Главная » Каталог лекарств

Абилифай 5 мг тб №28

Загальна характеристика

міжнародна назва: арипіпразол; 7-[4-[4-(2,3-дихлорофеніл)-1-піперазиніл]бутокси]-3,4-дигідро-2(1H)-хінолинон;

Основні фізико-хімічні властивості

• таблетки 5 мг: прямокутні таблетки з закругленими краями, блакитного кольору, з маркуванням «А-007» і «5» на одному боці;
• таблетки 10 мг: прямокутні таблетки з закругленими краями, рожевого кольору, з маркуванням «А-008» і «10» на одному боці;
• таблетки 15 мг: круглі таблетки жовтого кольору, з фаскою, з маркуванням «А-009» і «15» на одному боці;
• таблетки 30 мг: круглі таблетки рожевого кольору, з фаскою, з маркуванням «А-011» і «30» на одному боці.

Склад

1 таблетка містить 5мг або 10 мг або 15 мг або 30 мг аріпіпразолу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гидроксипропилцелюлоза, магнію стеарат, барвники: заліза оксид жовтий (таблетки 15мг); заліза оксид червоний (таблетки 10 мг і 30 мг), лак алюмінієвий блакитний (таблетки 5 мг).

Форма випуску

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичний засіб (нейролептик). Код АТС N05AX12

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії обумовлена сполученням часткової агоністичної активності відносно D2 дофаміновых і 5HT1a серотонінових рецепторів і антагоністичною активністю відносно 5HT2 серотонінових рецепторів.

Арипіпразол має високу аффінність in vitro до D2 і D3 дофамінових рецепторів, 5HT1a і 5HT2a серотонінових рецепторів та помірну аффінність до D4 дофамінових, 5HT2c і 5HT7 серотонинових рецепторів, альфа1-адренорецепторів та H1 гістамінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною аффінністю до ділянок зворотнього захоплення серотоніну та відсутністю аффінності до мускаринових рецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах виявляв антагонізм відносно дофамінергічної гіперактивності та агонізм відносно дофамінергіченої гіпоактивності. Взаємодією не тільки з дофаміновими та серотоніновими рецепторами можна пояснити деякі клінічні ефекти арипіпразолу.  

Фармакокінетика.

Активність Абіліфаю обумовлена діючою речовиною - арипіпразолом. Середній період напіввиведення арипіпразолу складає приблизно 75 годин. Рівноважна концентрація досягається через 14 днів. Кумуляція препарату при багаторазовому прийомі передбачувана. Показники фармакокінетики арипіпразолу в рівноважному стані пропорційні дозі. Не відзначено добових коливань розподілу арипіпразолу і його метаболіту дегідроаріпіпразолу. Встановлено, що головний метаболіт препарату в плазмі людини, дегідроарипіпразол, має таку ж аффінність до D2 дофамінових рецепторів, як і арипіпразол.

Арипіпразол швидко всмоктується після прийому Абіліфаю, при цьому максимальна концентрація препарату в плазмі досягається через 3-5 годин. Абсолютна біодоступність таблеток Абіліфаю складає 87%. Прийом їжі на біодоступність арипіпразолу не впливає.

При терапевтичній концентрації більше 99% арипіпразолу зв'язується з білками сироватки, головним чином з альбуміном. Арипіпразол піддається пресистемному метаболізмові лише в мінімальному ступені.Арипіпразол метаболізуєтся в печінці трьома способами: дегідруванням, гідроксилюванням та N? дезалкіліруванням. За даними експериментів in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ферментів CYP3A4 і CYP2D6, а N? дезалкілювання каталізується ферментом CYP3A4. Арипіпразол є основним компонентом ліків у крові. При рівноважному стані площа під кривою «концентрація лікарського засобу – час» (AUC) дегідроарипіпразолу складає приблизно 39% AUC арипіпразолу в плазмі.

