої терапії

Тяжкість периферичної сенсорної чи моторної нейропатії

(Ознаки та симптоми [витяг із CTCAEa])

Комбінована терапія з AVD

Комбінована терапія з CHP

Корекція дози та режиму застосування

Ступінь 1 (парестезія та/або втрата рефлексів без втрати функцій)

Продовжувати терапію такою ж дозою та за тією ж схемою лікування.

Ступінь 2 (погіршення функції без впливу на здатність здійснювати повсякденну діяльність)

Вводити у зниженій дозі по 0,9 мг/кг, але не більше 90 мг, кожні 2 тижні.

Сенсорна нейропатія : продовжувати терапію такою ж дозою.

Моторна нейропатія :

вводити у зниженій дозі по 1,2 мг/кг, але не більше 120 мг, кожні 3 тижні.

Ступінь 3 (обмеження можливості здійснювати повсякденну діяльність)

Відтермінувати подальше введення препарату Адцетрис ® , допоки токсичність не зменшиться до ≤ 2 ступеня, надалі вводити у зниженій дозі по 0,9 мг/кг, але не більше 90 мг, кожні дві тижні.

Сенсорна нейропатія : вводити у зниженій дозі по 1,2 мг/кг, але не більше 120 мг, кожні 3 тижні.

Моторна нейропатія : скасувати подальшу терапію.

Ступінь 4 (сенсорна нейропатія із втратою працездатності або моторна нейропатія, яка є загрожливою для життя або призводить до паралічу)

Припинити лікування.

a Оцінка ґрунтується на Загальних термінологічних критеріях оцінки небажаних явищ (СТСАЕ), ред. 4.03, Національний інститут раку (NCI); див. нейропатія моторна; нейропатія сенсорна; нейропатичний біль.

Окремі групи пацієнтів

Порушення функції нірок та печінки

Комбінована терапія

Необхідний ретельний моніторинг стану пацієнтів з порушенням функції нірок щодо розвитку побічних реакцій. Відсутній досвід застосування препарату Адцетрис у клінічних дослідженнях у комбінації з хіміотерапією для лікування пацієнтів з порушенням функції нірок і рівнем креатиніну в сироватці крові ≥ 2,0 мг/дл та/або з кліренсом креатиніну або розрахованим кліренсом креатиніну ≤ 40 мл/хв. Слід уникати застосування препарату Адцетрис у комбінації з хіміотерапією пацієнтам з тяжким порушенням функції почок.

Необхідний ретельний моніторинг стану пацієнтів з порушенням функції печінки щодо розвитку побічних реакцій. хвилин кожні 2 тижні. Рекомендована початкова доза для пацієнтів з порушенням функції печінки. легкого ступеня тяжкості, які отримують препарат Адцетрис у комбінації з CHP , становить 1,2 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин кожні 3 тижні. функції печінки, у яких рівень загального білірубіну у > 1,5 раза перевищує верхню межу норми (ВМН) (якщо причиною не є синдром Гілберта) або рівень аспартатамінотранферази (АСТ) чи аланінамінотрансферази (АЛТ) у > 3 рази вище ВМН або > 5 разів вище ВМН, якщо таке підвищення не спричинене ЛХ печінки. застосування препарату Адцетріс у комбінації з хіміотерапією пацієнтам з помірним та тяжким порушенням функції печінки.

Монотерапія

Рекомендована початкова доза для пацієнтів з тяжкою формою порушення функції нірок становить 1,2 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин кожні 3 тижні. Необхідний ретельний моніторинг стану пацієнтів з порушенням функції нірок щодо розвитку побічних реакцій (див. розділ «Фармакокінетичні властивості»).

Рекомендована початкова доза для пацієнтів із порушенням функції печінки становить 1,2 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин кожні 3 тижні. Необхідний ретельний моніторинг стану пацієнтів з порушенням функції печінки щодо розвитку побічних реакцій (див. розділ «Фармакокінетичні властивості»).

Пацієнти літнього віку

Рекомендації щодо режиму дозування для пацієнтів віком від 65 років такі самі, як для дорослих.

Пацієнти дитячого віку

Безпека та ефективність застосування препарату Адцетрис® дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлені (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакологічні властивості»).

У доклінічних дослідженнях спостерігалися випадки виснаження вилочкової залози.

Спосіб застосування.

Рекомендовану дозу препарату Адцетріс вводити протягом 30 хвилин.

Необхідно розглянути процедури правильного застосування та поводження з використаними протиопухлинними препаратами.

Необхідно дотримуватися належної асептики під час використання цього лікарського засобу.

Інструкція з розведення

Вміст шкірного флакона для одноразового використання необхідно розвести у 10,5 мл води для ін'єкцій до залишкової концентрації 5 мг/мл. Для забезпечення досягнення належної концентрації кожен флакон містить 10 % надлишку препарату, тобто 55 мг препарату Адцетрис на флакон та 11 мл загального об'єму після розведення.

1. Струмінь води для ін'єкцій слід спрямовувати на стінку флакона, а не безпосередньо на порошок.

2. Обережно перемішати вміст флакона для розчинення порошку. Флакон не струшувати.

3. Розведений розчин повинен бути прозрачним або не опалесцентним, безбарвним, з рН 6,6.

4. Перед застосуванням розчин слід візуально перевірити на наявність твердих частинок та/або окрасу. При зміні кольору, помутнінні або наявності твердих частинок розчин не слід застосовувати.