Після одноразового прийому міченого [14C] арипіпразолу приблизно 27% і 60% радіоактивності визначається в сечі і калі, відповідно. Менше 1% незмінного арипіпразолу визначається в сечі і приблизно 18% прийнятої дози в незміненому виді виводиться з калом. Загальний кліренс арипіпразолу складає  0.7 мл/хв/кг, головним чином за рахунок виведення печінкою.

Показання для застосування

Лікування гострих нападів шизофренії та для підтримуючої терапії у пацієнтів з шизофренією.

Лікування гострих маніакальних епізодів біполярного розладу I типу і для підтримуючої терапії в пацієнтів з біполярним розладом I типу, котрі перед цим перенесли маніакальний або змішаний епізод.

Спосіб застосування та дози

Шизофренія

Рекомендується призначати Абіліфай у початковій дозі 10 або 15 мг один раз на день, незалежно від прийому їжі. Підтримуюча доза складає 15 мг/добу. У клінічних дослідженнях показана ефективність препарату в дозах від 10 до 30 мг/добу.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі

Абіліфай слід приймати один раз на день незалежно від прийому їжі, починаючи з дози 15 або 30 мг/добу. Зміну дози, за необхідності, слід проводити з інтервалом не менше 24 години. У клінічних дослідженнях продемонстрована ефективність препарату в дозах 15–30 мг/добу при маніакальних епізодах при прийомі протягом 3-12 тижнів. Безпека доз вище 30 мг/добу у клінічних дослідженнях не оцінювалася.

При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом I типу і маніакальними або змішаними епізодами, у яких не було симптомів на фоні прийому Абіліфаю (15 мг/добу або 30 мг/добу при початковій дозі 30 мг/добу) протягом 6 тижнів, таку підтримуючу терапію слід вважати ефективною. Варто періодично обстежувати пацієнтів для визначення необхідності продовження підтримуючої терапії.

Не потрібна зміна дозування препарату при призначенні його пацієнтам з нирковою / печіночною недостатністю (клас А, В і С по класифікації Чайлда-Пью).

Хоча досвід застосування препарату в пацієнтів віком старше 65 років обмежений, корегування дози для цієї категорії пацієнтів не потрібно.

Побічна дія

Частота побічних ефектів приведена у відповідності з наступною шкалою: дуже рідкі (≤ 0,01%), рідкі (≥ 0,01% і 

Серцево-судинна система

Дуже рідкі: непритомність; рідкі: вазовагальный синдром, розширення серця, тріпотіння передсердь, тромбофлебіт, внутрішньочерепна кровотеча, ішемія головного мозку; нечасті: брадикардія, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда, подовження QT інтервалу, зупинка серця, крововиливи, фібріляція передсердь, серцева недостатність, AV блокада, ішемія міокарда, тромбоз глибоких вен, флебіт, екстрасистолія; часті: ортостатична гіпотензія, тахікардія.

Система травлення

Дуже рідкі: підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), і аспартатамінотрансферази (АСТ);рідкі: езофагіт, кровотеча ясен, запалення язика, криваве блювання, кишкові кровотечі, виразка дванадцятипалої кишки, хейліт, гепатит, збільшення печінки, панкреатит, перфорація кишечнику; нечасті: збільшення апетиту, гастроентерит, утруднене ковтання, метеоризм, гастрит, зубний карієс, гінгівіт, геморой, шлунково-стравохідний рефлюкс, шлунково-кишкові крововиливи, періодонтальний абсцес, набряк язика, нетримання калу, коліт, ректальні крововиливи, стоматит, виразки в роті, холецистит, фекалома, кандидоз слизової оболонки рота, жовчокам'яна хвороба, відрижка, виразка шлунка, часті: диспепсія, блювання, закреп; дуже часті: нудота, втрата апетиту.

Імунна система

Дуже рідкі: алергійні реакції (анафілаксія, ангіоневротичний набряк, свербіж і кропив’янка).

Кістково-м'язова система

Дуже рідкі: збільшення активності креатинфосфокінази, рабдоміоліз, тенденіт, тендобурсит, ревматоїдний артрит, міопатія; нечасті: біль у суглобах і кістах, міастенія, артрит, артроз, м'язова слабкість, спазми, бурсит; часті: міалгія, судороги.

Нервова система

Рідкі: марення, ейфорія, буккоглоссальний синдром, акінезія, пригнічення свідомості аж до утрати свідомості, знижені рефлекси, нав'язливі думки, злоякісний нейролептичний синдром; нечасті: дистонія, м'язові посмикування, ослаблення концентрації уваги, парестезія, тремор кінцівок, імпотенція, брадикінезія, знижене/підвищене лібідо, панічні реакції, апатія, дискінезія, ослаблення пам'яті, ступор, амнезія, інсульт, гіперактивність, деперсоналізація, синдром «неспокійних ніг» (акатизия), міоклонус, пригнічений настрій, підвищені рефлекси, уповільнення розумової функції, підвищена чутливість до подразників, гіпотонія, порушення окорухової реакції, частізапаморочення, тремор, екстрапірамідний синдром, психомоторне порушення, депресія, нервозність, підвищене слиновиділення, ворожість, суїцидальні думки, маніакальні думки, нетверда хода, сплутаність свідомості, опір виконанню пасивних рухів (синдром зубчастого колеса); дуже часті: безсоння, сонливість, акатизия.

Дихальна система

Рідкі: кровохаркання, аспіраційна пневмонія, посилене виділення мокротиння, сухість слизової оболонки носа, набряк легень, емболія легеневої артерії, гіпоксія, дихальна недостатність, апное; нечасті:бронхіальна астма, носова кровотеча, гикавка, ларингіт; часті: задишка, пневмонія.

Шкірні покриви

Рідкі: макулопапульозні висипи, ексфоліативний дерматит, кропив’янка; нечасті: акне, везикулобульозні (пухирчаста) висипи, екзема, алопеція (облисіння), псоріаз, себорея; часті: сухість шкіри, свербіж, підвищена пітливість, шкірні виразки.

Органи чуття

Рідкі: посилена сльозотеча, часте миготіння, зовнішній отит, амбліопія, глухота, диплопія, очні крововиливи, фотофобія; нечасті: сухість ока, біль в очах, дзвін у вухах, запалення середнього вуха, катаракта, утрата смаку, блефарит; часті: кон’юнктивіт, біль у вухах.

Сечостатева система

Рідкі: біль у молочній залозі, цервіцит, галакторея, аноргазмія, печіння в області сечостатевої системи, глікозурія, гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків), сечокам’яна хвороба, болісна ерекція; нечасті: цистит, прискорене сечовипускання, лейкорея, затримка сечовипускання, гематурія, дизурія, аменорея, передчасна еякуляція, піхвова кровотеча, вагінальний кандидоз, ниркова недостатність, маткова кровотеча, менорагія, альбумінурія, камені в нирках, ніктурія, поліурія, позиви до сечовипускання; часті: нетримання сечі.

Організм у цілому

Рідкі: біль в горлі, скутість у спині, тяжкість у голові, кандидоз, скутість в горлі, синдром Мендельсона, тепловий удар; нечасті: біль в області таза, набряк обличчя, нездужання, світлочутливість, щелепні болі, озноб, скутість щелеп, здуття живота, відчуття напруження в грудях; часті: грипоподібний синдром, периферичний набряк, болі в грудній клітці, у шиї.

Метаболічні розлади та порушення, що пов'язані з харчуванням

Рідкі: гіперкаліємія, подагра, гіпернатріємія, ціаноз, закислення сечі, гіпоглікемічна реакція; нечасті: зневоднювання, набряк, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, цукровий діабет, підвищений рівень АЛТ, гіперліпідемія, гіпоглікемія, спрага, підвищення вмісту сечовини в крові, гіпонатріємія, підвищений рівень АСТ, підвищення лужної фосфатази, залізодефіцитна анемія, підвищений креатинін, білірубінемія, підвищений рівень лактатдегідрогенази, ожиріння; часті: втрата ваги, підвищення рівня креатинфосфокінази.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до арипіпразолу або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.
• Вік до 18 років.

Передозування

У клінічних дослідженнях описані випадки випадкового або навмисного передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1080 мг, що не супроводжувалися летальним результатом. Симптомами передозування арипіпразолу були нудота, блювання, астенія, пронос і сонливість. У госпіталізованих пацієнтів не виявлені клінічно значимі зміни основних фізіологічних показників, лабораторних параметрів і ЕКГ.

Постмаркетинговий досвід одноразового прийому дорослими пацієнтами до 450 мг арипіпразолу свідчить про можливий розвиток тахікардії. Крім того, описані випадки

передозування арипіпразолу в дітей (прийом до 195 мг). До потенційно небезпечних симптомів передозування відносяться екстрапірамідні розлади і минуща втрата свідомості.

При передозуванні потрібна підтримуюча терапія, забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень і симптоматичне лікування. Варто враховувати лікарські реакції. Негайно повинно бути почате моніторингування показників роботи серця з реєстрацією ЕКГ для виявлення аритмій. Після підтвердженого або передбачуваного передозування арипіпразолу необхідно ретельне медичне спостереження до зникнення всіх симптомів.

Активоване вугілля (50 г), уведене через годину після прийому арипіпразолу, зменшує AUC і Cmax(тривалість перебування та рівень максимальної концентрації у крові) арипіпразолу на 51 і 41%, відповідно, що дозволяє рекомендувати його застосування при передозуванні.

Хоча достовірних даних про застосування гемодіалізу при передозуванні арипіпразолу немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, тому що арипіпразол не виводиться нирками в незміненому вигляді і значною мірою зв'язується з білками плазми.

Особливості застосування

Суіцидні спроби – схильність до суїцидних думок і спроб характерна для психозів, тому лікарська терапія повинна сполучатися з ретельним медичним спостереженням. Абіліфай слід виписувати в мінімальній кількості, достатній для лікування пацієнта; це зменшить ризик передозування.

Пізня дискінезія – ризик розвитку пізньої дискінезії зростає в міру збільшення тривалості терапії нейролептиками, тому з появою на фоні прийому Абіліфаю симптомів пізньої дискінезії слід зменшити дозу цього препарату або відмінити його. Після відміни терапії ці симптоми можуть тимчасово підсилитися або навіть уперше з’явитися.

Злоякісний нейролептичний синдром - при лікуванні нейролептиками, у тому числі арипіпразолом, описаний загрозливий для життя симптомокомплекс, відомий під назвою «злоякісний нейролептичний синдром» (ЗНС). Цей синдром виявляється гіперпірексією, м'язовою ригідністю, порушеннями психіки і нестабільністю вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс і артеріальний тиск, тахікардія, пітливість і аритмії серця). Крім того, іноді виникають збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. У випадку виникнення симптомів ЗНС або нез’ясованої гарячки всі нейролептики, у тому числі Абіліфій, слід відмінити.

Гіперглікемія і цукровий діабет – гіперглікемія, у деяких випадках виражена і зв'язана з кетоацидозом, що може призвести до гіперосмолярної коми і, навіть смерті, була відзначена в пацієнтів, що приймали атипові нейролептики. Хоча зв'язок між прийомом атипових нейролептиків та порушеннями гіперглікемічного типу залишається неясним, хворі, у яких виявлений цукровий діабет, повинні регулярно проводити визначення рівня глюкози в крові при прийомі атипових нейролептиків. Пацієнти, у яких присутні фактори ризику виникнення цукрового діабету (ожиріння, наявність діабету в родині) при прийомі атипових нейролептиків повинні проводити визначення рівня глюкози в крові на початку курсу і періодично в процесі прийому препарату. У будь-яких пацієнтів, що приймають атипові нейролептики, необхідно постійне спостереження за розвитком симптомів гіперглікемії, включаючи посилену спрагу, прискорене сечовипускання, поліфагію, слабкість).

З обережністю - у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (з ішемічною

хворобою серця або перенесеним інфарктом міокарда, із серцевою недостатністю і порушеннями провідності), цереброваскулярними захворюваннями і станами, що призводять до гіпотензії (зневоднювання, гіповолемії і прийом гіпотензивних препаратів) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії, у пацієнтів із судомними нападами або захворюваннями, при яких можливі судоми; у пацієнтів з підвищеним ризиком гіпертермії, наприклад, при інтенсивних фізичних навантаженнях, перегріванні, прийомі антихолінергічних препаратів, при зневоднюванні через здатність нейролептиків порушувати терморегуляцію; у пацієнтів з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії через ризик порушення моторної функції стравоходу й аспірації; у пацієнтів, що страждають ожирінням і при наявності діабету в родині.

Вагітність і лактація

Адекватних і добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося.

Абіліфай може прийматися під час вагітності тільки за умови що потенційна користь застосування перевищує потенційний ризик для плоду.

В дослідах арипіпразол проникав у молоко щурів. Даних про проникнення арипіпразолу в жіноче молоко немає. Годувати груддю при застосуванні препарату не рекомендується.

Вплив на здатність до керування автомобілем та роботи з механізмами, що рухаються.

Як і при призначенні інших нейролептиків, при призначенні аріпіпразолу пацієнт повинний бути попереджений про небезпеку роботи з механізмами, що рухаються, і керування автомобілем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Не виявлено значимого впливу H2-блокатора гістамінових рецепторів фамотидину, що викликає значне пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку, на фармакокінетику арипіпразолу.

Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у тому числі за участю ферментів CYP2D6 і CYP3A4. У дослідженнях у здорових людей потужні інгібітори CYP2D6 (хінідин) і CYP3A4 (кетоконазол) зменшували кліренс арипіпразолу при прийомі на 52% і 38%, відповідно. Тому слід зменшувати дозу арипіпразолу при використанні його в сполученні з інгібіторами CYP3A4 і CYP2D6.

Прийом 30 мг арипіпразолу разом з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зниженням на 68% і 73% Cmax і AUC арипіпразолу, відповідно, і зниженням на 69% і 71% Cmax і AUC його активного метаболіту дегідроарипіпразолу, відповідно. Можна чекати аналогічної дії й інших потужних індукторів CYP3A4 і CYP2D6.  

У метаболізмі арипіпразолу in vitro не беруть участь ферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 і CYP2E1, у зв'язку з чим малоймовірна його взаємодія з препаратами й іншими факторами (наприклад, паління), здатними інгібірувати або активувати ці ферменти.

Одночасний прийом літію або вальпроату з 30 мг арипіпразолу QD не зробив клінічно значимого впливу на фармакокінетику арипіпразолу.

У клінічних дослідженнях арипіпразол у дозах 10-30 мг/добу на робив значущого впливу на метаболізм субстратів CYP2D6 (декстрометорфан), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол, варфарин) і CYP3A4 (декстрометорфан). Крім того, арипіпразол і його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінював метаболізм за участю ферменту CYP1A2 in vitro. Малоймовірний клінічно значущий вплив арипіпразолу на ліки, що метаболізуються за участю цих ферментів. Арипіпразол не впливає на фармакокінетику і фармакодинамику варфарину, тобто не витісняє варфарин зі зв'язку з білками крові.

Умови та термін зберігання

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

При температурі 15 - 30 °С в захищеному від вологи місці.

Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

По 7 таблеток у блістер Al/Al, ламінований поліамідною плівкою і ПВХ. По 4 блістери вкладені у картонну пачку.

*Все результаты индивидуальны и зависят от Вашего состояния здоровья