Інструкція щодо приготування розчину для інфузій

Набрати потрібну дозу препарату Адцетрис із флакону чи флаконів та ввести її в інфузійний пакет з 9 мг/мл (0,9 %) розчином хлориду натрію для досягнення кінцевої концентрації препарату Адцетрис 0,4–1,2 мг/мл. Рекомендований об'єм розчинника – 150 мл. Також розведений препарат Адцетрис можна розбавляти у 5 % розчині декстрози або лактатному розчині Рінгера для ін'єкцій.

Обережно переверніть пакет для інфузій, щоб змішати розчин розчину Адцетрис ® .

Не струшувати .

Після забору розчину залишки речовини у флаконі необхідно утилізувати відповідно до вимог місцевого законодавства.

Не слід додавати будь-які інші лікарські засоби до розчину для інфузій препарату Адцетрис або до системи для внутрішньовенного вливання. Систему після введення слід добре промити 9 мг/мл (0,9 %) розчином натрію хлориду, 5 % розчином декстрози або лактатним розчином Рінгера для ін'єкцій.

Відразу після розведення ввести розчин препарату Адцетріс ® із рекомендованою швидкістю. Можливе тимчасове зберігання розведеного розчину (не більше 24 годин з моменту приготування).

Забороняється вводити брентуксимабу ведотин внутрішньовенно струмино. Брентуксимабу ведотин вводити за допомогою окремої внутрішньовенної крапельниці без додавання інших лікарських засобів.

Флакон з лікарським засобом Адцетріс® призначений для одноразового використання.

При утилізації протиракових препаратів слід дотримуватися відповідних затверджених процедур. При використанні цього препарату необхідно суворо дотримуватись асептичних умов.

Розрахунок дозування

Загальну дозу препарату Адцетрис ( мл) для подальшого розведення розраховувати таким чином:

доза препарату Адцетрис ( мг/кг) × маса тіла пацієнта (кг)

концентрація розведеного вмісту флакона (5 мг/мл)

Загальна доза препарату Адцетріс ® (мл) для подальшого розведення

Примітка. Якщо маса тіла пацієнта перевищує 100 кг, для розрахунку дози слід брати показник 100 кг. Максимальна рекомендована доза становить 180 мг.

Кількість флаконів препарату Адцетріс ® розраховувати таким чином:

Загальна доза препарату Адцетрис ® (мл) для подальшого Необхідна кількість флаконів препарату

розведення _____________________________________ = Адцетрис ®

Загальний об'єм флакона (10 мл/флакон)

Таблиця 5

Зразок розрахунку для пацієнтів з масою тіла 60–120 кг, рекомендована доза препарату Адцетрис для яких становить 1,8 мг/кг, 1,2 мг/кг або 0,9 мг/кг a, b

Рекомендована доза

Маса тіла пацієнта (кг)

Загальна доза = маса тіла пацієнта, помножена на рекомендовану дозу

Загальний об'єм для розведення с = загальна доза, розділена на концентрацію у флаконі з відновленим розчином [5 мг/мл]

Кількість необхідних флаконів = загальний об'єм для розведення, розділень на загальний об'єм у флаконі [10 мг/флакон]

1,8 мг/кг (максимум 180 мг)

60 кг

108 мг

21,6 мл

2,16 флакона

80 кг

144 мг

28,8 мл

2,88 флакона

100 кг

180 мг

36 мл

3,6 флакона

120 кгd

180 мг

36 мл

3,6 флакона

1,2 мг/кг (максимум 120 мг)

60 кг

72 мг

14,4 мл

1,44 флакона

80 кг

96 мг

19,2 мл

1,92 флакона

100 кг

120 мг

24 мл

2,4 флакони

120 кгd

120 мг

24 мл

2,4 флакони

0,9 мг/кг (максимум 90 мг)

60 кг

54 мг

10,8 мл

1,08 флакона

80 кг

72 мг

14,4 мл

1,44 флакона

100 кг

90 мг

18 мл

1,8 флакона

120 кгd

90 мг

18 мл

1,8 флакона

a У таблиці наведено приклади розрахунків для дорослих пацієнтів.

b Для дітей, які були включені до клінічних досліджень (6–17 років), дозу розраховували на основі площі поверхні тіла як 48 мг/м 2 кожні дві тижні при одночасному застосуванні з AVD протягом 28-денного циклу або 72 мг/м 2 шкірні. три тижні як монотерапію (див. розділ «Фармакологічні властивості» щодо інформації про клінічні дослідження за участю дітей).

c Розвести в розчині 150 мл та ввести у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю понад 30 хвилин.

d Якщо маса тіла пацієнта перевищує 100 кг, для розрахунку дози слід брати показник 100 кг.

Утилізація

Флакон з препаратом Адцетріс призначений виключно для одноразового використання.

Будь-який невикористаний препарат чи відходи слід утилізувати з дотриманням вимог національного нормативного законодавства.

Діти.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Адцетрис ® дітям (віком до 18 років) не встановлені.

Передозування

Відомого антидоту на випадок передозування брентуксимабу ведотином немає. У разі передозування за пацієнтом слід пильно спостерігати щодо виникнення побічних реакцій, особливо нейтропенії, та проводити підтримуюче лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Адцетрис 50мг №1 брентуксимаб

Быстрое бронирование Адцетрис 50мг №1 брентуксимаб

Оставьте ваши данные, мы Вам перезвоним!

Аналоги в наличии:

Склад

Лікарська форма

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Показання

Протипоказання

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Особливості щодо застосування

Спосіб застосування та дози

Передозування

*Все результаты индивидуальны и зависят от Вашего состояния здоровья

Ваше имя:
Номер телефона: